Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4616/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Яковлєва М.С.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Бєлки В.Ю.
при секретарі Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Орган опіки і піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації, про ухвалення місця проживання малолітньої дитини, про стягнення аліментів на дитину та матері до досягнення дитиною трирічного віку,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
В позові вказала, що знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 18 грудня 2009 року, а до цього проживали в цивільному шлюбі. У шлюбі народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як стверджує позивач, вони з чоловіком та сином проживали з матір'ю відповідача ОСОБА_6 в її будинку АДРЕСА_1 Свекруха постійно влаштовувала сварки, ображала її нецензурними словами, гнала з будинку. Після останнього скандалу, який влаштувала свекруха ОСОБА_6, позивач, коли чоловік був на роботі, забрала дитину та пішла до своєї матері ОСОБА_7, яка проживає по АДРЕСА_1
03 травня 2011 року відповідач прийшов до неї додому за адресою: АДРЕСА_1 та попросив дозволу погуляти з дитиною. Позивач дозволила, але з умовою, що відповідач поверне дитину не пізніше 18 години. Дитину, як вказує позивач, відповідач не повернув до цього часу.
ОСОБА_3 дитині створила всі належні умови для виховання, навчання та розвитку. Позивач надала суду висновок органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації в Запорізькій області від 23 травня 2011 року, в якому останній вважає доцільним проживання малолітньої дитини разом з матір'ю, приймаючи за увагу вік дитини.
Позивач просить суд ухвалити рішення, яким визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_3, за адресою на час ухвалення рішення: АДРЕСА_2
Просила також суд стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини із усіх видів його доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) до досягнення трьох років ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року відмовлено у задоволенні позову.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що кращі матеріальні умови для розвитку і виховання дитини створив батько а тому суд вважав що дитина не повинна проживати з матір’ю.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки до нього суд дійшов через порушення норм матеріального та процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
За ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За висновком органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації в Запорізькій області від 23 травня 2011 року орган опіки і піклування вважає, що саме мати може забезпечити належні умови для розвитку та виховання дитини і орган опіки вважав за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір’ю.
Відповідно до матеріалів справи, обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб малолітньої дитини.
Посилання батька на те, що саме він повною мірою піклується і виховує дитину спростовується наданими ним же доказами. Відповідно до довідки Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»(а.с. 51) він постійно працює, тому в період роботи не може виховувати і піклуватись за дитиною, яка на час ухвалення рішення судом першої інстанції досягла віку лише півтора року і потребує в зв’язку з цим постійного догляду. Окрім цього, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 допитані судом першої інстанції вказали, що дитина знаходиться фактично на вихованні діда і баби, а батько приймає лише участь у догляді за дитиною лише коли приходить з роботи. Тобто дитину, яка потребує постійного догляду, виховує в першу чергу баба та дід.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Однак обставини, які б перешкоджали батькам створити умови для виховання дитини відсутні, вимог баби чи діда щодо передачі дитини їм на виховання не заявлено.
При рівних умовах, вирішуючи спір щодо місця проживання малолітніх дітей, суд першої інстанції не врахував принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, відповідно до якого малолітня дитина не повинна, крім випадків, коли є виключні обставини бути розлученою зі своєю матір`ю.
Ні судом не встановлено, ні батьком дитини не надано доказів щодо наявність виключних обставин, які б дозволяли розлучити дитину у вказаному віці зі своєю матір’ю, оскільки як матеріальний стан так і стан здоров’я, умови проживання і ставлення матері до дитини, відповідно до наданих доказів, не дають підстав вважати, що дитина не може проживати разом з нею.
Окрім цього позивач просила суд стягнути аліменти як на своє утримання до досягнення дитиною трьох років так і на утримання дитини і ці вимоги позивачки є цілком обґрунтованими і тами, що підлягають задоволенню.
Так, згідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 80, ч. 3 ст. 181 СК України аліменти одному з подружжя та на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.
Частка заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти визначається судом (ст.ст .80, 183 СК).
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів виходячи з того, що позивач має постійне місце проживання, роботи, його середній заробіток складає близько 3500 грн. на місяць (а.с. 51), тому вимоги позивачки про стягнення аліментів на її утримання та утримання дитини підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 липня 2011 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_3, за адресою на час ухвалення рішення: АДРЕСА_2
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини із усіх видів його доходу щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу (заробітку) до досягнення трьох років ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи стягнення з 30 травня 2011 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :