Справа № 2-825/2011 р.

     Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

      02.09.2011 року                                                        Ренійський  районний  суд  Одеської  області

у складі:    головуючого  судді - Бошкова І.Д.;

за участю:                 секретаря  - Джанієвої О.А.;    

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та про визнання права власності за добросовісним набувачем, -   

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з’явилась, надала заяву, в якій вказала, що позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі, просить суд розглянути справу за її відсутності з попереднього судового засідання.

Позивач, ОСОБА_1, не з’явився у судове засідання, надав до суду заяву, в якій вказав, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд  розглянути справу за його відсутності.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході судового розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянина України –ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вид. 23 грудня 1997р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області; копія договору купівлі-продажу житлового будинку  АДРЕСА_1, від 23 липня 2009р.; копія витягу КП «Ренійське БТІ»про державну реєстрацію прав, серії СЕА № 180337 від 07 липня 2011р., з якого вбачається, що житловий будинок, садибного типу з господарчо-побутовими будовами та спорудами належить на формі приватної власності (1/1 частка) ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину; копія рішення Ренійського районного суду Одеської області, справа № 2-519/2011р. від 27 квітня 2011р.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, паспорт складений 07 липня 2011р.; лист-відповідь СГІРФО Ренійського РВ ГУМВС України в Одеській області за № 7700 від 10 серпня 2011р.; заява  ОСОБА_2 за № 8454 від 02 вересня 2011р. про розгляд справи за відсутності відповідача; заява ОСОБА_1 за № 8453 від 02 вересня 2011р. про розгляд справи за відсутності позивача; квитанції про сплату держмита та ІТЗ розгляду справи.     

Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що відповідачу, ОСОБА_2, належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, ОСОБА_2, зазначивши, що 23 липня 2009 року він за письмовим договором купівлі-продажу житлового будинку, придбав у відповідача житловий будинок АДРЕСА_1, який складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е»- вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м. по вул.Дунайській в м.Рені Одеської області, за 10 000 (десять тисяч) грн. 23 липня 2009 року позивач передав відповідачу 10 000 (десять тисяч) грн., а вона в свою чергу передала позивачу документи на вищезазначене нерухоме майно. Сторони також домовились, що в п’ятиденний строк посвідчать договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку (п.6 договору купівлі-продажу житлового будинку від 23 липня 2009р.). Таким чином між сторонами була досягнута домовленість про всі істотні умови договору, крім того, відбулося повне виконання договору. Відповідач передала позивачу у власність вищезазначений будинок, а позивач в свою чергу, прийняв цей будинок і сплатив відповідачу обумовлену суму грошей. У обумовлений термін, відповідач, не оформила договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, хоча позивач декілька разів зв’язувався із нею і намагався домовитися про зустріч, проте кожного разу вона на зустріч не приходила, мотивуючи плохим самопочуттям, тобто ухилялась від нотаріального посвідчення договору.

Також позивач зазначає, що після отримання документів на вищезазначений житловий будинок з’ясувалося, що відповідач на момент укладання договору не була власницею нерухомого майна у вигляді вищезазначеного житлового будинку. Вона була власницею лише 1/3 частини будинку і на той час, лише оформлювала спадщину після померлої матері, за якою на момент укладання договору було зареєстровано право власності. Окрім того, відповідач визнавала за собою право власності на іншу 1/3 частину вищезазначеного будинку, що належала її братові. Рішення про визнання права власності на спадкове майно та визнання права власності за набувальною власністю за відповідачем, було прийнято Ренійським районним судом Одеської області лише 27 квітня 2011 р., а реєстрація в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно була здійсненна 07 липня 2011 р.  Тому, придбане позивачем нерухоме майно було відчужено особою, яка не мала на це право. Позивач декілька разів пропонував відповідачу вже після реєстрації права власності за нею, посвідчити вищезазначений договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, але відповідач постійно відмовлялась, тобто ухилялась від його нотаріального посвідчення. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні з наступних підстав.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Між сторонами була досягнута обоюдна домовленість зі всіх істотних умов договору: покупець передав продавцю обумовлену суму грошей,  продавець передала документи і нерухомість в натурі. Фактично позивач вступив у володіння і розпорядження нерухомістю, у зв’язку з чим, правочин між сторонами фактично відбувся.

Згідно ч.1ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про  нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, в ч.2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу –об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, позивач не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди підтверджуються: копією договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку від 23 липня 2009 року; передачею грошей у рахунок вартості будинку від 23 липня 2009 року.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із укладених правочинів (угод). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч.3ст.334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Придбане позивачем нерухоме майно у вигляді 2/3 частин вищезазначеного житлового будинку було відчужено особою, яка не мала на це право. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребуване у нього (ст.330 ЦК України).

Так, ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленого для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Згідно ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Так, позивач, як добросовісний набувач, у відповідності ст.330 ЦК України набув право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, придбавши у відповідача це нерухоме майно, яке відповідач фактично не мав права відчужувати. У відповідності ст.388 ЦК України, судом було встановлено, що майно придбане позивачем у відповідача не було загублене власниками, не було вкрадено та не вибувало з володіння власників або особи, якій вони передали майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, а тому воно не може бути у нього витребувано.

Як вже вище зазначалося, між позивачем та відповідачем, була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку, згідно якої відповідач продала, а позивач купив житловий будинок АДРЕСА_1 за 10 000 (десять тисяч) грн. Всі умови договору сторонами були виконані, окрім однієї, договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є обов’язковим і як вимагає того закон. Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним.

Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу садибного будинку була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачу –об'єкт нерухомості, яким він на теперішній час користується, проте через нотаріальне не посвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу садибного будинку є неможливим, оскільки прохання позивача з цього приводу відповідачем не сприймаються.

        Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана належним чином, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо житлового будинку та встановленні  права на нерухомість у позивача, тому є правові підстави частково визнати договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 дійсним та визнати за позивачем право власності на 1/3 частину зазначеного вище житлового будинку. Визнати право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 за позивачем, як за добросовісним набувачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213, 215, 294  ЦПК України,  ст.ст. 219-220,  328, 334, 388, 392, 397, 657 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити.

Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 23 липня 2009 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1, що складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е»- вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м.  - визнати частково дійсним в частині продажу ОСОБА_2 належної їй 1/3 частини нерухомого майна.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е»- вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м.

Визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1, що складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е» - вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м.

Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 23 липня 2009 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив житловий будинок АДРЕСА_1, що складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е»- вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м. –визнати дійсним в частині продажу ОСОБА_2 2/3 частин нерухомого майна.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що складається із: літ. «А»- житловий будинок загальною площею 55,60 кв.м., житловою площею 40,30 кв.м.; літ. «Б», «В», «Г», «Д»- сараїв; літ. «Е»- вбиральня; 1-3 –огорожі, який розташований на земельній ділянці 610 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Строк оскарження рішення в апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

                  Суддя:                                                                          І.Д. Бошков