ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12.02.08 р. Справа № 39/342
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка
про стягнення 947 878 грн. 68 коп.
та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ
про стягнення 115 301, 46 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Жеребченко О.М. – за довіреністю, Аветисян О.М. - керівник;
від відповідача: Бабіч О.В., Василенко В.В. – за довіреністю;
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка, про стягнення заборгованості в сумі за договором № 12/6-С від 01.12.2006 р. в сумі 48 019, 98 грн., яка складається з основного боргу в сумі 39 000, 00 грн., пені в сумі 3 323, 97 грн., 3 % річних в сумі 1 120, 00 грн., суми інфляції в розмірі 4 576, 01 грн., та заборгованості за договором купівлі-продажу № БГ-007 від 13.07.2007 р. в сумі 899 858, 70 грн., що включає основний борг в сумі 882 000, 00 грн., 3% річних в сумі 4 690, 70 грн., інфляційну складову в сумі 13 168, 00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № БГ-007 від 13.07.2007 р., видаткові накладні № РН-0000058 від 31.07.2007 р., № РН-0000060 від 30.08.2007 р., РН-0000064 від 25.09.2007 р., банківські виписки від 25.10.2007 р., від 29.10.2007 р., від 23.11.2007 р., договір 12/6-С від 01.12.2006 р., видаткові накладні № 170 від 04.12.2006 р., довіреність серії ЯНГ № 703178 від 27.11.2007 р., акт звірки розрахунків від 27.11.2007 р., розрахунок.
Ухвалою суду від 17.01.2008 р. судом спільно до розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівна про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ заборгованості в сумі 115 301, 46 грн.
В ході розгляду справи позивач, згідно ст. 22 ГПК України, неодноразово уточнював позовні вимоги, змінив предмет позову, зменшивши суму основного боргу за договором № БГ-007 від 13.07.2007 р. до 472 000 грн. 00 коп., у зв’язку з частковим погашенням відповідачем наявної заборгованості, та, одночасно, збільшивши розмір позовних вимог на 496 758, 19 грн. суму заборгованості за договором № 12 від 22.11.2007 р.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
Відповідач надав відзив на заяву про уточнення позовних вимог, вважав, що одночасний розгляд всіх позовних вимог висунутих позивачем суттєво утруднить вирішення спору.
Водночас, враховуючи, що у спірних правовідношеннях приймають участь ті ж самі сторони, договори щодо яких у сторін виникли зобов’язання за своєю правовою природою є договорами поставки, суть спору стосується стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов в частині розрахунків, а також беручи до уваги той факт, що позовні вимоги носять майновий характер та мають грошовий вимір, суд доходить висновку про можливість їх об’єднання та сумісного розгляду в межах однієї справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
01.12.2006 р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка, було укладено договір № 12/6-С, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору позивач зобов’язався поставити відповідачеві продукцію – СВУ у кількості 10 тн за ціною 3 250, 00 грн. за тону, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти Продукцію та сплатити за неї встановлену ціну.
На виконання умов Договору, позивач, згідно видаткової накладної № 170 від 04.12.2006 р. поставив відповідачеві обумовлену Продукцію на загальну суму 39 000, 00 грн.
Відповідачем продукцію прийнято, що підтверджується підписами сторін на означеній накладній, а також довіреністю на право отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНГ № 703178 від 04.12.2006 р.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Продукції на суму 39 000, 00 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та розділу 1 Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються Покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.
За поясненнями представників сторін акт приймання-передачі сторонами безпосередньо не складався, оскільки Продукція була відпущена позивачем за видатковою накладною № 170 від 04.12.2006 р. , яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Проте, взяті на себе згідно Договору обов’язки, відповідач належним чином не виконував, виставлений позивачем рахунок-фактуру № СФ-1701 від 04.12.2006 р. не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 39 000, 00 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 27.11.2007 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 39 000, 00 грн., не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 39 000, 00 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Прострочення Покупцем грошового зобов’язання за умовами пункту 4.2 Договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожен день прострочення, що відповідає змісту статей 549-550 ЦК України та статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Судом арифметично перевірено вимогу позивача стосовно стягнення пені в сумі 3 323 грн. 97 коп., нарахованої у період з моменту виникнення права вимоги до 26.06.2007 р. та оскільки зазначений порядок нарахування пені відповідає змісту статті 232 ГК України, вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми, на підставі ст. 625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого 3% річних за період з 26.12.2006 р. по 10.12.2007 р. складають 1 112, 00 грн., а сума інфляції за період з січня 2007 р. по жовтень 2007 р. складає 4 576, 01 грн., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, 13.07.2007 р. між сторонами також було укладено договір купівлі-продажу № БГ-007, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався передати у власність відповідача Товар – глину бентонітову у кількості та за ціною відповідно до товаро-супровідних документів, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.
На виконання умов Договору позивач, згідно видаткових накладних № РН-0000058 від 31.07.2007 р., № РН-0000060 від 30.08.2007 р., РН-0000064 від 25.09.2007 р. передав, а відповідач прийняв глину бентонітову у кількості 8 600 т. на загальну суму 1 032 000, 00 грн.
Факт передання позивачем/отримання відповідачем визначеного умовами Договору Товару підтверджується підписами сторін на означених накладних, скріплених печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 1 032 000, 00 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та розділу 1 Договору.
Згідно п. 3.2 Договору розрахунки за поставлений Товар здійснюються Покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця в наступному порядку 50% в якості передоплати, а залишкова сума вартості поставленого Товару підлягає сплаті відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження.
Взяті на себе згідно Договору обов’язки відповідачем виконані частково, зокрема, ним здійснено часткову оплату виставлених позивачем рахунків № СФ-0000058 від 31.07.2007 р., № СФ-0000060 від 30.08.2007 р., що підтверджується банківськими виписками за 25.10.2007 р., 29.10.2007 р. та 23.11.2007 р.
Залишок неоплаченої відповідачем суми складає 882 000, 00 грн., про що також свідчить звірки взаємних розрахунків від 27.11.2007 р., підписаний та скріплений печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
В ході розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за вказаним договором на суму 410 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою за 28.01.2008 р., а також платіжними вимогами-дорученнями № 3728 від 12.12.2007 р., № 38833 від 24.12.2007 р., № 3842 від 25.12.2007 р., № 82 від 21.01.2008 р., № 258 від 11.02.2007 р., з приводу чого позивачем було надано заяви про уточнення позовних вимог.
Таким чином, залишок неоплаченої відповідачем суми складає 472 000, 00 грн.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 472 000, 00 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Як зазначалося вище, прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми (ст. 625 ЦК України).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого 3% річних за період з 01.09.2007 р. по 10.12.2007 р. складають 4 690, 70 грн., а сума інфляції за період з вересня 2007 р. по жовтень 2007 р. – 13 168, 00 грн., з огляду на наявність заборгованості, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
22.11.2007 р. між сторонами додатково укладено Договір № 12, згідно якого ТОВ “Торговий дім “Обважнювач” зобов’язався поставити (передати у власність) ВАТ “Завод “Обважнювач” продукцію, згідно специфікації, що є його невід’ємною частиною, а останній, в свою чергу, зобов’язався прийняти Продукцію та сплатити за неї встановлену ціну.
На виконання умов Договору ТОВ “Торговий дім “Обважнювач” згідно специфікації № 1 до Договору поставив обумовлену Продукцію на загальну суму 496 758, 19 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000070 від 30.11.2007 р., підписаною та скріпленою печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Факт передання позивачем/отримання відповідачем Продукції підтверджується підписами сторін на означеній накладній, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОЛ № 051440 від 30.11.2007 р. на ім’я Кравченко В.В.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 496 758, 19 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та розділу 1 Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються Покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця протягом 15-ти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі.
За поясненнями представників сторін акт приймання-передачі сторонами безпосередньо не складався, оскільки Продукція була відпущена позивачем за видатковою накладною № 170 від 04.12.2006 р. , яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Проте, взяті на себе згідно Договору обов’язки, відповідач належним чином не виконував, виставлений позивачем рахунок-фактуру № СФ-0000070 від 30.11.2007 р. не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 496 758, 19 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 496 758, 19 грн., не надав, заявлені позовні вимоги не спростував.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 496 758, 19 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується зустрічних позовних вимог, судом встановлено наступне.
01.04.2006 р. між сторонами укладено договір №П5706, згідно якого ВАТ “Завод “Обважнювач” зобов’язався передати для переробки ТОВ “Торговий дім “Обважнювач” в якості сировини глину бентонітову, згідно специфікації, що є його невід’ємною частиною, та оплатити вартість робіт з виготовлення продукції.
На виконання умов Договору ВАТ “Завод “Обважнювач” згідно додатків до Договору, поставив на адресу ТОВ “Торговий дім “Обважнювач” перероблену сировину на загальну суму 824 888, 53 грн., що підтверджується видатковими накладними № 001380 від 31.10.2007 р., № 001431 від 30.11.2007 р., підписаних та скріпленими печатками обох підприємств без зауважень та заперечень.
Факт передання позивачем/отримання відповідачем сировини підтверджується підписами сторін на означених накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 824 888, 53 грн., тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та розділу 1 Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, додатку № 2 до Договору, вартість робіт з виготовлення продукції на давальницьких умовах сплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 60 календарних днів з моменту передачі продукції Замовнику.
Зобов’язання за вказаним Договором на суму 727 587, 07 грн. припинено сторонами в порядку ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог:
з боку відповідача за договором №П57/06 від 01.04.2006 р.;
з боку позивача за договором № 56/06-к від 01.03.2006 р.
Позивач згідно заяв № 11 від 30.11.2007 р., № 10 від 31.10.2007 р. повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 727 587, 07 грн., в порядку ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України.
Вимогою відповідача, яка слугувала підставою для припинення зобов’язань за договором №П57/06 від 01.04.2006 р., визначено грошову вимогу, яка виникла на підставі договору № 56/06-к від 01.03.2006 р. та № 26к від 01.04.2006 р.
За змістом п. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин.
Відповідно до встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На момент винесення рішення відомостей щодо визнання недійсним, скасування вказаного правочину суду не представлено.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 115 301, 46 грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на сторін.
На підставі ст.ст.525, 526, 625, 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 264-271 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ – задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ заборгованість в сумі 1 034 636 грн. 87 коп., витрати за державним митом в сумі 14 447 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка – задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Обважнювач” м. Красноармійськ на користь Відкритого акціонерного товариства “Завод обважнювачів” м. Костянтинівка заборгованість в сумі 115 301 грн. 46 коп., витрати за державним митом в сумі 1 153 грн. 00 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.