ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники:

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Прилуцький нафтоналив” (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного бюджету України кошти у розмірі 1 155 507,77 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що внаслідок незаконних дій Чернігівської митниці (далі –Митниця), які полягали у затримці та вилученні вантажу, йому було завдано збитків у загальному розмірі 1 155 507,77 грн., які підлягають стягненню на підставі ст. 22 Цивільного кодексу України.

У ході судового розгляду до участі у справі у якості відповідачів було залучено Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України (далі –Управління) та Державне казначейство України (далі –Казначейство) та допущено прокуратуру Чернігівської області.

Рішенням господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. (суддя Блохіна Ж.В.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. (колегія суддів: Андрієнко В.В., Малетич М.М., Студенець В.І.) рішення господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посланням на норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Митного кодексу України та Бюджетного кодексу України з мотивів, наведених Товариством у позовній заяві.

Заступник Прокурора Чернігівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, у якому просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. і рішення господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Викладені у касаційному поданні вимоги заступник Прокурора Чернігівської області обґрунтовує тим, що місцевий та апеляційний господарські суди при прийнятті судових актів, які оскаржуються, порушили ст. ст. 36, 38, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України та не дали оцінки окремим обставинам справи, внаслідок чого дійшли до необґрунтованих висновків.

Митниця скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області, у якому просить його задовольнити. Викладені у відзиві вимоги Митниця обґрунтовує тим, що господарські суди першої та другої інстанції при прийнятті оскаржуваних судових актів порушили ст. ст. 36, 38, 43, 84, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України та не надали оцінки окремим фактам, які мають значення для вирішення спору.

Управління скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив (пояснення) на касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області, у якому просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. і рішення господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до нього. Викладені у відзиві (поясненнях) вимоги Управління обґрунтовує тим, що воно не у повному обсязі підтримує позицію, викладену у касаційному поданні заступника Прокурора Чернігівської області, оскільки вона частково не ґрунтується на вимогах митного законодавства України. Також Управління зазначило, що воно не може бути відповідачем у даній справі, оскільки позовні вимоги до нього не підвідомчі  господарським судам.

Щодо вимог, викладених Управлінням у відзиві на касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області, про прийняття нового рішення у справі, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вони за своїм змістом є вимогами, які, виходячи з положень Господарського процесуального кодексу України, мають заявлятись шляхом подання касаційної скарги, у зв'язку з чим у даному випадку не можуть бути розглянуті.

Казначейство та Товариство не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що розмір збитків, завданих Митницею, складає 1 155 507,77 грн., а самі збитки виникли у зв'язку з затриманням Митницею десяти залізничних цистерн з вантажем з 24.08.2006 р. до 28.11.2006 р., внаслідок чого Товариство:

– сплатило 429 900,79 грн. за користуванням зазначеними вагонами (цистернами) за вказаний період, а також сплатило збори за роботи та штрафи, пов'язані з перевезенням вантажів, у розмірі 254 771,69 грн.;

– сплатило Фірмі "SWS Handelsgesellschaft mbH" (Німеччина) 91 987,01 доларів США, що становить 470 835,29 грн., за неналежне виконання умов Контракту № 5/2006-Н від 26.12.2005 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказаний висновок не відповідає вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої та другої якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В порушення зазначеної норми господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, виходили лише з одного факту сплати Товариством плати за користування вагонами (цистернами), зборів за роботи та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів та неустойки за неналежне виконання умов Контракту № 5/2006-Н від 26.12.2005 р.

Між тим, господарськими судами першої та другої інстанції не були встановлені обставини щодо підстав сплати Товариствам зазначених сум, а саме:

– не було перевірено обґрунтованості сплати Товариством плати за користування вагонами (цистернами), зборів за роботи та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів, виходячи з положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 06.04.1998 р. № 457 та інших нормативно-правових актів та документів, які регулювали відповідні взаємовідносини між Товариством та залізницею;

– не було перевірено обґрунтованості сплати Товариством Фірмі "SWS Handelsgesellschaft mbH" (Німеччина) 91 987,01 доларів США, що становить 470 835,29 грн., за неналежне виконання умов Контракту № 5/2006-Н від 26.12.2005 р., виходячи з умов вказаного контракту, норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, висновок про те, що розмір збитків, завданих Товариству Митницею у зв'язку з затриманням десяти залізничних цистерн з вантажем з 24.08.2006 р. до 28.11.2006 р., складає 1 155 507,77 грн., є передчасним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Товариство на виконання умов договору про надання правової допомоги № Адв-1/2006 від 03.01.2007 р., укладеного між ним та суб'єктом підприємницької діяльності Черкіновою О.С., платіжним дорученням № 6526 від 12.01.2007 р. перерахувало останньому 115 000,00 грн. за надання правової допомоги.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини п'ятої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

– при задоволенні позову –на відповідача;

– при відмові в позові –на позивача;

– при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З наведених норм випливає, що до складу судових витрат належать, зокрема, витрати з оплати послуг адвоката, і такі витрати у разі задоволення позовних вимог повністю або частково покладаються, відповідно, на відповідача або на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум, які сплачені стороною судового процесу за надання юридичних послуг лише адвокату, а не будь-яким представникам.

У ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Оскільки кошти за надання юридичних послуг Товариство сплатило суб'єкту підприємницької діяльності на підставі укладеного з ним договору, а не  особі, яка є адвокатом у розумінні статті 2 Закону України "Про адвокатуру", то такі кошти не можуть бути відшкодовані на підставі ст. 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.

Між тим, розподіляючи судові витрати, місцевий та апеляційний господарські суди наведеного не врахували та безпідставно стягнули з Державного бюджету України на користь Товариства витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. та рішення господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання заступника Прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 р. та рішення господарського чуду Чернігівської області від 19.07.2007 р. у справі № 6/62 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало