ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 р. | № 2-16/1476-2005 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”, м. Київ (далі –Підприємство)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006
за заявою відділу державної виконавчої служби Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим, м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим (далі –відділ державної виконавчої служби)
про зміну порядку та способу виконання рішення суду
зі справи № 2-16/1476-2005
за позовом Підприємства
до Бахчисарайського районного центру зайнятості, м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим (далі –Центр зайнятості)
про списання безнадійної податкової заборгованості в сумі 114 713 грн. та
зустрічним позовом Центру зайнятості
до Підприємства
про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 126 322, 86 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005 (суддя Омельченко В.А.) в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено в повному обсязі: з Підприємства стягнуто на користь Центру зайнятості 134 006, 38 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків, в тому числі 114 713, 66 грн. недоїмки та 19 292, 72 грн. пені; на Підприємство віднесено судові витрати зі справи.
У вересні 2005 року відділ державної виконавчої служби звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення названого місцевого суду від 14.04.2005.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2006 (суддя Омельченко В.А.) зазначену заяву відділу державної виконавчої служби задоволено. При постановленні відповідної ухвали господарський суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог заявника.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. –головуючий, судді Видашенко Т.С. і Антонова І.В.) ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим з даної справи скасовано; в заміні сторони в виконавчому провадженні відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови апеляційна інстанція виходила з порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить оскаржувану постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники учасників судового процесу в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо необхідності зміни способу та порядку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2005.
У зв’язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб’єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб’єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правові фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі –Закон).
Відповідно до статті 34 Закону забезпечення збору страхових внесків, контроль, правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов’язків Фонду.
Згідно з частиною другою статті 12 цього Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні та районні у містах центри зайнятості.
За змістом статей 38, 39 Закону центрам зайнятості надано право контролю за належною сплатою страхових внесків і стягнення відповідної заборгованості та адміністративно-господарських санкцій.
У даному випадку Центр зайнятості виступає саме як суб’єкт владних повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України до названих відносин цивільне законодавство не застосовується.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справ № 13/189, від 24.01.2006 № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.09.2006 касаційну скаргу Підприємства на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 разом з матеріалами справи № 2-16/1476-2005 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, справу повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень не за правилами КАС України.
Таким чином, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 зі справи № 2-16/1476-2005 скасувати.
Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов