ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 р. | № 12/113/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" |
на постанову | Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. |
у справі | № 12/113/07 |
господарського суду | Миколаївської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" |
до | Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" |
про | стягнення 484 103,71 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Скиба С.Г., дов. № б/н від 20.12.2007 р.; |
відповідача: | Панченко С.В., дов. № 09/114 від 06.08.2007 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У березні 2007 р. Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" (далі –Товариство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (далі –Порт) збитки у розмірі 484 103,71 грн.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Порт на підставі актів № 02/10/22/1 від 02.10.2004 р. та № 02/10/22/2 від 02.10.2004 р. безпідставно списав та зняв з документального обліку 1685,263 тонн вугілля вартістю 484 103,71 грн., чим заподіяв йому шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. ст. 1166 та 1192 Цивільного кодексу України.
У ході судового розгляду Товариство двічі доповнювало позовну заяву (заява № 8/3542 від 14.05.2007 р., т. 5, а. с. 60 –61, та заява № 8/4767 від 27.06.2007 р., т. 5, а. с. 70 –74) та просило господарський суд Миколаївської області стягнути з Порта збитки для відшкодування заподіяної шкоди (упущеної вигоди) у розмірі 459 571,22 грн.
Уточнені позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Порт на підставі актів № 02/10/22/1 від 02.10.2004 р. та № 02/10/22/2 від 02.10.2004 р. безпідставно списав та зняв з документального обліку 1685,263 тонн вугілля, чим позбавив його можливості отримати платіж у розмірі 459 571,22 грн. за вказану кількість вугілля від особи, якій зазначене вугілля мало бути поставлено, у зв'язку з чим має відшкодувати відповідні збитки у формі упущеної вигоди на підставі норм Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.07.2007 р. (суддя Семенов А.К.) в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. (колегія суддів: Ліпчанська Н.В., Мацюра П.Ф., Колоколов С.І.) рішення господарського суду Миколаївської області від 16.07.2007 р. залишено без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що Товариство не довело обґрунтованості позовних вимог, зокрема, вини Порту у нестачі вугілля, та того, що вказане вугілля перебувало у його володінні або власності, а списання і зняття Портом з документального обліку 1685,263 тонн вугілля здійснено належним чином.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. і рішення господарського суду Миколаївської області від 16.07.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті судових актів, які оскаржуються, було дано невірну юридичну оцінку обставинам та матеріалам справи, було порушено ст. 87 Митного кодексу України, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 395, 396, 397, 1166 та 1192 Цивільного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України № 2030 від 26.12.2003 р. "Про затвердження Порядку обліку пожеж та їх наслідків".
Порт скористався правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. і рішення господарського суду Миколаївської області від 16.07.2007 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Порт обґрунтовує тим, що доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними, а оскаржувані судові акти –законними та обґрунтованими.
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 12.02.2008 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, які оскаржуються, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
– між Товариством (Продавець) та Компанією "Jediburg Development Limited" (Покупець) були укладені контракти №/YED-02/1311-BE-ПУ від 26.04.2004р. та № PJ/YED-04 від 28.05.2004р. з додатками (далі –Контракти), за умовами яких Товариство прийняло на себе зобов'язання продати (поставити) Компанії "Jediburg Development Limited" вугілля (товар), а Компанія "Jediburg Development Limited" зобов'язувалась його прийняти та оплатити;
– на виконання Контрактів Товариство у період з 10.05.2004 р. по 22.07.2004 р. здійснило поставку товару (вугілля) залізничним транспортом до стації Миколаїв-вантажний Одеської залізниці у кількості 80478,00 тонн;
– п. 5.1 Контрактів передбачає, що товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем за вагою, вказаною у залізничній накладній, виданій на станції відправлення. Покупець має право провести контрольне переважування вагонів на станції призначення. У випадку виявлення нестачі товару у вагонах у порівнянні з вагою, зазначеною в залізничній накладній (за винятком випадків крадіжки товару або пошкодження вагонів на шляху слідування) Покупець має право виставити рекламацію по факту нестачі товару в вагонах (на підставі складених у встановленій формі комерційних актів);
– Компанія "Jediburg Development Limited" не скористалась правом щодо контрольного переважування вагонів на станції призначення (п. 5.1 Контрактів) і товар було прийнято за вагою, вказаною у залізничних накладних, а саме –80478,00 тонн;
– п. п. 3.1 та 3.2 Контрактів встановлюють, що товар поставляється на умовах "С.Р.Т., порти України" у відповідності до Правил Інкотермс у редакції 2000 р. Для умов поставки "С.Р.Т., порти України" датою поставки партії товару вважається дата штемпеля станції призначення на залізничній накладній;
– станцією призначення, згідно з квитанціями про приймання вантажу, є Миколаїв-вантажний Одеської залізниці, а не територія Порта.
З наведеного вбачається, що право власності на товар (вугілля) у кількості 80478,00 тонн, що був проданий (поставлений) Товариством Компанії "Jediburg Development Limited", перейшло до останньої з моменту відбитку штемпелю станції призначення –Миколаїв-вантажний Одеської залізниці. Тобто товар (вугілля), який перебував на території Порта після його перевантаження зі станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці, вже був власністю Компанії "Jediburg Development Limited", при цьому будь-яких претензій щодо його кількості остання Товариству не пред'являла.
Крім того, як встановлено господарськими судами першої та другої інстанції, Товариство не довело того, що Компанія "Jediburg Development Limited" не сплатила йому 459 571,22 грн. –вартість 1685,263 тонн вугілля, які були списані Портом.
Відповідно до частин першої та другої ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність відстав для задоволення позовних вимог Товариства.
Посилання Товариства на те, що господарськими судами попередніх інстанцій було дано невірну оцінку доказам по справі не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої та(або) апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. у справі № 12/113/07 господарського суду Миколаївської області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало