ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                                             В С Т А Н О В И В:

у березні 2007 року, ВАТ "Київська птахофабрика" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з агропромислового ТОВ "Дніпро" 1433018,53 грн.

Позивач зазначив, що 01.11.2005 сторони уклали договір №328, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити 3 тис. тонн пшениці за ціною 400 грн. за 1 тонну.

У зв’язку з порушенням строків та обсягів поставок продукції за договором № 328 від 01.11.2005, додатковими угодами до цього договору від 7.08.2006, № 3 від 31.08.2006, № 4 від 03.10.2006, змінювались види продукції, яка постачалась, обсяги та строки поставок.

Але, в обумовлені і додатковими угодами строки, продукція у належній кількості не постачалась, що змушувало здійснювати закупівлю продукції у третіх осіб і нести додаткові витрати, а тому, позивач просив постановити рішення про стягнення на його користь 1 325 044,61 грн. на відшкодування збитків, 107 973,92 грн. неустойки, а всього - 1433018,53 грн., звернувши стягнення на 2000 тонн зерна пшениці та 2000 тонн зерна третікале, що належить відповідачу і знаходиться у третіх осіб на зберіганні.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.06.2007 у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 рішення господарського суду першої інстанції частково скасовано.

Постановлено нове рішення, яким стягнено з відповідача на відшкодування збитків 997 392 грн., 33 716,10 грн. пені та 21 495,29 грн. на відшкодування судових витрат.

У решті рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2008 порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку обставин справи, безпідставність стягнення з нього спірних сум і просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і постановляючи про стягнення з відповідача на відшкодування збитків 997 392 грн., суд послався на те, що придбання позивачем у жовтні-листопаді 2006 кукурудзи фуражної у кількості 1511,2 тонн на загальну суму 997 392 грн. у третьої особи є збитками позивача, спричиненими невиконанням відповідачем додаткової угоди № 4 від 03.10.2006.

Проте, підстав для таких висновків та скасування рішення господарського суду першої інстанції, у цій частині, у апеляційного господарського суду не було.

Як зазначав позивач у позовній заяві, кожна додаткова угода до договору № 328 від 01.11.2005 є новацією, за якою попереднє зобов’язання припинялось і виникало нове, тобто, останньою угодою № 4 від 03.10.2006 сторони визначили новий обсяг зобов’язань відповідача щодо номенклатури, обсягу, ціни та строків поставки продукції.

За угодою № 4 від 03.10.2006 передбачалось постачання 1966 тонн кукурудзи фуражної у період з 12.10.2006 по 15.11.2006 за ціною у 400 грн. за 1 тонну на загальну суму 786 400 грн.

Угода ж з ЗАТ "Пліменний завод "Агро-Регіон" укладалась 11.09.2006 і передбачала поставку 20 тис. тонн кукурудзи у період з жовтня 2006р. по 31 січня 2007р., ця угода є самостійним видом договірних зобов’язань, виконання яких не пов’язувалось із зобов’язаннями відповідача, які виникли у подальшому, а тому, господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо безпідставності покладання на відповідача частини зобов’язань позивача перед третіми особами, обгрунтовано відмовив позивачу у відшкодуванні збитків і підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції та постановлення нового рішення про стягнення на відшкодування збитків 997 392 грн. у апеляційного господарського суду не було.

Що ж до постановлення апеляційним господарським судом рішення про стягнення пені за період прострочки поставки продукції по угоді № 4 від 3.10.2006, то воно є правильним, оскільки, порушення  відповідачем своїх зобов’язань за цією угодою підтверджується матеріалами справи і доводами касаційної скарги не спростовується.

При такому положенні, постанова апеляційного господарського суду у частині стягнення 997 392 грн. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду першої інстанції, у цій частині, - залишенню без змін.

У решті, за виключенням зміни обсягу судових витрат, що підлягають відшкодуванню, постанова апеляційного господарського суду залишається без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

                                             П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року у частині стягнення 997 392 грн. збитків скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 16.06.2007, у цій частині, - залишити без змін.

Судові витрати, які підлягають стягненню на користь ВАТ "Птахофабрика "Київська", зменшити до 624,48 грн.

У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2007 року залишити без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                              Є.М. Борденюк

                                                                                             В.М. Харченко