Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-2250\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.
31 Доповідач Письменний О. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
31.08.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого Єгоровій С.М.,
суддів Письменного О.А., Чельник О.І.,
при секретарі Зінов’євій Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»Смоленська шахта про відшкодування моральної шкоди,-
Встановила:
В лютому 2011 року позивач звернувся з вказаним позовом до Маловисківського районного суду Кіровоградської області.
Посилаючись на ст..237-1 КЗпП України, просив стягнути з державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням і втратою 65% працездатності внаслідок роботи впродовж 11 років в шкідливих умовах на підприємстві відповідача.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області позов залишено без задоволення з тих підстав, що моральна шкода відшкодовується лише одноразово і таке відшкодування позивач отримав в 2003 році.
В апеляційній скарзі, поданій позивачем, ставиться питання про скасування рішення суді першої інстанції і ухвалення нового рішення, яким позов просить задовольнити в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначено що висновок суду про відсутність підстав у ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди є помилковим, так як суд не врахував, що позивач в результаті професійного захворювання у вигляді пневмоконіоз ЛН 1 ступеня і втрати 65% працездатності зазнав моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв’язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Маловисківському районі Кіровоградської області, перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відхиляючи позов, суд виходив з того, що моральна шкода, передбачена ст.. 237-1 КЗпП України, відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральна шкода відшкодовується одноразово. Оскільки, позивачу в 2003 році вже відшкодовувалась моральна шкода, підстави для її повторного відшкодування відсутні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що встановлення позивачу Кіровоградською облМСЕК 31.11.2010 року 65% сукупної втрати працездатності та третьої групи інвалідності є наслідком професійних захворювань, виявлених у різний час. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачу вперше було встановлено 10.01.2003 р. - 10%, а 01.10.2010 року –55% втрати працездатності, сукупний розмір втрати працездатності –65%.
Відповідач не заперечував, що професійні захворювання, виявлені у позивача у 2003 році та 2010 році.
З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 10.01.2003 року видно, що хронічне професійні захворювання –нейросенсорна туговухість, хронічний не обструктивний бронхіт, ремісія, дефартроз колінних і ліктьових суглобів - виникли у позивача внаслідок тривалого стажу роботи у умовах такого шкідливого виробничого фактору як виробничий шум, що перевищує встановлені допустимі норми.
З акту розслідування хронічного професійного захворювання від 01.10.2010 року видно, що хронічне професійні захворювання –пневмоконіоз ЛН 1 ст. виникло у позивача внаслідок тривалого терміну роботи у умовах такого шкідливого виробничого фактору як пил
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність факту порушення відповідачем законних прав позивача, передбачених ч.1-4 ст.153, 158, 169 КЗпП України, щодо незабезпечення належних санітарно-гігієнічних умов праці, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Ст. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року) відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Враховуючи, що позивачу було встановлено інше професійне захворювання в 2010 році, внаслідок якого він втратив в сукупному розмірі 65 % працездатності, а також внаслідок якого ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності, колегія суддів вважає, що нові моральні страждання позивача є пов’язаними з порушенням відповідачем його законних прав в сфері трудових відносин, тому вимоги позивача в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.
Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно зважати на те, що моральна шкода, заподіяна позивачу внаслідок першого професійного захворювання, яке було встановлено у 2003 році, була частково відшкодована йому у 2004 році, що не заперечує позивач, а тому розмір морального відшкодування повинен визначатися з урахуванням цієї обставини, а також факту значних негативних змін у звичному ритмі життя позивача, що настали після останнього захворювання, і яких не було після першого захворювання. За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 8 000 гривень задовольнивши таким чином позовну заяву частково.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 червня 2011 року.
Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»Смоленська шахта про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»Смоленська шахта на користь ОСОБА_2 8 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»Смоленська шахта на користь держави 4 грн. 25 коп. судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий суддя
Судді колегії