ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2008 р. | № 11/69 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В., |
суддів | Гоголь Т.Г., |
Швеця В.О., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства "Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 року |
у справі | № 11/69 |
господарського суду | Рівненської області |
за позовом | Державного підприємства "Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" |
до | 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізотоп" |
про | визнання нечинною угоди купівлі-продажу |
за участю представників сторін від:
позивача: Демченко В.І. (директор);
відповідача 1): Артемяк С.В. (дов. від 20.01.07);
відповідача 2): Чумак В.О. (дов. від 07.02.08), Мосійчук А.Г. (директор),
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2007 року Державне підприємство обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології і якості продукції “Облагростандарт” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізотоп” (далі - відповідач 2) з вимогою визнати нечинною угоду купівлі-продажу майна № 53 від 23.06.94, укладеної між відповідачем 1 та відповідачем 2, мотивуючи тим, що позивачу було виділено рішенням Рівненської міської ради від 14.01.1987 № 26 земельну ділянку для будівництва власної бази по вул. Курчатова, 18-А, а Відповідач 1 продав її для Відповідача 2.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.03.2007 (суддя –Грязнов В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 року (головуючий –Кузь В.Л., судді –Юркевич М.В. та Городечна М.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові акти мотивовані тим, що позивач не реалізував своє право на користування земельною ділянкою, повноважень землекористувача не здійснював та надав Рівненській міській раді письмову згоду на приватизацію ТОВ “Ізотоп” всієї земельної ділянки. У зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ДП “Облагростандарт”, з огляду на їх необґрунтованість. Крім того, суди посилаючись на статті 256, 257 ЦК України, вказують на пропуск позивачем 3-річного строку позовної давності.
Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій рішеннями, ДП “Облагростандарт” звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постановлені у справі рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, виключивши з угоди, укладеної між Регіональним відділенням ФДМ по Рівненській області та ТОВ "Ізотоп" від 23.06.94 № 53, посилання на адресу: м. Рівне, вул. Курчатова, 18 а.
У касаційній скарзі йдеться про порушення судами процесуальних норм, зокрема, статті 83 ГПК України, позаяк суди приймаючи рішення вийшли за межі позовних вимог, зокрема, останні по суті визнали за відповідачем 2) право власності на спірний об'єкт. Крім того, скаржник вказав на порушення частини 2 статті 35 ГПК України, що призвело до винесення судами попередніх інстанцій незаконних та необґрунтованих рішень.
У відзиві до касаційної скарги ТОВ "Ізотоп" зазначив про вірне застосування судами попередніх інстанцій статей 71, 76 ЦК УРСР у зв'язку з порушенням позивачем встановлених строків позовної давності. Також відповідач 2) послався на те, що у касаційній скарзі заявлена вимога, що не була предметом спору у судах попередніх інстанцій, зокрема, скаржник просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, виключивши з угоди, укладеної між Регіональним відділенням ФДМ по Рівненській області та ТОВ "Ізотоп" від 23.06.94 № 53 посилання на адресу: м. Рівне, вул. Курчатова, 18 А., в той же час предметом даного спору є визнання нечинною угоди купівлі-продажу від 23.06.94 № 53.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 14.01.87 № 26 Обласній лабораторії стандартизації і метрології дозволено будівництво виробничого корпусу лабораторії на території Ремонтно-транспортного підприємства Ровенського РАПО по вул. Курчатова, 18 а (т.1, а.с. 9).
Згідно наказу Агропромислового комітету Рівненської області від 28.02.89 № 29 Обласну лабораторію стан дартизації і метрології з 01.01.89 реорганізовано у Обласний виробничо-технічний центр стандарти зації, метрології та якості продукції "Облагростандарт", якому надано статус юридичної особи (т.1, а.с. 158).
Судами встановлено, що 10 лютого 1992 року між позивачем та відповідачем 2) укладено договір підряду на капітальне будівництво № 32 (далі - Договір підряду), згідно пп. 1, 2 якого, підрядник (ДКМП "Ізотоп") прийняв на се6е будівництво нової будівлі - спеціалізованої майстерні з ремонту електрообладнання, згідно затвердженого замовником (ВТЦ "Облагростандарт") про екту. Відповідно до графіку, підрядник зобов'язувався здійснити будівництво об’єкта протягом березня-грудня 1992 року, зокрема, за умови передачі замовником документації, обладнання, матеріалів та забезпечення безперервного фінансування. Вартість робіт складала 8947780 крб (т.1.а.с. 36). При цьому, відповідач 2) на підставі укладеного з позивачем Договору підряду виступав як генеральний підрядник з дольовою участю по будівництву спеціалізованої майстерні по ремонту енергообладнання на 20000 умовних ремонтів в рік в м. Рівному по вул. Курчатова, 18 а. Факт виконання відповідачем-2 будівельних робіт по зазначеному об'єкту підтверджується актами виконаних робіт та довідками форми 3 про вартість виконаних робіт та затрат, які долучені до матеріалів справи, в тому числі і позивачем (а.с. 44-52) .
З листопада 1992 року по квітень 1993 року на обумовленому Договором підряду об'єкті ДКМП "Ізотоп" здійснив будівельно-монтажні роботи на загальну суму 3440002,00 крб, що підтверджується довідками "форми № 3" та Актами прийняття виконаних робіт (т.1, а.с. 44-49, 51). При цьому, у вересні та листопаді місяцях 1994 року відповідач 2) здав, а позивач прийняв будівельно-монтажні роботи на загальну суму 246036,6 тис. крб (т.1, а. с. 50, 52). Крім того, протягом 1992 - 1995 років ДКМП "Ізотоп" окрім будівельно-монтажних робіт здійснював оплату матеріалів, а також сплачував внески на дольове будівництво шляхом перерахунку коштів як на рахунок позивача, так і інших осіб, що підтверджується матеріалами справи (т.1, а.с. 78-138).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 23.06.94 між Регіональним відділен ням ФДМ України (продавець) та Державно-кооперативним малим підприємством "Ізотоп" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 53 (далі - Договір купівлі-продажу). Відповідно до умов якого, відповідач 1) продав, а відповідач 2) купив майно цілісного майнового комплексу, місцезнаходження якого - м. Рівне, вул. Курчатова, 18-а, на земельній ділянці надану в постійне користування площею 0,17га. Майно підприємства вклю чає всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього Договору (т.1, а.с. 39-43, 144-150).
До вартості цілісного майнового комплексу ДКВМП "Ізотоп" включено основні засоби згідно додатків 3-5; 9 на суму 58914000,00 крб в тому числі і склад, як єдиний об'єкт нерухомості.
Перехід права власності на викуплене згідно з Договором купівлі-продажу майно підтверджується двостороннім Актом приймання - передачі, а також наказом Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області № 20 від 23.01.07 (т.1, а.с.150-152).
При цьому, встановлено, що до складу приватизованого майна ДКВМП "Ізотоп" не було включено майно, яке належало позивачу. У зв"язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що укладення між відповідачами Договору купівлі-продажу жодним чином не порушило майнових прав позивача.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Як зазначено у пункті 4 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” позивачем у справі про визнання договору недійсним, крім контрагентів за договором, прокурора, держави та інших органів може будь-яке підприємство, але за умовою, що спірна угода порушує його законні права та інтереси.
Крім того, згідно статті 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, праве якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Стаття 76 ЦК УРСР встановлює, що перебіг строку позов ної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ст.80 ЦК УРСР).
Разом з тим, відповідач 2) заявив про необхідність застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частина перша статті 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.(чч. 4,5 ст.267 ЦК України).
Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 02.02.2007 року - тобто з пропуском встановленого 3-річного строку позовної давності. При цьому заяви про поновлення пропущеного строку позивач не дав.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, згідно з якими, укладення між відповідачами оспорюваного Договору купівлі-продажу не призвело до порушення прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим, підстави для визнання даного договору недійсним відсутні Крім того, вірним є застосування судами до спірних правовідносин статей 256, 257 ЦК України, якими визначено загальний строк позовної давності.
Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Доводи позивача, що містяться в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, п.1 статті 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Обласний виробничо-технічний центр стандартизації, метрології та якості продукції "Облагростандарт" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 року - без змін.
2. Справу № 11/69 скерувати до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Гоголь Т.Г.
Судді:
Швець В.О.