Справа №  1-4/11

Провадження №11/0390/443/11 Головуючий у 1 інстанції:Артиш Я.Д.

Категорія:ч.3 ст.286 КК України      Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 серпня 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Опейди В.О.,      О

суддів -  Лозовського А.О., Пазюка О.С.,     

 за участю прокурора –Плечій О.М.,     

 захисника – ОСОБА_1,

потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями  прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від   18 травня 2011   року   , яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Тумин Локачинського району, українець, громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_1 з повною середньою освітою, одружений, працюючий водієм ВАТ "Володимир-Волинське АТП 10707", у відповідності до ст.89 КК України не судимий,

засуджений за ч. 3 ст. 286 КК України на 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов прокурора Волинської області в інтересах Володимир-Волинської ЦРЛ задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 в користь держави в особі Володимир-Волинської центральної районної лікарні Волинської області кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 в загальній сумі 9100 (дев’ять тисяч сто) грн. 02 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 доход держави витрати по справі за проведення експертиз в загальній сумі 6137 (шість тисяч сто тридцять сім) грн., з них за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу в сумі 901 (дев’ятсот одна) грн. 44 коп., транспортно-трасологічних експертиз в сумі 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 56 коп., комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 3809 (три тисячі вісімсот дев’ять) грн.

Знято арешт з автомобіля марки "Фольксваген-Т4" р.н. НОМЕР_5, який належить на праві приватної власності ОСОБА_8.

Вироком вирішено долю речових доказів.

          Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних  справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він 10 вересня 2009 року близько 11 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Фольксваген-Т4" р.н. НОМЕР_5 по автодорозі сполученням «Устилуг – Луцьк - Рівне», в районі 34 км + 900 м, поблизу с. Березовичі Володимир-Волинського району, в напрямку м. Луцька, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою і відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху з врахуванням дорожньої обстановки, проявив неуважність та необережність, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не справившись з керуванням автомобіля, виїхав на смугу призначену для зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем "Фольксваген-Гольф" р.н. НОМЕР_6 з причепом "Турист" р.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному з ним напрямку.

В результаті зіткнення пасажири автомобіля "Фольксваген-Гольф" р.н. НОМЕР_6 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілих, ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров'я, водій автомобіля "Фольксваген-Гольф" ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та в подальшому клінічного перебігу, а пасажирові автомобіля "Фольксваген-Т4" ОСОБА_7 спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою тривалості розладу здоров’я.

В прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_5 наступних пунктів Правил дорожнього руху України:

п. 10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху;

п. 11.3 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

          У поданій апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок скасувати у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування зазначає, що вирок суду не відповідає вимогам ст.334 КПК України, оскільки судом не враховано як обтяжуючу покарання підсудного обставину – тяжкі наслідки, а також, всупереч вимогам ч.2 ст. 67 КК України не наведено мотивів невизнання її такою, що обтяжує покарання. При визначені ступеня тяжкості злочину, суд не врахував, що внаслідок вчинення злочину загинуло двоє осіб і один потерпілий став інвалідом.

          Засуджений ОСОБА_5 в апеляції, з урахуванням доповнень, просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що у справі відсутні належні докази його вини, а вирок суду ґрунтується на суперечливих показаннях потерпілих, свідків, висновках транспортно-трасологічної експертизи, які зроблені на підставі неповних та помилкових вихідних даних, і суперечать наявним у матеріалах справи доказам та є не об’єктивними. На схемі ДТП невірно відображено слідову картину, зокрема, розташування автопричіпа, по справі не проведено ґрунтознавчу експертизу для встановлення дійсного місця зіткнення автомобілів. Крім того, не враховано наявність на причипі вантажу і не з’ясовано його причинний зв’язок з дорожньо-транспортною пригодою. Докази судом досліджено неповно та однобічно, безпідставно відхилено його  показання і показання  свідка ОСОБА_7 Необґрунтовано відмовлено в задоволені клопотань про допит свідків, які були на місці дорожньо-транспортної пригоди, проведення додаткової трасологічної і автотехнічної експертиз, приєднання до матеріалів справи відеозапису та фотознімків, зроблених під час огляду місця події. При призначенні покарання судом порушено вимоги ст.65 КК України, безпідставно враховано факти притягнення його до адміністративної відповідальності, які мали місце протягом 2004-2007 років, внаслідок чого призначено надто суворе покарання.

          В запереченні на апеляцію засудженого, прокурор, посилаючись на те, що вина підсудного у вчиненні злочину, за який він засуджений, доведена повністю та його дії кваліфіковані правильно, а обставини справи досліджені в повному об’ємі, просить залишити її без задоволення. Зазначає, що засуджений не навів переконливих доводів на підтвердження викладених в апеляції обставин, які б ставили під сумнів висновки суду про його винуватість у вчиненні інкриміновано йому злочину.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів основні доводи апеляцій, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляцію і просив вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, а в задоволенні апеляції засудженого відмовити, засудженого ОСОБА_5 і його захисника, які просили вирок скасувати і направити справу на додаткове розслідування, а в задоволенні апеляції прокурора відмовити, думку потерпілих, які вважають апеляції безпідставними, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Посилання засудженого ОСОБА_5 в апеляції на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, наявність протиріч, які не усунуті судом, односторонність дослідження доказів, неправильну оцінку окремих доказів, неповноту дослідження обставин справи та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є непереконливими і об’єктивно спростовуються сукупністю наявних доказів.

Про час, місце та обставини порушення ОСОБА_5 пунктів 10.1, 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були смертельно травмовані, потерпіла ОСОБА_6 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження, стверджується показаннями потерпілих, свідків, та іншими дослідженими судом доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що 10.09.2009 року близько 11 год. 30 хв. він, керуючи автомобілем «Фольксваген-Гольф» із навіпричепом, рухався в напрямку м. Володимир-Волинський, і наближаючись до с. Березовичі Володимир-Волинського району помітив на відстані близько 50-70 м, що назустріч йому рухається автомобіль марки «Фольксваген-Т-4, який приблизно на відстані 25-30 м виїхав на його смугу руху, і він не встиг натиснути на гальма, а тому відбулося зіткнення, внаслідок чого він втратив свідомість.

Об’єктивність показань потерпілого ОСОБА_3 підтвердила потерпіла ОСОБА_6, яка також була безпосереднім очевидцем дорожньо-транспортної пригоди. Як вона показала, 10.09.2009 року на смузі руху автомобіля, яким керував ОСОБА_3, на відстані приблизно 50 м їм назустріч рухався мікроавтобус, внаслідок чого сталося зіткнення. Крім того, потерпіла стверджувала, що швидкість автомобіля ОСОБА_3 була невелика, а приєднаний причіп, на якому була прив’язана худоба, по сторонах не кидало.

З показань потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що він перебував на задньому сидінні автомобіля «Фольксваген-Т-4», швидкість якого була близько 100 км/год, та дивився у праве бокове вікно, в один із моментів у вікні він побачив асфальт з правої сторони, даний автомобіль почав рухатись вліво, поглянувши на проїзну частину дороги, він побачив, що на зустріч їм рухається легковий автомобіль. Він тільки встиг викрикнути «Куди…» і в цей момент відбулося зіткнення автомобілів.

Вказані показання потерпілих об’єктивно стверджуються іншими доказами в справі, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 вересня 2009 року, схемами, фототаблицями та відеозаписом до нього, протоколом додаткового огляду місця дорожньої транспортної пригоди від 10 вересня 2009 року, схемами та фототаблицями до нього, протоколами огляду автомобілів «Фольксваген-Т-4», «Фольксваген-Гольф» та причіпа, з яких вбачається, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_3, тобто повністю на лівій смузі руху автодороги «Устилуг-Луцьк-Рівне» в напрямку на м. Луцьк, і в момент первинного контакту взаємодіяли передня права частина автомобіля «Фольксваген Гольф» і передня частина автомобіля «Фольксвавген – Т-4».

Сам підсудний як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав.

Між тим, в судовому засіданні як він, так і потерпілий ОСОБА_3 пояснили, що зіткнення транспортних засобів відбулося передньою лівою частиною автомобіля «Фольксваген-Т-4» та правою частиною автомобіля «Фольксваген-Гольф».

Той факт, що в момент первинного контакту взаємодіяли передня права частина автомобіля «Фольксваген-Гольф», яким керував ОСОБА_3, і передня частина автомобіля «Фольксваген-Т4», яким керував ОСОБА_5 і зіткнення транспортних засобів відбулося на лівій смузі руху в напрямку на м. Луцьк підтверджується також висновком транспортно-трасологічної експертизи № 204 від 27.11.2009 року, правильність та об’єктивність якої в судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_11

З висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 7104/7105 від 18 березня 2011 року також вбачається, що місце зіткнення автомобіля «Фольксваген-Т-4» з автомобілем «Фольксваген-Гольф» знаходиться повністю на лівій смузі автодороги сполученням «Устилуг-Луцьк-Рівне», по напрямку на м. Луцьк. При наданих судом вихідних даних, водій автомобіля «Фольксвавген-Гольф» ОСОБА_3 в момент виїзду автомобіля «Фольксваген-Т-4» на його смугу руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування, а водій автомобіля «Фольксваген-Т-4» ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п.12.6, п.10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху, а саме рухатись зі швидкістю не більше 90 км/год, на смугу зустрічного руху міг виїхати лише для об’їзду перешкоди, при цьому, перед виконанням маневру переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та надати переваги у русі автомобілю «Фольксваген-Гольф», що рухався назустріч. При наданих судом вихідних даних, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля «Фольксваген-Т-4» ОСОБА_5 технічним вимогам  п.10.1 і п. 11.3. Правил дорожнього руху знаходиться в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні свої висновки підтвердив в повному об’ємі і пояснив, що для проведення експертизи використовував вихідні дані, які містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема, протоколи огляду місця події та схеми до нього, з яких вивчалася слідова інформація, зокрема, розташування автомобілів і причіпа, протоколи судових засідань, також проводився огляд автомобілів, в ході якого вивчалися наявні на автомобілях пошкодження.

З огляду на викладене, безпідставними є посилання засудженого на те, що висновки експертизи є неповними, суперечливими і при їх проведенні невраховано всіх обставин справи, в тому числі і того, що автомобіль «Фольксваген-Гольф» рухався з причіпом.

З показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були понятими при огляду місяця події, вбачається, що під час огляду місця події всі об’єкти, зокрема транспортні засоби, розсип ґрунту, сліди кочення автомобіля, сліди подряпин слідчим були зафіксовані так, як їх було виявлено, та складено схему дорожньо-транспортної пригоди, зауважень до якої у них не було. Пізніше було прибрано проїзну частину дороги і слідчий провів додатковий огляд місця події та зафіксував сліди подряпин на асфальті.

Як показав свідок ОСОБА_15, в результаті огляду в присутності понятих та з участю експерта ОСОБА_16 місця події ним було складено схему дорожньо-транспортної пригоди, до завершення огляду місця події сліди, об’єкти та транспортні засоби не переміщувалися, було відв’язане тільки теля, яке знаходилось на причепі, і на схемі вони відображені саме так, як їх було виявлено на місці події.

Підстав не вірити показанням зазначених свідків у суду не було, оскільки вони послідовні, співпадають і підтверджуються матеріалами справи.

За таких обставин доводи засудженого в апеляції на те, що автотехнічні експертизи проведені на підставі неправильно визначених досудовим слідством даних, і ні досудовим, ні судовим слідством не встановлено місця зіткнення транспортних засобів, є необґрунтованим та спростовуються вищенаведеними доказами.

Крім того, висновок проведеної по справі комплексної судової транспортно-трасологічна та автотехнічної експертизи оцінений судом в сукупності з іншими доказами.

З врахуванням наведеного суд вірно зазначив у вироку про відсутність будь-яких сумнівів у правильності висновків експертиз, та підставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення додаткової трасологічної і автотехнічної експертизи.

Твердження ОСОБА_5 в апеляції про те, що зіткнення автомобілів відбулося з вини водія автомобіля «Фольксваген-Гольф», який виїхав на його смугу руху, були предметом ретельного дослідження суду і вони обґрунтовано спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.

Немає також підстав вважати обґрунтованими доводи апеляції про те, ДТП сталася внаслідок пошкодження переднього правого колеса автомобіля «Фольксваген-Т-4» або несправності гальмівної системи, оскільки зазначені обставини також перевірялися судом і не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи № 219 від 21.12.2009 року переднє право колесо автомобіля «Фольксваген-Т-4» має пошкодження у вигляді наскрізних розрізу і тріщини. Наскрізна тріщина утворена в результаті навантаження нерухомого автомобіля на колесо без тиску в шині на протязі тривалого час не під час ДТП, і дане пошкодження не може впливати на безпеку руху. Розріз протекторної частини шини виник або безпосередньо перед ДТП або під час ДТП, і дане пошкодження може вплинути на безпеку руху при певних умовах (час виходу повітря, рухомий стан транспортного засобу, не руховий), але при цьому водій завчасно може виявити зменшення тиску по навантаженню на кермо автомобіля і відхилення транспортного засобу від заданого курсу в сторону пошкодженої шини – в право, дане зміщення буде проходити не різко, а поступово. Відповідно до висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 168 від 30.10.2009 року з технічної точки зору гальмівна система, ходова частина та рульове керування автомобіля «Фольксваген-Т4» на момент огляду знаходяться в працездатному і технічно справному стані.

З врахуванням зазначених експертиз та показань підсудного про те, що його автомобіль рухався нормально і без заносів, суд першої інстанції підставно відхилив його твердження в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередніми очевидцями дорожньо-транспортної пригоди були лише потерпілі.

Посилаючись на безпідставність відхилення судом клопотання про допит свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, підсудний у своїй апеляції, а так само і під час розгляду справи в суді першої інстанції, не навів, які саме обставини щодо положення автопричіпа відносно транспортних засобів безпосередньо після зіткнення зазначені свідки могли підтвердити, і яке значення їх показання мають для справи, зокрема, для встановлення причин даної дорожньо-транспортної пригоди з врахуванням часу їх прибуття на місце події.

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 момент зіткнення транспортних засобів не бачили, і кожен з них в той чи інший час прибув на місце події після того, як сталася дорожньо-транспортна пригода.

У своїй апеляції засуджений вказав на те, що показання зазначених свідків містять суттєві протиріччя, однак не зазначив, в чому саме вони полягають.

З показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що коли він прибув на місце події, то автомобіль ОСОБА_5 стояв на правому узбіччі, на правій смузі руху стояв автомобіль марки «Фольксваген Гольф» та причіп, обидва автомобілі стояли повернуті передньою частиною до правого узбіччя. Жодних даних про те, що автомобілі та причіп після ДТП були розташовані на одній стороні проїжджої частини, як і про конкретне розташування причіпа,  в показаннях зазначеного свідка не міститься.

З показань потерпілого ОСОБА_7, який внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і потребував медичної допомоги, вбачається, що причіп стояв за автомобілем «Фольксваген-Т-4», і на ньому знаходилося теля. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання, даний свідок однозначно не стверджував про зміну розташування причіпа.

За вказаних обставин необґрунтованими є доводи засудженого про неправильну оцінку судом показань свідка ОСОБА_19 та ОСОБА_7 щодо розташування автопричіпа.

Не підтверджуються матеріалами справи твердження ОСОБА_5 з посиланням на а.с. 109-128 т.1 про те, що на схемі взаємного розміщення транспортних засобів на момент зіткнення автопричіп взагалі не відображено. На зазначених аркушах кримінальної справи міститься висновок транспортно-трасологічної експертизи № 204 від 27.11.2009 року з фототаблицями до нього і будь-які схеми відсутні.

Згідно висновків судово-медичних експертиз під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 отримали тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку викликали їх смерть, потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 - тяжкі тілесні ушкодження.

Аналіз зазначених у вироку доказів дає підстави для висновку, що під час досудового слідства і судового розгляду справи були досліджені всі обставини, які могли мати значення для правильного її вирішення. Докази, якими суд обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, є належними, допустимими, достатніми і достовірними.

Вірно оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що саме дії засудженого ОСОБА_5 перебували в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він, керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген-Т4», виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб, і вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст.286 КК України.

Даних про те, що з боку потерпілого мали місце такі порушення Правил дорожнього руху України, внаслідок яких сталася ця пригода, та які виключають притягнення водія ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, судом не встановлено. У зв’язку з цим органами досудового слідства внаслідок проведеної перевірки і належної оцінки доказів на законних підставах з наведенням відповідних мотивів було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо водія ОСОБА_3

Інші доводи засудженого, наведені ним в апеляції на підтвердження своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, а саме, відсутність оригіналу схеми ДТП, складеної слідчим власноручно, необхідність проведення ґрунтознавчої експертизи, вплив причіпа з вантажем на причину виникнення ДТП не ґрунтуються на матеріалах справи і є його припущеннями, спростовуються усією сукупністю наведених вище доказів, які обґрунтовано покладені судом в основу обвинувального вироку.

Таким чином, справа розглянута повно та всебічно з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, і порушень, які б істотно вплинути на правильність прийнятого судом рішення у справі не виявлено.

При призначенні ОСОБА_5 покарання за ч.3 ст.286 КК України судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується по місцю проживання і роботи, та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Враховано судом і думку потерпілих, які наполягали на призначенні ОСОБА_5 суворого покарання.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, пом’якшуючих та обтяжуючих покарання підсудного обставин, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 67, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання, як таку, що його обтяжує, отже твердження прокурора щодо немотивованого неврахування судом як обставини, що обтяжує покарання – тяжкі наслідки, завдані злочином, є такими, що суперечать закону, оскільки це є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Посилання засудженого на те, що суд безпідставно врахував при призначенні покарання ту обставину, що він упродовж 2004-2007 років неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, на думку колегії суддів, з огляду на вищенаведене, не впливає на правильність рішення суду в цій частині.

Покарання ОСОБА_5 призначено в межах санкції закону, за який його засуджено, є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування за обставин, викладених в апеляції засудженого, або на новий судовий розгляд, як про це зазначає в апеляції прокурор, колегія суддів не вбачає.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

           Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 18 травня 2011 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.

          Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, та може бути оскаржена протягом трьох місяців в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий                     

Судді