Справа №11-874Головуючий у І інстанціїЛопатинська

Категорія20Доповідач у 2 інстанції Авраменко

11.08.2011

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2011 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого –Авраменка М.Г.,

суддів –Каленченко Н.О., Черкасова В.М.,

за участю прокурора – Скрипки І.М.,

потерпілого –ОСОБА_1,

представника потерпілого –ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року, яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 25.12.1995р. Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; 16.04.1997р. Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 142, ст. 43 КК України до 11 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 10.12.2004р.; 15.11.2006р. Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 6 років позбавлення волі;

-          за ч. 3 ст. 185 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі;

На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим по вироку Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2006р., остаточно визначено покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України ОСОБА_3 зараховано у строк покарання попереднє ув’язнення з 20.06.2006р. по 04.01.2008р.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого експедитором ТОВ «Екотехресурс», зареєстрованого: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого 18.11.1999р. Ватутінським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141, ч. 3 ст. 142, ст. 42 КК України до 7 років позбавлення волі; 10.04.2003р. Володимирським районним судом Рівненської області за ст.ст. 391, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; 15.11.2006р. Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 396 КК України до 3 місяців арешту,

-          за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі;

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 282грн. 46коп. за проведення судових експертиз.

Також постановлено стягнути з засуджених на користь ОСОБА_1 солідарно 9 941грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 1 000грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.

в с т а н о в и л а:

Згідно вироку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16.06.2006р. близько 16год. з квартири АДРЕСА_1 таємно викрали майно ОСОБА_1 на загальну суму 9 941грн., а саме: золоту коронку вартістю 240грн., срібну шкатулку вартістю 3 220грн., три срібних шкатулки вартістю по 84грн. кожна, срібну піалу вартістю 420грн., срібну ложку вартістю 140грн., ДВД-плеєр вартістю 299грн.,         СД-плеєр вартістю 270грн., спортивний костюм вартістю 270грн., золотий ланцюжок вартістю 3 450грн., золотий хрестик вартістю 690грн., золоту каблучку вартістю 690грн.

На вирок суду потерпілий ОСОБА_1 подав апеляцію. Просить вирок скасувати, а справу повернути прокурору для усунення недоліків. Вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення без урахування всіх фактичних обставин справи та без встановлення реального розміру завданої йому злочином шкоди.

Не погоджуючись з рішенням суду апелянт зазначає, що під час крадіжки були викрадені 12 ікон вартістю 360 000грн. та належне йому майно вартістю 40 000грн., про що у вироку суду не зазначено. Суд не взяв до покази ОСОБА_3 в ході досудового та судового слідства про визнання ним факту викрадення даних ікон.

Крім того, в доводах апеляції потерпілий вказує на порушення вимог КПК України при складенні обвинувального висновку, що проявились у неправильній кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також у не встановленні реального розміру заподіяної злочином шкоди.

Засуджений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію потерпілого. Вважає доводи апеляції надуманими. Просить застосувати щодо нього Закон України «Про амністію у 2011 році»та звільнити його від кримінальної відповідальності. Вказує на наявність в нього ряду хронічних захворювань.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого та його представника, які підтримали апеляцію, думку засуджених, які заперечили подану ОСОБА_1 апеляцію, міркування прокурора, яка також заперечила апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Доводи потерпілого щодо не встановленої заподіяної злочином реальної шкоди та не вірну кваліфікацію дій засуджених є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Висновок суду щодо кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 185 КК України ґрунтується на зібраних під час досудового слідства доказах, які судом перевірені та яким надана належна юридична оцінка.

Органом досудового слідства та судом було встановлено і вказано розмір реальної шкоди, яка заподіяна злочином.

Під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи твердження потерпілого про викрадення в нього 12 ікон не доведено.

Кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поверталась прокурору для проведення додаткового, під час якого всі недоліки були виправлені, встановлена заподіяна злочином шкода, пред’явлено остаточне, правильне та обґрунтоване обвинувачення за ч. 3      ст. 185 КК України.

Призначене покарання засудженим за вчинений злочин відповідає тяжкості вчиненого та особам засуджених.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку суду першої інстанції.

Керуючись викладеним та на підставі ст.ст. 365, 366 КК України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 –без змін.

Головуючий

          Судді