Справа № 2-4229/11

     З А О Ч Н Е     Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 липня 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат по утриманню квартири, -

в с т а н о в и в:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат по утриманню квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належить позивачу та відповідачу в рівних частках. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 02.09.2010 був розірваний.

Між сторонами була досягнута усна домовленість щодо несення витрат по утриманню квартири порівну. Однак відповідач, будучи співвласником спірної квартири, витрат по її утриманню не несе. За період з червня 2010 року по квітень 2011 року позивачем було сплачено 7 424,02 грн.

З огляду на викладене, позивач звернулася до суду і просить стягнути з відповідача Ѕ вказаної суми, а саме: 3 712,01 грн.

Скориставшись своїм правом, позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача 4 118,48 грн. витрат по утриманню квартири, врахувавши оплату житлово-комунальних послуг за травень 2011 року.

Надавши суду розгорнутий розрахунок понесених витрат на утримання квартири, позивач просила стягнути з відповідача 4 045,06 грн., фактично зменшивши позовні вимоги.

У судовому засіданні позивач підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про день час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 36).

За цих обставин, та на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи думку позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи у відсутність відповідача,  суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що квартира  АДРЕСА_1 належить на праві приватної  власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29.11.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за № 4306 (а.с. 10-12) та реєстраційним посвідченням № 034225 Київського МБТІ від 05.12.2007 (а.с. 9).

Згідно з довідкою форми № 3 КП «Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду»ВСП «Індустріальний»від 02.04.2011 № 715 у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 02.09.2010 шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований Центральним відділом РАЦС Шевченківського РУЮ в м. Києві 06.09.1995 за актовим записом № 425, розірвано (а.с. 8).

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 156, 162 ЖК України, власник та члени його сім’ї зобов’язані своєчасно вносити  квартирну плату та плату за комунальні  послуги  щомісячно у встановлені строки.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, власники квартир зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.  

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надала суду розрахунок заборгованості (а.с. 37) та копії квитанцій на сплату житлово-комунальних послуг за червень 2010 року –травень 2011 року (а.с. 14-23, 31), з яких вбачається, що позивачем були понесенні витрати по утриманню квартири в сумі 8 090,12 грн. На відповідача, як співвласника квартири, відповідно до вимог чинного законодавства покладається обов’язок по оплаті житлово-комунальних послуг в сумі, що становить Ѕ частину понесених позивачем витрат, а саме: 4 045,06 грн.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на  вимогах закону, тому підлягають задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 322 ЦК України, ст. ст. 156, 162, 179 ЖК України, пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по утриманню квартири АДРЕСА_1 в розмірі 4 045 гривень 06 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий