2- 225-11.

                                                       Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я.

                                             ІМЕНЕМ                    УКРАЇНИ.

23 травня  2011    року.      КІРОВСЬКИЙ  РАЙОНИЙ   СУД  міста   ДОНЕЦКА

в складі:                               судді -   АНІСІМОВОЇ  Н.Д.

                                             при секретарі -  ШЕВЧЕНКО  О.О.

                                             за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку цивільну справу за позовом:

                 ОСОБА_2  до ОСОБА_3 «ПРО ВІШКОДУВАННЯ  МАЙНОВОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ  ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ  ВНАСЛІДОК  ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ  ПРИГОДИ».

                                      В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

                    Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_3 «ПРО ВІШКОДУВАННЯ  МАЙНОВОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ  ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ  ВНАСЛІДОК  ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ  ПРИГОДИ».

                      В судовому  засіданні  позивачка ОСОБА_2  показала  суду що 4червня  2008  року, приблизно в 14 годин 40 хвилин в Кіровському  районі міста  Донецька по вулиці Петровського ,з боку вулиці В.Терешкової в напрямку вулиці Державна рухався автомобіль ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 який не вибрав безпечну  дистанцію руху, не врахував дорожні обставини,в порушення п. 13.1 Правил дорожнього  руху України ,внаслідок чого скоїв зіткнення з належним  їй на праві  власності  автомобілем «КІА» державний номер НОМЕР_2 під ії керуванням,внаслідок чого їй були  заподіяні тілесні  пошкодження.

                    13 червня 2008 року інспектором відділення  оформлення матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ в місті Донецьку була винесена постанова  про відмову в порушенні  кримінальної  справи у відношенні відповідача ОСОБА_5, матеріали  направлені в Кіровський  районний  суд міста Донецька за ст. 124 КоАП  УКРАЇНИ.

                      15 червня 2008  року Кіровським  районним судом міста Донецька винесена постанова відповідно до якої  відповідач ОСОБА_5 був притягнений до адміністративної відповідальності  за ст. 124 КоАП  УКРАЇНИ в скоєнні даного ДТП, але адміністративна справа у відношенні  відповідача була закрита в зв*язку із закінченням строку притягнення до адміністративної  відповідальності.

             Внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди їй був заподіяний забій з припухлисті м*яких тканей в затилкової   частині, струс головного мозку, роз тяжіння м*язково- зв*язочного апарату шийного відділу, цирвікальна радікулопатія С4-С6 посттравмативна, компресіонно - ішемічна з вираженим больовим сіндромом,сенсорними порушенням в руках. З приводу отриманих нею тілесних пошкоджень вона тривалий час знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні на яке нею було витрачено більш ніж 15 000 гривень, але документально вона  може підтвердити понесені  нею витрати на лікування тільки в сумі  6500 гривень ,які вона просить стягнути з відповідача на ії користь.

                          Крім того, внаслідок ДТП  та отримання  нею тілесних пошкоджень вона тривалич час знаходилася на лікуванні, була визнана інвалідом 3 групи, внаслідок чого вона пененесла значні фізичні та моральні страждання, погіршився стан ії здоров*я, від неї вимагалися додаткові зусилля  по організації  свого життя  та побуту, вона вимушена періодично проходити курси лікування, в зв*язку з чим просить суд стягнути з відповідача на ії користь як відшкодування  моральної шкоди 20000 гривень Також просить суд стягнути з відповідача на ії користь понесені  нею витрати по отриманню юридичної  допомоги в розмірі 3000 гривень та понесені  нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 60 гривень 23 коп., та 8 гривень 50 коп, та витрати по сплаті інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду справи в розмірі   120 гривень.

                     Відповідач ОСОБА_3 в судовому  засіданні  позовні  вимоги визнав частково і показав суду що дійсно він був визнаний в скоєнні ДТП внаслідок якого позивачка отримала тілесні пошкодження, але вважає що сума відшкодування  шкоди,яка заявлена  позивачкою є надмірно  значною і такою, що не відповідає фактичним  обставинам.

                       Заслухавши пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позовні  вимоги ОСОБА_2  до ОСОБА_3 «ПРО ВІШКОДУВАННЯ  МАЙНОВОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ  ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ  ВНАСЛІДОК  ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ  ПРИГОДИ»є обґрунтованими і підлягаючими  частковому  задоволенню, з  наступних  підстав:

            Відповідно до ст. 22 ЦК  УКРАЇНИ «Особа, якій завдано збитків у результаті  порушення ії цивільного права, має право на їх відшкодування «.

            Відповідно до ст. 23 ЦК  УКРАЇНИ «Особа має право на відшкодування моральної шкоди ,завданої внаслідок порушення ії прав.

            Моральна  шкода полягає:

-          у фізичному болю та стражданнях, яка фізична  особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням  здоров*я.

-          у душевних стражданнях ,яких фізична особа зазнала у зв’язку  із знищенням чи пошкодженням ії майна.

            Відповідно до ст.1187 ЦК УКРАЇНИ «Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність з використанням ,зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів ,що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода ,завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом ,використання ,зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

               Відповідно до ст. 1166 ЦК  УКРАЇНИ «майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою ,яка її завдала. Відповідно до ст. 1192 ЦК УКРАЇНИ»розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Такі ж вимоги при визначенні розміру збитків викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного  Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року №6 ( з подальшими змінами та доповненнями).

                  Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовам про відшкодування  шкоди»№ 6 від 27.03. 1992 року розглядаючи  позови про відшкодування шкоди суди повинні мати  в виду що  шкода, заподіяна особі та майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка ії заподіяла за умови що діями останнього були неправомірними, між ними та шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина вказаної особи».

                      В судовому  засіданні було встановлено що 4червня  2008  року, приблизно в 14 годин 40 хвилин в Кіровському  районі міста  Донецька по вулиці Петровського ,з боку вулиці В.Терешкової в напрямку вулиці Державна рухався автомобіль ВАЗ-21099 державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 який не вибрав безпечну  дистанцію руху, не врахував дорожні обставини,в порушення п. 13.1 Правил дорожнього  руху України ,внаслідок чого скоїв зіткнення з належним  позивачці ОСОБА_2 на праві  власності  автомобілем «КІА»державний номер НОМЕР_2 під ії керуванням,внаслідок чого їй були  заподіяні тілесні  пошкодження.

                    13 червня 2008 року інспектором відділення  оформлення матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ в місті Донецьку була винесена постанова  про відмову в порушенні  кримінальної  справи у відношенні відповідача ОСОБА_5, матеріали  направлені в Кіровський  районний  суд міста Донецька за ст. 124 КоАП  УКРАЇНИ.

                      15 червня 2008  року Кіровським  районним судом міста Донецька винесена постанова відповідно до якої  відповідач ОСОБА_5 був притягнений до адміністративної відповідальності  за ст. 124 КоАП  УКРАЇНИ в скоєнні даного ДТП, але адміністративна справа у відношенні  відповідача була закрита в зв*язку із закінченням строку притягнення до адміністративної  відповідальності.

             Внаслідок дорожньо-транспортної  пригоди  позивачці  були заподіяні наступні тілесні пошкодження : забій з припухлисті м*яких тканей в затилкової   частині, струс головного мозку, роз тяжіння м*язково- зв*язочного апарату шийного відділу, цирвікальна радікулопатія С4-С6 посттравмативна, компресіонно - ішемічна з вираженим больовим сіндромом,сенсорними порушенням в руках. З приводу отриманих нею тілесних пошкоджень позивачка  знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні  в різних медичних закладах міста Донецька, а саме:

-          на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні ЦДКЛ № 6 міста Донецька з діагнозом: гостра сочетанна травма, струс головного мозку, роз тяжіння м*язково- зв*язкового апарата шеї (травма 06.08. 2008 року)

-          на стаціонарному лікуванні у відділенні  реконструктивної ангіоневрології та нейрореабілітації   ІНВХ  ім.Гусака в період часу з 01.08. 2008 року по 14.08. 2008 року,

                 Відповідно  до відомостей  вищевказаних  лікарняних закладів позивачка під час знаходження на лікуванні для лікування вищевказаних травм та захворювань за власні кошти придбала ліки та медикаменти вартість яких складає  6300 гривень 27 коп. які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ,як власника джерела підвищеної небезпеки винного в скоєнні ДТП та заподіянні позивачці  майнової шкоди, в повному обсязі.

           Суд також вважає за необхідне  частково стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по отриманню позивачкою  юридичної допомоги так як вищевказані витрати позивачки   віднесені до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи  і підлягають стягненню особі, на користь якої ухвалено рішення. В судовому засіданні  позивачка просить стягнути на ії користь витрати, понесені нею  по отриманню правовою допомоги в розмірі 3000 гривень, в підтвердженні чого представником позивачки наданий  суду договір про надання позивачці юридичної допомоги  та квитанції до прибуткового касового ордеру про внесення позивачкою вищевказаної грошової суми. Але суд вважає вказану вимогу необґрунтовано завищеною та керуючись постановою КМ УКРАЇНИ від 27 квітня 2006 року № 590               «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»,вважає за необхідне стягнути з відповідача  ОСОБА_3  на користь позивачки грошову суму в розмірі 500гривень( з розрахунку того, що відповідно до журналу судового засіданні представник  позивача   приймала участь в судових засіданнях протягом 3,5 годин та 1,5 години необхідні представнику  позивача   для складання позовної заяви ,а також ознайомлення з матеріалами справи), виходячи з 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

                 Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь  позивачки як відшкодування  моральної шкоди 7000 гривень так як внаслідок ДТП ,яке скоєно з вини відповідача, позивачка отримала  тілесні пошкодження, визнана інвалідом 3 групи, значно погіршився загальний стан ії здоров*я, від позивачки  вимагалися додаткові зусилля  по організації свого життя та побуту, позивачка була вимушена докладати додаткові зусилля  по організації  свого життя та побуту, вона була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, були розірвані ії нормальні життєві зв*язки та умови побуту. Разом з тим, заявлена  позивачкою сума відшкодування  моральної шкоди –20000 гривень є надмірно значною і такою,що не відповідає моральним стражданням
які були пережиті позивачкою.

           Оскільки судове рішення  винесено на користь  позивачки, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на ії корить понесені  позивачкою судові витрати: по сплаті  судового збору в розмірі 68 гривень 73 коп.  та по сплаті інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 гривень.

                          Таким чином, аналіз досліджених в судовому  засіданні  об*єктивних доказів  дає суду підставу зробити  правовий висновок про те,що позовні  вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому  задоволенню,з підстав та в розмірах, наведених  судом вище.

                                               В  И  Р  І  Ш  И В :

                    Позовні вимоги ОСОБА_2  до ОСОБА_3 «ПРО ВІШКОДУВАННЯ  МАЙНОВОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ  ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ  ВНАСЛІДОК  ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ  ПРИГОДИ»- задовольнити частково.

                     Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  , як відшкодування  майнової шкоди, витрати по придбанню   ліків та медикаментів в сумі  6300 гривень 27 коп.

                      Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2  , як відшкодування  моральної шкоди 7000 гривень.

                       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2   витрати по отриманню юридичної  допомоги в розмірі 500 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 гривень 73 коп.  та по сплаті інформаційно-технічного забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього –688 гривні 73 коп.

                       В решті  позовних вимог  ОСОБА_2  до ОСОБА_3 «ПРО ВІШКОДУВАННЯ  МАЙНОВОЇ ТА МОРАЛЬНОЇ  ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ  ВНАСЛІДОК  ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОЇ  ПРИГОДИ»-відмовити.

                          Апеляційна  скарга  на рішення  суду  першої інстанції може бути подана  протягом 10 днів з дня його проголошення.

                                              Суддя:                                АНІСІМОВА  Н.Д.