Справа № 2-а-3084/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 липня 2011 року                                                                                             м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого             судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про призначення та перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника, -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Солом’янському районі м. Києва про призначення та перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який 40 календарних років (84,5 років вислуги) працював льотчиком. У 1997 році він вийшов на пенсію за віком, а у 2003 році був переведений на пенсію за особливі заслуги перед Україною за вислугу років. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивач перебуває на обліку в УПФ України в Солом’янському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, яка станом на 01.04.2011 складає 1 101,38 грн.

15.03.2010 вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідач листом від 27.10.2010 відмовив їй у цьому у зв’язку з недоцільністю призначення їй такої пенсії, при цьому виходив із страхового стажу ОСОБА_2 за період з 01.01.1990 по 31.12.1994 і не враховував суми пенсії, які були отримані ним в останні роки його життя.

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить визнати протиправними дії відповідача, призначити та перерахувати їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника, враховуючи положення витягу з протоколу № 295 засідання Комісії з встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною при КМУ від 08.08.2003.

У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачеві було відмовлено в призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки це є невигідним для неї, адже після призначення такої пенсії розмір її пенсії буде значно нижчим, ніж розмір пенсії за віком, яку вона отримує зараз.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний  фонд  України  є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007  № 1261, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду  України  у районах,  містах і районах у містах є органами Фонду,  підвідомчими  відповідно  головним  управлінням  Фонду   в Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі,  що  разом  з  цими  управліннями утворюють систему органів Фонду. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 7).

Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу, видане Відділом ЗАГС Шевченківського району м. Києва 10.04.1987, актовий запис № 339 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 09.11.2009, актовий запис № 20163 (а.с. 15).

За життя ОСОБА_2 працював льотчиком. У 1997 році він вийшов на пенсію за віком, а відповідно до витягу з протоколу № 295 засідання комісії з встановлення пенсій за особливі заслуги перед Україною при Кабінеті Міністрів України від 08.08.2003 ОСОБА_2 з 05.05.2003 встановлено пенсію за особливі заслуги перед Україною за вислугу років (а.с. 13).

15.03.2010 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Відповідач листом, який позивач отримала 27.10.2010, відмовив їй у цьому, навівши розрахунок розміру такої пенсії, та роз’яснивши, що перехід на пенсію у зв’язку з втратою годувальника є невигідним позивачеві, оскільки зменшиться основний розмір її пенсії (а.с. 8-9).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Розрахунок розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника проводився відповідачем із заробітної плати чоловіка позивача за період з 01.01.1990 по 31.12.1994 при стажі 39 років 3 місяці 22 дні. Стаж обчислено по 25.01.1996. При цьому відповідач виходив з того, що ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника визначається з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Врахування розміру пенсії за вислугу років, яка була призначена ОСОБА_2 відповідно до витягу з протоколу № 295 від 08.08.2003, при визначенні розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника чинним законодавством України не передбачено. У такому разі розмір нової пенсії, яку б отримувала позивач, був би значно меншим, ніж розмір пенсії за віком, яку вона отримує на сьогоднішній день.

Отже, дії відповідача є правомірними, а тому право позивача на соціальний захист не порушено.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на  вимогах закону, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.  2, 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва про призначення та перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника –відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі складена 08 липня 2011 року.

Головуючий