Справа № 1-95/11/0314
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04.08.2011 рокум. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Хитрика Р.І.,
при секретарі - Форсюк Т.М.,
з участю прокурора - Горбача В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рожище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чорниш Маневицького району, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 будучи директором ТзОВ «Хеліос УА»призначеним згідно наказу № 57-ос від 10 листопада 2008 року, розташованого в м.Рожище, вул. Гранична, 88а, являючись суб’єктом господарської діяльності, наділеним організаційно-розпорядчими повноваженнями, допустив грубе порушення законодавства про працю та безпідставну, умисну невиплату заробітної плати працівникам ввіреного йому підприємства більше ніж на один місяць при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_1, будучи директором ТзОВ «Хеліос УА», що здійснює господарську діяльність по виробництву паливних гранул в м.Рожище, умисно, грубо порушив вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України, так як використовував працю найманих працівників без належного оформлення трудових відносин.
Зокрема, він як директор підприємства, використовував найману працю без оформлення трудових відносин з працівниками ОСОБА_2 з 09 березня 2010 року по 15 березня 2010 року, ОСОБА_17. з 13 березня 2010 року по 15 березня 2010 року, ОСОБА_3 з 13 березня 2010 року по 15 березня 2010 року, ОСОБА_4 з 13 березня 2010 року по 15 березня 2010 року та ОСОБА_5 10 березня 2010 року по 15 березня 2010 року.
В порушення вимог ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 21, 23, 24, 30 Закону України «Про оплату праці», ОСОБА_1 виплату частини заробітної плати щомісячно проводив у «конвертах», зокрема, останній надавав винагороду за виконану роботу без відображення її у відомостях про нарахування та виплату заробітної плати працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_14 та ОСОБА_15
Крім того, ОСОБА_1, грубо ігноруючи вимоги ст.ст. 71, 108 Кодексу законів про працю України, використовував працю вищевказаних працівників у вихідні дні та в нічний час, при цьому, оплату у підвищеному розмірі за ці роботи їм не проводив.
Також, відповідно до наказу по підприємстві від 30.09.2009 року за № 29-од ОСОБА_1 посадові оклади всіх працівників ТзОВ «Хеліос УА»з 01.10.2009 року зменшив до мінімального розміру 650 грн., з 1.11.2009 року –744 грн., 1.01.2010 року –869 грн., чим порушив вимоги ст.32 КЗпП України не повідомивши працівників за два місяці про зміну істотних умов праці.
Внаслідок грубого порушення вимог ст.ст. 21, 24, 24-1 КЗпП України дії ОСОБА_1 потягли за собою істотне порушення трудових та конституційних прав вищевказаних громадян на створення їм належних умов праці, своєчасне і в повному обсязі одержання винагороди за працю.
Крім того, він же умисно в період з грудня 2009 року по 25.02.2010 року безпідставно не проводив виплату заробітної плати працівникам підприємства, маючи на це реальну змогу та достатні грошові надходження, що становили за вказаний період 68942,86 грн. всупереч вимогам ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»зі змінами, внесеними згідно із законом № 2103-ІУ від 21.10.2004 року, ст.115 КЗпП України , не спрямував їх на погашення заборгованості по заробітній платі, а використовував на оплату відсотків Ощадного банку, закупівлі сировини та оплату за використану електроенергію. В результаті чого станом на 21 квітня 2010 року утворилася заборгованість із виплати заробітної плати працівникам ТзОВ «Хеліос УА»в сумі 26,3 тис. грн., в тому числі 15,1 тис. грн. перед звільненими працівниками, зокрема не виплатив заборгованість по заробітній платі наступним працівникам: ОСОБА_6 –1652,04 грн., ОСОБА_14 –1887,89 грн., ОСОБА_7 –1652,04 грн., ОСОБА_8 –1887,89 грн., ОСОБА_11 –1695,49 грн., ОСОБА_13 –3258,72 грн. та ОСОБА_15 –1311,36 грн.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, суду показав, що дійсно він згідно наказу № 57-ос від 10.11.2008 року працював на посаді директора ТзОВ «Хеліос УА», яке займається виробництвом паливних гранул. На підприємстві у ОСОБА_1 працювали такі працівники, як ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_2 та інші працівники, які були прийняті на роботу в різні періоди часу. Тривалість робочого часу працівників становила 8 годин. Виробництво на підприємстві було безперервне, оскільки на ньому працювало три зміни, які працювали по 8 годин з перервою в 24 години. У вихідні дні працівники також працювали, хоча в табелях обліку їх робочого часу зазначалося, що субота та неділя є вихідними. За роботу у нічний час та вихідні дні їм недораховувались кошти до заробітної плати.
Працювали на підприємстві працівники, які офіційно не були працевлаштовані, а саме ОСОБА_2 з 09 березня 2010 року по 15 березня 2010 року, ОСОБА_3 з 13 березня 2010 року по 15 березня 2010 року, ОСОБА_4 з 13 березня 2010 року по 15 березня 2010 року та ОСОБА_5 10 березня 2010 року по 15 березня 2010 року. Заробітну плату їм проводив у «конвертах».
Відповідно до наказу по підприємстві від 30.09.2009 року за № 29-од посадові оклади всіх працівників ТзОВ «Хеліос УА»з 01.10.2009 року зменшив до мінімального розміру 650 грн., з 1.11.2009 року –744 грн., 1.01.2010 року –869 грн., не повідомивши працівників за два місяці про зміну істотних умов праці.
Також в період з грудня 2009 року по 25.02.2010 року безпідставно не проводив виплату заробітної плати працівникам підприємства, маючи на це реальну змогу та достатні грошові надходження, що становили за вказаний період 68942,86 грн.
Суд, у відповідності до ст. 299 КПК України, з’ясувавши правильність розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду фактичних обставин справи, не маючи сумніву у істинності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, визнав недоцільним досліджувати інші докази щодо обставин справи, які ніким не оспорюються.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1, у вчиненні з умислом дій, які виразились в грубому порушенні законодавства про працю, і кваліфікує ці дії підсудного за ч. 1 ст. 172 КК України, а також у вчиненні з умислом дій, які виразились у безпідставному не виплачуванні заробітної плати працівникам більше ніж за один місяць, і кваліфікує ці дії підсудного за ч. 1 ст. 175 КК України.
Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відносяться до невеликої тяжкості, другий до середньої тяжкості.
Суд враховує і особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності притягувався, однак судимість в установленому законом порядку погашена, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи.
До обставин, які пом'якшують покарання підсудному суд відносить щире каяття у скоєному, повне визнання вини у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілим завданої шкоди.
Обставини, які обтяжують покарання підсудного - відсутні.
З врахуванням вищенаведеного, пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, особи винного, думки потерпілих, які претензій матеріального та морального характеру до підсудного не мають, суд приходить до висновку, що для покарання і виправлення ОСОБА_1, слід призначити покарання за ч. 1 ст. 172 КК України у виді штрафу, за ч. 1 ст. 175 КК України - у виді штрафу з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та займатися фінансово-господарською, організаційно-розпорядчою діяльністю на певний строк.
Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 175 КК України та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 172 КК України у виді 600(шістсот) гривень штрафу;
- за ч. 1 ст. 175 КК України у виді 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень штрафу з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та займатися фінансово-господарською, організаційно-розпорядчою діяльністю на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді 8500 (вісім тисяч п’ятсот) гривень штрафу з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські посади та займатися фінансово-господарською, організаційно-розпорядчою діяльністю на строк 2 (два) роки.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній –підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області, через Рожищенський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Р. І. Хитрик