ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

21.02.08 р.                                                                               Справа № 40/149                               

Суддя господарського суду Донецької області Гаврищук Т.Г.

при секретарі судового засідання  Пашко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” м. Макіївка

про стягнення 81100,42 грн.

за участю  представників сторін:                                                  

від позивача – Андрєєнков А.В. – довір.

від відповідача – Співак О.Є., Семенова Г.В. – довір.

Суть спору:                                                                                

Позивач, Державне підприємство “Донецька залізниця”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 81100,42 грн.

В обґрунтування позову  позивач посилається на ст. 119 Статуту залізниць України і вважає, що оскільки  вагони із вантажем для відповідача були затримані на станції Ясинувата у зв’язку з митним оформленням, то відповідач зобов’язаний сплатити плату за користування вагонами за час цієї затримки.    

Відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечує і вважає, що плата за користування вагонами за час знаходження вантажу під митним контролем в очікування видачі вантажу не нараховується, оскільки згідно п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Відповідач зазначив, що відповідно до п. 7 Правил видачі вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, видача імпортних вантажів проводиться після митного оформлення, тому нарахування плати за користування вагонами  за час знаходження вантажу під митним контролем, є безпідставним. Відповідач також зазначив, що позивачем не складалися і не надавалися для підписання пам’ятки про користування вагонами та акти про затримку вагонів у зв’язку із митним оформленням.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2007 р. у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Донецька залізниця” до Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 81100,42 грн. було відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2007 р. у справі № 40/149 було залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 15.11.2007 р. скасував рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2007 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.08.2007 р. у справі № 40/149 з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 03.12.2007 р. справу передано на розгляд судді Гаврищук Т.Г.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2008 р. строк вирішення спору був продовжений за клопотанням сторін на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, встановив:

У період з 25.10.2006 р. по 19.11.2006р. на ст. Ясинувата, Донецької залізниці, за перевізними документами №№ 158354, 158372, 158307, 53459-53463, 53291-53297, 53469, 53470, 15536-15544, 16440-16444, 16347, 16348, 16352, 16353, 171113 на адресу ЗАТ “Макіївський металургійний завод” надходили імпортні вантажі.

Вагони з вантажем №№ 22700009, 67382267, 66119520, 67850842, 66821000, 65717803, 64423759, 61877544, 21792973, 67172404, 65255341, 65642282, 66375148, 60673977, 67573659, 66112657, 65887739, 66592064, 94727047, 94815313, 94792736, 94741733, 94769403, 94748738, 94768785, 67158628, 65717720, 67661389, 66680703, 66731241, 60900131, 64459225, 65357816, 65943060 були подані позивачем на під’їзну колію  відповідача, але не були прийняті останнім у зв’язку із необхідністю  завершення митного оформлення.

Наведені обставини засвідчені складеними позивачем актами загальної форми ГУ-23 № 1111 від 29.10.2006 р., № 1212 від 19.11.2007 р., № 1106 від 25.10.2006 р., № 1119 від 30.10.2007 р., № 1098 від 25.10.2006 р., № 1099 від 25.10.2006 р., № 1158 від 08.11.2006 р., № 1165 від 09.11.2006 р., від підписання яких відповідач відмовився.

Після завершення митного оформлення вагони із вантажем відповідачем були прийняті.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними проведено на станції Ясинувата, Донецької залізниці за “Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)” форми ГУ-46, які підписані відповідачем із зауваженнями.

За користування наведеними вагонами позивачем згідно до ст. 119 Статуту залізниць України та р.р. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України N113 від 25.02.99р., зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N165/3458, була нарахована плата, у тому числі  за період затримки вагонів, пов'язаної з митним оформленням.

Відповідач відмовився від сплати сум, нарахованих позивачем за користування вагонами за період їх затримки, пов'язаної з митним оформленням.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення плати за користування наведеними вище  вагонами в сумі 81100,42 грн., у тому числі за користування вагонами належності Російських залізниць в сумі 900,70 грн., вагонами залізниць України в сумі 80199,72 грн. В якості доказів, що засвідчують здійснення плати за користування вагонами належності Російських залізниць позивачем надані зведені відомості з нарахованих платежів за користування вагонами належності інших держав за січень-жовтень та січень-листопад 2006 р. складені ДП “Український Державний розрахунковий центр міжнародних перевезень” та авізо № 3123 від 12.01.2007 р., № 313 від 12.02.2007 р.

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні  умови  перевезення  визначаються  цим  Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 3 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до вимог ст. 71 Статуту залізниць України та п.п. 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N644, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 875/5096, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1/102/507/06 від 28.02.2006р. на експлуатацію залізничної під’їзної колії, пунктом 13 якого передбачено, що відповідач сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно до Правил користування вагонами та контейнерами.

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що  за  користування  вагонами  і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Тобто, наведеною нормою обов’язок щодо сплати плати за користування вагонами у разі їх затримки, пов’язаної з митним оформленням, покладений безпосередньо на вантажовідправника та вантажоодержувача.

Згідно до ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

За приписами ст. 121 наведеного Статуту вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинним положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;  у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затв. наказом  Міністерства транспорту України 25.02.99р. N113, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р.  за N 165/3458, встановлено, що облік часу користування  вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на  підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23".

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх  передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника (п. 4 Правил).

У разі затримки вагонів на станції з причин,  які залежать від  вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і  вантажовласника (п. 8 Правил).

Пунктом 12 цих же Правил встановлено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

За приписами п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника також у  разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках,  крім  тих,  які  залежать  від  залізниці.

Згідно до вимог п. 16 Правил вантажовласник  звільняється  від  плати  за користування вагонами і контейнерами у випадках: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.  Наведений перелік є вичерпним.

Відповідач не довів існування обставин, передбачених ст. 121 Статуту залізниць України, п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, які є підставою для звільнення від плати за користування вагонами.

Відповідач не надав також доказів, що засвідчують затримку вагонів під час перевезення з причин, що залежать від залізниці.

Згідно до ст. 45 Митного кодексу України особи, які  переміщують товари і  транспортні  засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим  Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

За приписами ст. 87 цього кодексу декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою ( ст. 88 Митного Кодексу України ).

Судом встановлено, що обов’язки декларанта з оформлення імпортних вантажів, що прибули на станцію Ясинувата, Донецької залізниці за спірними перевізними документами виконував відповідач. Позивач обов’язки декларанта по спірним відправленням не виконував, окремої угоди з відповідачем (брокерської угоди) не укладав.

Згідно до пояснень відповідача від 21.12.2007 р. та листа Східної регіональної митниці від 22.10.2007 р. № 11-7-1/7911 найближчий до відповідача підрозділ митного оформлення вантажів у спірний період   знаходився за адресою м. Макіївка, сел. Чайкіно, 330, а склад митного органу розташований  за адресою м. Донецьк-16, вул. Кірова, 45а.

Статтею 113 Митного кодексу України на працівників залізничного транспорту покладений обов’язок щодо сприяння посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків з метою прискорення здійснення митних процедур під час переміщення транспортних засобів через митний кордон України.

Наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту                                      України  від 30.03.2001 р.  N 231/174 (у редакції наказу Державної  митної служби України,                                      Міністерства транспорту України від 28 травня 2004 р. N 399/442) затверджений Порядок           взаємодії митних органів і залізниць України  під час переміщення через митний кордон України  товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами.        

Пунктом 3.6 цього Порядку встановлено, що на прохання вантажоодержувача митне  оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення в порядку, установленому в розділі 4 Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення, затвердженого наказом Державної митної служби України   від   08.12.98р. N 771.

Відповідно до п.п. 3.12 наведеного Порядку допускається подача транспортних засобів з товарами (вантажами) на під'їзні колії без проставлення на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.

У разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в обраний митний режим вантажоодержувач може також розмістити товар (вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. N 674.  

Згідно до пояснень відповідача він не скористався можливостями п.п. 3.6 та 3.12 Порядку взаємодії митних органів і залізниць України  під час переміщення через митний кордон України  товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами.

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що ст. 119 Статуту залізниць України обов’язок щодо сплати плати за користування вагонами у разі їх затримки, пов’язаної з митним оформленням, покладений на вантажоодержувача, відповідач не довів наявності обставин, які є підставою для звільнення його від плати та не надав доказів, що засвідчують затримку вагонів з причин, що залежать від залізниці, то суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119, 121 Статуту залізниць України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства “Донецька залізниця” до Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 81100,42 грн. задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” (86101, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47, р/рахунок № 260023107491 в АК “ЮНЕКС” м. Києва, МФО 332539, ЄДРПОУ 33185989) на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/рахунок № 2600901517249 у філії  “Укрексімбанку” в м. Донецьку,  МФО 334817, ЄДРПОУ 01074957) плату за користування вагонами в розмірі 81100,42 грн.,  витрати по сплаті держмита в сумі 811,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          

Суддя                                                                         Гаврищук Т.Г.                               

Повний текст рішення оформлений та підписаний  25.02.2008 р.