ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.08 р. Справа № 28/242а
Постановлена у нарадчій кімнаті 14 лютого 2008 р. о 17 год. 40 хв.
Господарський суд Донецької області у складі судді Наумової К.Г.
При секретарі судового засідання – Мосєєвій О.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу № 28/242а
за позовом Малого приватного підприємства “Агрорембуд” (м. Маріуполь, Донецької обл.)
до відповідачів: Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя (м. Маріуполь, Донецької обл.)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.10.04 р. № 0000452601/0, від 15.11.04 р. № 0000452601/1, від 13.01.05р. . № 0000452601/2, від 14.03.05 р. № 0000453601/3
Мале приватне підприємство “Агрорембуд” (м. Маріуполь, Донецької обл.) звернулось до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя (м. Маріуполь, Донецької обл.), далі за текстом “ДПІ”, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.10.04 р. № 0000452601/0, від 15.11.04 р. № 0000452601/1, від 13.01.05р. . № 0000452601/2, від 14.03.05 р. № 0000453601/3
Позивач посилається на наступне. ДПІ під час перевірки встановила порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме до складу податкового кредиту включені суми, які не підтверджені податковими накладними, оскільки рішеннями судів визнані недійсними установчі документи ПП „Акцепт-СВ”, ПП „Прокус Мастер-Принт”, ПП „Фірма Продсервіс-2”, ПП „Зодіак-КМ”. Згідно п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не може бути включений ПДВ до податкового кредиту лише у випадку відсутності податкової накладної. Під час проведення перевірки позивач мав податкові накладні у підтвердження податкового кредиту. Зазначені підприємства у момент видачі податкових накладних були зареєстровані у якості платників ПДВ у встановленому порядку. Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 25 Положення про реєстр платників ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, одночасно з анулюванням свідоцтва платник ПДВ виключається з реєстру платників ПДВ. На момент здійснення господарських операцій зазначені підприємства мали статус платників ПДВ. Визнання недійсними установчих документів наведених підприємств не може бути підставою для позбавлення їх контрагентів у тому числі позивача права на включення ПДВ до податкового кредиту.
ДПІ проти позову заперечує посилаючись на наступне.
За результатами перевірки позивача було встановлено господарські відносини позивача з ПП „Акцепт-СВ”, ПП „Прокус Мастер-Принт”, ПП „Фірма Продсервіс-2”, ПП „Зодіак-КМ”, установчі документи яких визнані судом недійсними з моменту реєстрації. Також визнані недійсними свідоцтва платників ПДВ з моменту видачі. Рішенні судів набрали законної сили. Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту суми ПДВ не підтверджені податковими накладними. Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник ПДВ. П. 9.6 ст. 9 закону також встановлено, що Свідоцтво платника ПДВ діє до дати його анулювання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
ДПІ була проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за наслідками якої складено Акт про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Малого приватного підприємства „Агрорембуд” за період з 01.10.02 р. по 31.03.04 р.” від 18.10.04 р. № 87/23-1/13530811.
На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.04 р. № 0000452601/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 37518 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 18759 грн. у загальній сумі 56277 грн.
За наслідками адміністративного оскарження ДПІ також були прийняті податкові повідомлення-рішення:
від 15.11.04 р. № 0000452601/1,
від 13.01.05 р. № 0000452601/2,
від 23.03.05 р. № 0000452601/3 на такі саме суми податку та фінансових санкцій.
Підставою для визначення податкового зобов’язання, згідно акту перевірки, стало порушення позивачем у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме до податкового кредиту включений ПДВ не підтверджений податковими накладними по операціям з ПП „Акцепт-СВ”, ПП „Прокус Мастер-Принт”, ПП „Фірма Продсервіс-2”, ПП „Зодіак-КМ” оскільки рішеннями судів установчі документи цих підприємств визнані недійсними. Опис порушень викладений в акті перевірки.
З матеріалів справи встановлюється наступне.
Згідно акту перевірки, позивачем до складу податкового кредиту включений ПДВ у сумі 26777 грн. 92 коп. по операціям з ПП „Акцепт-СВ” по податковим накладним:
№ 36 від 16.10.02 р. на суму 12500 грн., з них ПДВ 2500 грн.,
№ 10 від 26.10.02 р. на суму 28564 грн. 80 коп., з них ПДВ 5712 грн. 96 грн.,
№ 10/1 від 15.11.02 р. на суму 35118 грн. з них ПДВ 7029 грн.
В акті перевірки відображено, що ПДВ у сумі 5712 грн. 96 грн. по податковій накладній № 10 від 26.10.02 р. на суму 28564 грн. 80 коп. двічі включений до податкового кредиту.
Встановлений під час проведення перевірки факт, що позивачем двічі включений до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5712 грн. 96 грн. по податковій накладній № 10 від 26.10.02 р., позивачем під час розгляду справи та наданими до матеріалів справи доказами не спростований.
Податкова накладна № 10/1 на суму 35118 грн. з них ПДВ 7029 грн. на загальну суму 42147 грн. видана 15.11.2003 р. Згідно даної податкової накладної позивачем придбано антикорозійну присадку Metalon M у кількості 100 л. за ціною 351 грн. 18 коп. за 1 л., вартістю 35118 грн., ПДВ 7029 грн. В акті не зазначений номер та дата договору на виконання якого видано податкову накладну та номер та дата накладної або іншого документу, який свідчить про передачу товару. Накладна, або інший документ про передачу позивачу зазначеного товару до матеріалів справи не наданий. Згідно платіжного дорученні № 12 від 25.11.2002 р. позивачем перераховано ПП „Акцепт-СВ” 42174 грн. призначення платежу „оплата антикорозійних присадок металон рахунок 122 від 05.11.02 р. Зазначений рахунок також у матеріали справи не надано.
Таким чином, наданими до матеріалів справи документами позивачем не доведено здійснення господарського операції з придбання товару - антикорозійної присадки Metalon M у кількості 100 л., за ціною 351 грн. 18 коп. за 1 л., вартістю 35118 грн., який зазначено у наведеній податковій накладній, та перерахування коштів за цей товар з урахуванням ПДВ.
Відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. (п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7).
Факт придбання товару матеріалами справи не доведений, відповідно у позивача не виникло право на включення ПДВ до податкового кредиту по зазначеній податковій накладній.
Таким чином, ДПІ правомірно визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 12741 грн. 96 коп. (7029 грн. +5712 грн. 96 коп.).
Згідно акту перевірки, позивачем включено до складу податкового кредиту:
ПДВ у сумі 5823 грн. по операціям з ПП „Прокус Мастер-Принт” по податковій накладній № 55 від 31.12.02 р. на суму 34938 грн.;
ПДВ у сумі 5100 грн. по операції з ПП „Фірма Продсервіс-2” по податковій накладній № 26 від 30.01.03 р. на суму 30600 грн.;
ПДВ у сумі 5640 грн. по операції з ПП „Зодіак-КМ” по податковій накладній № 19 від 23.02.03 р. на суму 33840 грн.
Наданими у матеріали справи накладними, рахунками, платіжними дорученнями, документами бухгалтерського обліку – картки обліку малоцінних предметів, акти вибуття малоцінних предметів, тощо, підтверджено придбання товарів зазначених у податкових накладних № 36 від 16.10.02 р. на суму 12500 грн., з них ПДВ 2500 грн. та № 10 від 26.10.02 р. на суму 28564 грн. 80 коп., з них ПДВ 5712 грн. 96 грн., які видані ПП „Акцепт-СВ”, а також наведених податкових накладних виданих ПП „Прокус Мастер-Принт”, ПП „Фірма Продсервіс-2”, ПП „Зодіак-КМ”, перерахування коштів позивачем зазначеним підприємствам в оплату придбаних товарів з урахуванням ПДВ, використання придбаних товарів у господарській діяльності.
ДПІ в акті перевірки посилається на те, що рішеннями судів визнані недійсними установчі документи та свідоцтва платників ПДВ зазначених підприємств, відповідно наведені податкові накладні складені особами які не зареєстровані в установленому порядку платниками ПДВ.
ДПІ в акті перевірки послалась на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03 р. визнані недійсними установчі документи, свідоцтво платника ПДВ ПП „Прокус Мастер-Принт”.
Однак, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.11.06 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.03 р. про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ ПП „Прокус Мастер-Принт”, скасовано провадження по справі закрито.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 р. скасовано державну реєстрацію ПП „Акцепт-СВ”, а також визнані недійсними статут цього підприємства, з часу його реєстрації, та свідоцтво платника ПДВ з дати видачі. Ухвалою верховного суду України від 14.06.2006 р. зазначене рішення залишено без змін.
Акт № 191/19-4013 від 08.05.03 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Акцепт-СВ” складений та затверджений начальником ДПІ 08.05.2003 р.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003 р., яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Зодіак-КМ” з моменту державної реєстрації, а також реєстрацію цього підприємства у якості платника ПДВ та свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП „Зодіак-КМ” у якості платника ПДВ з 15.10.02 р. Зазначеним рішенням також визнані недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені від імені ПП „Зодіак-КМ” , а саме накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки фактури, прибуткові та видаткові касові ордери, тощо, які видані з моменту реєстрації підприємства – з 19.09.02 р.
Акт № 19-321/161 від 24.03.04 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Зодіак-КМ” складений та затверджений начальником ДПІ 24.03.2004 р.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.03 р. визнані недійсними з моменту незаконної передачі корпоративних прав, а саме з 18.01.2003р.: статут ПП „Фірма Продсервіс-2”, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ даного підприємства, а також фінансово-господарські документи видані від імені даного підприємства. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Акт № 6 від 24.07.03 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Фірма Продсервіс-2” складений ДПІ 24.07.2003 р.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові накладні були видані зазначеними підприємствами до набрання чинності наведеними рішеннями судів та складання, затвердження актів про анулювання свідоцтв платників ПДВ.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1.8. ст.. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції яка діяла під час здійснення господарських операцій, далі за текстом „Закон”, бюджетним відшкодуванням вважається - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3. Закону встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Поняття продажу товарів (робіт, послуг) наведено у п.1.4 ст.1 Закону. Відповідно до цього пункту, продаж послуг (робіт) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).
Відповідно до п. 1.7. ст.. 1 Закону, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду, згідно п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно з п.п. 7.5.1 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ (підпункт 7.2.4 статті 7 Закону), яка є одночасно звітним і розрахунковим документом.
П. 1.3. ст.. 1 визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість”, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов’язок щодо визначення об’єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку – продавця товару.
Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця.
Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем товарів (послуг) об’єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.
До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено умови про сплату цих сум до бюджету. Ст.. 7 передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, само по собі невідображення у податковому обліку та несплата податку постачальником при фактичному здійсненні господарської операції, або визнання недійсними установчих документів суб’єкта підприємницької діяльності не впливає на податковий кредит покупця.
Визнання недійсними установчих документів є підставою для проведення ліквідації підприємств за рішенням суду.
ДПІ не надано доказів того, що перелічені в акті перевірки підприємства, які видали позивачу спірні податкові накладні, під час придбання позивачем товарів у них були виключені з Державного реєстру.
П.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
П. 9.6 ст. 9 Закону встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:
зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
П. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Таким чином, спірні податкові накладні видані зазначеними підприємствами до набрання чинності наведеними рішеннями судів та фактичного виключення з реєстру платників ПДВ, у момент видачі податкових накладних ці підприємства були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому порядку, відповідно мали право на нарахування податку та складня податкових накладних.
З огляду на зазначене не приймається посилання ДПІ на те, що наведені податкові накладні складені особами незареєстрованими у якості платників ПДВ.
Позивач у позові просить разом з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.04 р. № 0000452601/0, від 15.11.04 р. № 0000452601/1, від 13.01.05р. № 0000452601/2, визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 14.03.05 р. № 0000453601/3. З позовної заяви, матеріалів справи та під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач припустив помилку у даті та номері оскаржуваного рішення та фактично оскаржив податкове повідомлення-рішення від 23.03.05 р. № 0000452601/3, яке було прийнято на підстав рішення ДПА у Донецькій області від 14.03.05 р. № 3774/10/25-013-5, про результати розгляду скарги позивача на повідомлення-рішення від 19.10.04 р. № 0000452601/0.
Відповідно до ч. 2. ст.. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Спірне податкове зобов’язання визначено ДПІ податковим повідомлення-рішення від 19.10.04 р. № 0000452601/0, решта повідомлень-рішень були направлені позивачу за наслідками розгляду скарг позивача на наведене повідомлення-рішення податковими органами вищого рівня. Виходячи за межі позовних вимог, з метою повного захисту прав позивача суд розглянув податкове повідомлення-рішення від 23.03.05 р. № 0000452601/3.
З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення від 19.10.04 р. № 0000452601/0, від 15.11.04 р. № 0000452601/1, від 13.01.05р. № 0000452601/2, від 23.03.05 р. № 0000452601/3 у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 24776 грн. 04 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 12388 грн. 02 коп. у загальній сумі 37164 грн. 06 коп. не можуть вважатися законними та підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню, у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 12741 грн. 96 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 6370 грн. 98 коп. не підлягають визнанню недійсними, відповідно позовні вимоги у даній частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно зі ст. 87 цього кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.
Позивачем під час подання позову, відповідно до приписів ГПК України було сплачено державне мито у сумі 85 грн.
З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог..
Враховуючи викладене та, керуючись ст. 19, 67 Конституції України, Законами України “Про податок на додану вартість”, Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429
ст. ст. 2, 7 –12, 69-86, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково..
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя від 19.10.04 р. № 0000452601/0, від 15.11.04 р. № 0000452601/1, від 13.01.05р. № 0000452601/2, від 23.03.05 р. № 0000452601/3 у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 24776 грн. 04 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 12388 грн. 02 коп. у загальній сумі 37164 грн. 06 коп.
У решті позову відмовити.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства „Агрорембуд” витрати по сплаті державного мита у сумі 56 грн. 13 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Господарський суд Донецької області.
Постанову підписано 19 лютого 2008 р.
Суддя К.Г. Наумова
Надруковано 1 примірник – у справу
2 копії - сторонам
Суддя Наумова К Г.