справа № 2-596/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

7 липня 2011 року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                                     головуючого судді -           Кузьменка В.А.

                                                     при секретарі -                     Забєловій К.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом приватного підприємства «Санні»до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Санні»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 10.08.2008 року укладеного між позивачем та відповідачем, посилаючись на те, що спірний Договір суперечить чинному законодавству, а відтак є підстави для визнання його недійсним. Просили вважати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 10 серпня 2008 року між приватним підприємством «Санні»та ОСОБА_1 та вважати недійсним додатковий договір до договору відступлення права вимоги від 10 серпня 2008 року укладений між приватним підприємством «Санні»та ОСОБА_1.

          В судовому засіданні представник позивача Білик П.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задоволити.

          Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача ОСОБА_3 скерував до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов не визнає на підставах викладених в запереченні на позовну заяву від 07.10.2010 року, також вказував, що представник позивача не має законних повноважень на представлення інтересів ПП «Санні»та проти них порушено кримінальну спарву, яка на даний час знаходиться в прокуратурі.  

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та обставини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

          10.08.2008 року між приватним підприємством «Санні»та ОСОБА_1 було укладено Договір відступлення права вимоги.

          Відповідно до п.2.1 Договору Первісний кредитор зобов’язується передати боргові зобов’язання (право вимоги нового кредитора до боржника (ТзОВ «Ресторан «Беркут»), що випливає з договору купівлі-продажу №88/08 від 10.06.2003 року), вказані в цьому договорі новому кредитору (ОСОБА_1), а новий кредитор зобов’язується прийняти їх та сплатити первісному кредитору (ПП «Санні») вартість цих боргових зобов’язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим Договором.

          Пункт 2.2 Сторони погоджуються, що вартість боргових зобов’язань, уступка яких здійснюється за цим договором, становить 6 240 000,00 грн.

          Відповідно до п.4.1 договору право на боргові зобов’язання, визначені цим договором, у нового кредитора виникає з дня підписання акту приймання-передачі документів, вказаних у п. 5.1.1 цього договору. Згідно вказаного пункту первісний кредитор зобов’язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання цього договору, передати новому кредитору всі документи, що підтверджують боргові зобов’язання.

          10.08.2008 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт приймання-передачі документів із якого вбачається, що позивач передав відповідачу копії наступних документів: договір купівлі-продажу від 10.06.2003 року; акт приймання-передачі до договору від 10.06.2003; рішення Тернопільського господарського суду від 24.01.2003 року; повідомлення від 11.08.2008 року.

          Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

          Заміна кредитора у зобов’язанні відповідно ст. 513 ЦК України можлива, лише шляхом укладення правочину у такій самій формі, що і право чин на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

          Оскільки, право вимоги позивача до ТзОВ «Ресторан «Беркут»виникло не на підставі правочину, а на підставі судового рішення то відносини, які виникли між ТзОВ «Ресторан «Беркут»та позивачем на цьому етапі регулюються нормами, які регламентують порядок звернення судового рішення до виконання. Зокрема Законом України «Про виконавче провадження», ст.11 якого передбачає, що у разі вибуття однієї з сторін, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутись до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Згідно ж статті 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

          На підставі спірного Договору до відповідача фактично перейшло право стягнення з ТзОВ «Ресторан «Беркут» 6 240 000, 00 грн., які рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.01.2008 року вже були стягнуті з ТзОВ «Ресторан «Беркут»на користь ПП «Санні»як збитки у вигляді упущеної вигоди за порушення договору №88/08 від 10.06.2003 року. Однак, ці кошти не є зобов’язанням у розумінні ст.509 ЦК України, згідно якої зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно враховуючи, що в ПП «Санні»виникло не право вимоги коштів по зобов’язанню, а право стягнення коштів з боржника по рішенню господарського суду, що вступило в законну силу, яке відповідно до ст.115 ГПК України є обов’язковим для виконання на території України і повинно виконуватися у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», то Позивач не міг в порядку ст..512 ЦК України уступити право стягнення з ТзОВ «Ресторан «Беркут»6240000,00 грн. Відповідачу.

          Суд, не може погодитись із твердженням відповідача викладеним у запереченні на позовну заяву щодо того, що боргові зобов’язання, які були предметом договору відступлення права вимоги виникли не на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.01.2008 року, а на підставі договору купівлі-продажу від 10.06.2003 року за №88/08 з огляду на те, що як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження переходу права вимоги до відповідача йому було передано також і копію рішення господарського суду Тернопільської області від 24.01.2008 року.

          Також, суд не бере до уваги подану від імені позивача заяву про відмову від позову, оскільки остання підписана ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності виданої від імені ПП «Санні»ОСОБА_6, а відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ПП «Санні»та особою, яка може діяти від імені підприємства без довіреності є ОСОБА_4

          Щодо посилання у заяві про відмову від позову на те, що ОСОБА_4 став директором ПП «Санні»на підставі підробленого рішення Шполянського районного суду, а відтак не наділений жодними повноваженнями по відношенню до ПП «Санні»та листа генеральної прокуратури від 06.10.2010р.№17/1/2-17651-10 стосовно необхідності врахування судом того факту, що ОСОБА_4 став директором та власником 50% статутного капіталу ПП «Санні»на підставі підробленого рішення суду, суд виходячи із того, що оскільки в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не було скасовано реєстраційний запис про відновлення реєстраційних записів станом на 06.04.2010 року, (відповідно до якого саме ОСОБА_4 є директором ПП «Санні») та враховуючи наявне в матеріалах справи рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 06.04.2011р. у справі №2-14-11(вступило в законну силу), яким визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ПП «Санні»щодо відкликання з посади директора ПП «Санні»ОСОБА_4 та виключення його зі складу засновників підприємства, приходить до висновку що саме ОСОБА_4 є особою повноважною представляти інтереси позивача.

          Згідно ч.1 ст.215 ЦК України –підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

          Частина 1 ст.203 ЦК України –зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги приватного підприємства «Санні»є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 10,11,209,.212.,215,218 ЦПК України, на підставі ст. 203, 215, 512, 513 ЦК України , суд

В И Р І Ш И В:

                   Позов приватного підприємства «Санні»до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги - задовольнити.

          Вважати недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 10 серпня 2008 року між приватним підприємством «Санні»та ОСОБА_1.

Вважати недійсним додатковий договір до договору відступлення права вимоги від 10 серпня 2008 року укладений між приватним підприємством «Санні»та ОСОБА_1.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства «Санні»судові витрати по справі, а саме судовий збір в сумі 8, 50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 37 грн., а всього 45, 50 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку на протязі 10 днів з дня його проголошення.

           Головуючий: