Справа № 1-620/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2011 р.                                                                                              м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд у складі:

головуючого - судді Лисяк Г.І.

при секретарі –Дзюбі О.В.,

за участю прокурора – Яхієва О.А.,

захисників –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні  залу Хмельницького міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню:

-ОСОБА_4 –ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, з незакінченою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1,  раніше не судимого;

за ст.ст. 27 ч.3 –187 ч.2, 304 ч.1  КК України,

-ОСОБА_5 –ІНФОРМАЦІЯ_2, уроженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, з незакінченою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_2  раніше не судимого;

за ст.ст. 27 ч.2 –187 ч.2 КК України,

-ОСОБА_6 –ІНФОРМАЦІЯ_3, уроженця м. Хмельницького, громадянина України, українця, з незакінченою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в АДРЕСА_3,  раніше не судимого;

за ст.ст. 27 ч.2 –187 ч.2, 185 ч. 1 КК України,

                                                        ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2010 р. біля 17 години 40 хвилин неповнолітній ОСОБА_6, перебуваючи на майданчику біля трансформаторної будки неподалік  Навчально-виховного комплексу № 7 по вул. Курчатова, 4/3 м. Хмельницького, таємно викрав з рюкзака неповнолітнього ОСОБА_7 мобільний телефон “SAMSUNG С3050” вартістю 770 грн. 00 коп. з сім-картою оператора мобільного зв”язку “Лайф” вартістю 30 грн. 00 коп., заподіявши батькові останнього ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 800 грн. 00 коп.

На початку січня 2011 р. ОСОБА_4, дізнавшись про наявність у неповнолітнього ОСОБА_5 спеціального засобу електрошокера, запропонував йому та неповнолітньому ОСОБА_6 з корисливих мотивів відбирати у малолітніх мобільні телефони шляхом  його демонстрування, на що останні погодились. Втягуючи таким чином неповнолітніх у злочинну діяльність, ОСОБА_4 взяв на себе роль організатора та координатора злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а останнім відвів роль виконавців.

10 січня 2011 р. ОСОБА_4 за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою заволодіння чужим майном розробили план пограбувань малолітніх з застосуванням спеціального засобу електрошокера,  оговорили місця вчинення злочинів, розподілили між собою ролі, узгодили свою подальшу поведінку щодо залишення місця подій та реалізації вилученого майна. В цей же день ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_5, діючи по узгодженому плану, прийшли до ЗОШ №21 м. Хмельницького та почали очікувати малолітніх, які поверталися зі школи.  Помітивши біля 14 години 30 хвилин наближення до них малолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_4, виконуючи відведену собі роль, відійшов в сторону та спостерігав за випадковими перехожими з метою попередження інших учасників пограбування про небезпеку, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виконуючи відведену їм роль, підійшли до потерпілого в притул. При цьому ОСОБА_6 продемонстрував малолітньому ОСОБА_9 електрошокер, увімкнувши його, та наказав йому віддати мобільний телефон. Малолітній ОСОБА_9, побоюючись набагато старших від себе молодих людей  і застосування до нього фізичного насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров”я, передав  їм свій мобільний телефон «Нокіа-2323»темного кольору вартістю 600 грн. 00 коп. з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. 00 коп. Заволодівши майном  ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побігли в напрямку ОСОБА_4, передали йому вказаний мобільний телефон для послідуючої реалізації і після цього всі разом втекли з місця події, заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 625 грн. 00 коп.

Продовжуючи свої злочинні дії по заволодінню мобільними телефонами, ОСОБА_4 за попередньою змовою із неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 13 січня 2011р.  біля 17 години 30 хвилин прибули до будинку АДРЕСА_4 та почали очікувати малолітніх осіб. У цей час поруч з ними проходив малолітній ОСОБА_10 За наказом ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, виконуючи відведену їм роль, підійшли до потерпілого, а ОСОБА_4, виконуючи відведену собі роль, залишився осторонь та спостерігав за випадковими перехожими з метою попередження інших учасників нападу про небезпеку. При цьому, ОСОБА_6 продемонстрував ОСОБА_10 електрошокер, увімкнувши його, і наказав віддати їм мобільний телефон. Малолітній ОСОБА_10, побоюючись набагато старших від себе молодих людей  і застосування до нього фізичного насильства, яке не є небезпечним для його життя та здоров”я, передав  їм свій мобільний телефон марки «Нокіа-2700»вартістю 900 грн. 00 коп.,  у якому знаходилася картка оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. 00 коп. без коштів на рахунку. Заволодівши мобільним телефоном, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 побігли в напрямку ОСОБА_4, передали йому вказаний мобільний телефон для послідуючої реалізації і після цього всі разом втекли з місця події, заподіявши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 925 грн. 00 коп.

14 січня 2011 р. у вечірній час ОСОБА_4, організовуючи чергове пограбування, зателефонував на мобільний телефон до неповнолітнього ОСОБА_5  Дізнавшись у розмові з останнім про перебування поряд ним ОСОБА_6, ОСОБА_4, користуючись своїм авторитетом, наказав їм пограбувати будь-яких неповнолітніх, відібрати у них мобільні телефони і принести йому. При цьому ОСОБА_4 пообіцяв викрадені ними телефони продати, а виручені гроші розділити з ними. Цього ж дня біля 17 години 30 хвилин неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5, виконуючи вказівку ОСОБА_4 та захвативши з собою електрошокер, підійшли до під’їзду №5 будинку АДРЕСА_5, де з метою заволодіння чужим майном почали очікували малолітніх осіб. В цей час вони помітили малолітніх ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та підійшли до них впритул. При цьому ОСОБА_6 продемонстрував електрошокер, увімкнувши його, і наказав віддати їм мобільні телефони. Малолітні ОСОБА_11 та ОСОБА_12, побоюючись набагато старших від себе молодих людей  і застосування до них фізичного насильства, яке не є небезпечним для  життя та здоров”я, передали їм свої мобільні телефони: ОСОБА_11 -«Sony Eriksson K500I»вартістю 1300 грн. 00 коп. з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. 00 коп. і 30 грн. 00 коп. на рахунку, а ОСОБА_12 - «Sony Eriksson W200I»вартістю 300 грн. 00 коп. з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн. 00 коп. Заволодівши мобільними телефонами малолітніх, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 втекли з місця події і в цей же день передали їх ОСОБА_4 з метою отримання частки грошей від їх продажу.Таким чином, ОСОБА_4 та неповнолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_5 заподіяли потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 1355 грн. 00 коп., а ОСОБА_12 на суму 325 грн. 00 коп.

Будучи допитаним в суді з приводу наведених злочинів, підсудний ОСОБА_6 свою вину у їх скоєнні визнав повністю, показавши, що  дійсно 30 листопада 2010 р. він, перебуваючи на майданчику неподалік НВК № 7, побачив залишені шкільні рюкзаки та почув дзвінок мобільного телефону. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він викрав з рюкзака мобільний телефон, а ключі, які були до нього прикріплені, кинув назад. Крім того, в січні місяці 2011 р. він та ОСОБА_4 дізнались про викрадення ОСОБА_5 з магазину неподалік моста по вул. Кам”янецькій м. Хмельницького електрошокера. При цьому ОСОБА_4 запропонував йому та ОСОБА_5 за його допомогою відбирати у малолітніх мобільні телефони, на що вони погодились. Електрошекер зазвичай зберігався у ОСОБА_5  10 та 13 січня 2011 р. він з ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_4  вчинили два напади на малолітніх неподалік школи № 21 в мікрорайоні Виставка та біля будинку АДРЕСА_4.  При цьому, вони з ОСОБА_5  підходили до малолітніх, та демонструючи їм електрошокер, забирали у них мобільні телефони. В цей час ОСОБА_4 знаходився неподалік від них, щоб попередити про перехожих. Викрадені телефони вони віддавали ОСОБА_4, а він дав їм по 50 гривень. 14 січня 2011 р. йому  зателефонував ОСОБА_4 та наказав йому та ОСОБА_5 забрати у когось мобільний телефон. В цей же день вони, зустрівши неподалік будинку АДРЕСА_5 двох малолітніх та продемонструвавши їм електрошокер, забрали у них два мобільні телефони. Один з них вони віддали ОСОБА_4 для продажу. При пограбуваннях він дійсно демонстрував потерпілим електрошокер, але не вмикав його. У скоєному він щиро розкаюється.

Будучи допитаним в суді з приводу вказаних злочинів, підсудний ОСОБА_4 свою вину у їх скоєнні визнав повністю, показавши, що дійсно, будучи знайомим з неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і дізнавшись про викрадення останнім електрошокера, він запропонував їм шляхом його використання відбирати у малолітніх мобільні телефони, втягнувши їх у злочинну діяльність. При цьому, він особисто мобільні телефони у малолітніх не відбирав, а лише допомагав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у їх реалізації, залишаючи частину вилучених від продажу коштів собі. У скоєному він розкаюється.

Будучи допитаним в суді з приводу наведених злочинів, підсудний ОСОБА_5 свою вину у їх скоєнні визнав повністю, показавши, що в січні місяці 2011 р. ОСОБА_4 запропонував йому з  ОСОБА_6 відбирати у малолітніх мобільні телефони з демонстрацією електрошокера, на що вони погодились. 10 та 13 січня 2011 р. він з ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_4  вчинили два пограбування малолітніх неподалік школи № 21 в мікрорайоні Виставка та біля будинку АДРЕСА_4.  При цьому, вони з ОСОБА_6 підходили до малолітніх, та демонструючи їм електрошокер, забирали у них мобільні телефони. В цей час ОСОБА_4 знаходився неподалік від них, щоб попередити про небезпеку. Викрадені телефони вони віддавали ОСОБА_4, а він, продавши перший із них, дав їм по 50 гривень. По епізоду 14 січня 2011 р. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 та наказав їм забрати у когось мобільний телефон. В цей же день вони, зустрівши неподалік будинку АДРЕСА_5 двох малолітніх та продемонструвавши їм електрошокер, забрали у них два мобільні телефони. Один з них він забрав собі, а другий вони з  ОСОБА_6 віддали ОСОБА_4 для продажу. При цьому вони до потерпілих сили не застосовували,  електрошокера не вмикали. У скоєному він щиро розкаюється.

Крім наведених показань підсудних, їх вина у скоєнні вказаних злочинів стверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у суді достовірних та узгоджених доказів:

-показаннями в суді малолітнього потерпілого ОСОБА_9 про свою зустріч незнайомими хлопцями неподалік школи, прохання одного з них  надати мобільний телефон для вчинення дзвінка, своє заперечення щодо наявності у нього мобільного телефону, демонстрацію одним із хлопців  електрошокера, свій страх щодо можливості його застосування та втрати ним свідомості, передачу телефону невідомим;

-показаннями в суді малолітнього потерпілого ОСОБА_10 про своє повернення разом з другом зі школи, зустріч їх з двома невідомими хлопцями, демонстрацією ними електрошокера, погрозами його застосування та побиття, вилучення у нього з кишені мобільного телефону. При цьому він не налякався застосування до нього електрошокера, але боявся погроз його побиття;

-показаннями в суді свідка ОСОБА_13 про своє повернення разом з ОСОБА_10 зі школи, їх зустріч з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 Після того як хлопці порівнялись із ними,  ОСОБА_4 пішов вперед, а ОСОБА_5 та  ОСОБА_6  їх зупинили та розвели в різні сторони. ОСОБА_6 вимагав  віддати йому мобільний телефон і коли він відмовився,   продемонстрував йому електрошокер. Налякавшись застосування до нього електрошокера, який б»є струмом і може позбавити життя, він передав йому мобільний телефон. Проте, ОСОБА_6, подивившись на нього, повернув його назад та пішов до ОСОБА_5 з ОСОБА_10 Забравши у ОСОБА_10  мобільний телефон, хлопці побігли до ОСОБА_4

-показаннями малолітніх потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про свою зустріч з двома невідомими хлопцями, які перегородили їм дорогу, вимагання ними мобільних телефонів з погрозою застосувати електрошокер. Налякавшись електрошокера, яким можна вбити людину, вони віддали їм свої мобільні телефони і хлопці втекли;

-показаннями в суді потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про відомі їм від дітей обставини вилучення у них мобільних телефонів двома старшими хлопцями з демонстрацією електрошокера та погрозами його застосування, відшкодування батьками підсудних заподіяної їм шкоди в повному обсязі;

-показаннями в суді свідка ОСОБА_17 про придбання ним та його знайомим на овочевому ринку у ОСОБА_4  мобільних телефонів, їх послідуюче вилучення працівниками міліції;

-відомостями протоколу огляду спеціального засобу електрошокера  з зазначенням його маркування, розмірів та інших позначень /а.с.208-211 т.1/;

-повідомленням НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області про відмову в проведенні експертизи електрошокера через відсутність відомостей про його технічні властивості  /а.с. 216 т.1, 34 т.3/;

-показаннями в суді спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_19 про відсутність будь-яких технічних характеристик на представлений для експертизи спеціальний засіб –електрошокер;

-іншими матеріалами справи.

Аналізуючи наведені докази злочинної діяльності підсудних у їх сукупності, суд не має підстав недовіряти показанням ОСОБА_6 про демонстрацію саме ним електрошокера при заволодінні мобільними телефонами  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, викрадення електрошокера ним мобільного телефону у ОСОБА_8; показанням ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про викрадення електрошокера ОСОБА_5

Кваліфікуючи дії підсудних по епізодах заволодіння мобільними телефонами потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_15, суд враховує своєрідне знаряддя скоєних ними злочинів - електрошокер, відношенням до нього малолітніх потерпілих.

При цьому суд приймає до уваги той факт, що ні в ході попереднього слідства, ні в суді не здобуто відомостей щодо технічних властивостей електрошокера, можливості заподіяння ним шкоди життю чи здоров”ю людини. Оцінюючи відношення потерпілих до знаряддя злочину суд зважає, що потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15 хоча  сприймали погрозу продемонстрованого їм  спеціального засобу електрошокера, як загрожуючий їх життю та здоров”ю предмет, проте їх ставлення до нього розцінює з позиції п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 “Про судову практику у справах про злочини проти власності”, враховуючи їх  9-11 літнінього віку. В свою чергу потерпілий ОСОБА_10 не налякався застосування до нього електрошокера, а лише боявся побиття його хлопцями.

З огляду на вказане, у суду виникають сумніви щодо обґрунтованості кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 органами попереднього слідства, як розбійницьких нападів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Як наслідок, суд приходить до висновку про доцільність перекваліфікації дій підсудних  зі ст. 187 ч. 2 КК України на ст. 186 ч. 2 КК України.

Таким чином вина підсудних у скоєнні вказаних злочинів доведена повністю і вони підлягають притягненню до відповідальності за скоєне згідно вимог закону.

Суд кваліфікує дії підсудних:

*ОСОБА_4

-за ст. 27 ч.3-ст.186 ч.2 КК України як організація  грабежів, поєднаних з погрозою насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілих за попередньою  змовою групою осіб повторно,

-за ст. 304 ч.1 КК України як втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність;

*ОСОБА_6

-за ст. 185 ч.1 КК України як таємне викрадення чужого майна;

-за ст. 27 ч.2-ст.186 ч.2 КК України як виконання  за співучастю інших суб”єктів злочину грабежів, поєднаних з погрозою насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого за попередньою  змовою групою осіб повторно;

*ОСОБА_5

-за ст. 27 ч.2-ст.186 ч.2 КК України як виконання  за співучастю інших суб”єктів злочину грабежів, поєднаних з погрозою насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого за попередньою  змовою групою осіб повторно;

Крім того, по справі підсудні обвинувачуються у розбійницькому нападі на малолітнього ОСОБА_23 з розподілом ролей. Проте, в ході судового розгляду сам потерпілий повідомив, що хлопці, враховуючи його плач та пояснення про можливість побиття батьками, лише оглянули телефон та повернули йому назад. З огляду на такі показання потерпілого, відсутність з цього приводу інших доказів, суд розцінює вказані дії підсудних як добровільну відмову від злочину і вважає за необхідне виправдати їх по вказаному епізоду обвинувачення.

При обранні виду і міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, обставини справи, особи винних.

Суд враховує, молодий вік підсудного ОСОБА_4, скоєння злочинів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в неповнолітньому віці, визнання ними своєї вини у злочинній діяльності, повне відшкодування потерпілим заподіної шкоди, виховання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у неповних сім”ях і вважає вказані обставини пом”якшуючими їх вину.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудних, в суді не встановлено.

Враховуючи наведені пом»якшуючі обставини, суд приходить до висновку про обрання підсудним міри покарання у виді позбавлення волі, надавши  можливість виправитись без ізоляції від суспільства.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

*ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.3-186 ч.2, 304 ч.1 КК України, призначивши покарання:

-за ст. ст. 27 ч.3-186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років;

-за ст. 304  ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно виначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 3 роки.

*ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.2-186 ч.2, 185 ч.1 КК України, призначивши покарання:

-за ст. ст. 27 ч.2-186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців;

-за ст. 185  ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. ст. 104, 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

*ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч.2-186 ч.2 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. ст. 104, 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 роки.

По епізоду з потерпілим ОСОБА_23  ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виправдати.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_5  залишити попередньою –підписку про невиїзд, а  ОСОБА_4 змінити з утримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши з-під варти в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по 103 грн. 20 коп.  судових витрат по справі за проведення товарознавчих експертиз на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Хмельницькій області  (розрахунковий рахунок № 31258272210321, МФО 815013 в управлінні Державного казначейства у Хмельницькій області, код 25575309, призначення платежу „за дослідження-10”).

Речові докази по справі, які знаходяться на зберіганні потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_16, залишити їм же, а електрошокер знищити.

Вирок може бути оскаржений протягом 15 діб до Апеляційного  суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя:                                                                                                              Лисяк Г.І.