ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 р. | № 11/420/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | С. Шевчук, |
С. Владимиренко, І. Воліка (доповідача), |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Комунального підприємства (КП) "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" |
на постанову | від 27.09.2007 року |
Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 11/420/07 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Дніпроенерго" в особі виробничого структурного підрозділу "Запорізька теплова електростанція" |
до | КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" |
про | стягнення 17 911,44 грн. |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Неумитих В.В. (дов. від 01.02.2008 року № 10/1348-347) |
відповідача | Грибов А.В. (дов. від 19.09.2007 року № 1890) |
ВСТАНОВИВ:
За уточненими позовними вимогами ВАТ "Дніпроенерго" в особі виробничого структурного підрозділу "Запорізька теплова електростанція" просить господарський суд стягнути з КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" суму у розмірі 17 911,44 грн., з яких 16 730,94 грн. складає заборгованість за укладеним між сторонами договором з урахуванням індексу інфляції, 994,84 грн. пені, 185,66 грн. річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 року у справі № 11/420/07 (суддя С. Гончаренко) позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2007 року (колегія суддів: В. Кричмаржевський, Т. Зубкова, В. Хуторной) рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2007 року у справі № 11/420/07 змінено, позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 16 191,90 грн. основного боргу, 986,58 грн. пені, 356,48 грн. інфляційних втрат, 184,56 грн. 3% річних, 177,31 грн. державного мита та 116,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині –позовні вимоги залишені без задоволення.
Доповідач: Волік І.М.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" посилається на неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм права, просить про їх скасування та направлення справи на новий розгляд.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2005року між сторонами у справі укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді пари № 27 від 04.02.2005 року, відповідно до умов якого позивач (енергопостачальник) прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу (споживачу) теплову енергію у вигляді пари у встановлених договором обсягах, а споживач зобов'язався своєчасно оплатити прийняту теплову енергію.
Відповідно до п. 6.1. договору за відпущену теплову енергію у вигляді пари у межах договірної величини, зазначеної в додатку № 1 до договору, споживач сплачує енергопостачальнику діючий тариф, затверджений розпорядженням Запорізької облдержадміністрації у розмірі 54,60 грн. за 1 Гкал. При зміні тарифу на теплову енергію урядовими та державними органами України сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться до споживача.
Розрахунковим періодом вважається календарний місяць, розрахунки за теплову енергію енергопостачальна організація здійснює з споживачем у 5-ти денний строк від дати підписання акта про відпуск теплової енергії (п. п. 6.4., 6.5.).
Додатковими угодами № 1 та № 2 до вищевказаного договору був продовжений строк дії договору та встановлені орієнтовні вартості відпускної теплоенергії.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) № 1304 від 05.10.2006року затверджений тариф на теплову енергію для ВАТ "Дніпроенерго", що виробляється Запорізькою тепловою електростанцією, який встановлений у розмірі 105,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на виконання умов договору позивачем було відпущено відповідачу у січні 2007 року теплової енергії у вигляді пари 114 Гкал на суму 14 428,30 грн., а у лютому 2007року –111 Гкал на загальну суму 14 048,60 грн., що підтверджується актами про відпуск теплової енергії. При цьому, сума за спожиту теплову енергію розраховувалась за новим встановленим тарифом.
Однак, відповідач у встановлені договором строки оплата за отриману теплову енергію за встановленим тарифом не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16 191,90 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами.
Позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення № 14/2131 від 11.10.2006 року про підвищення тарифу, який складатиме 105,47 грн. за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕ № 1304 від 05.10.2006 року, та зазначивши у цьому повідомленні, що це є невід'ємною частиною договору.
У відповідь на вказане повідомлення КП „Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" направлено лист від 08.11.2006 року, яким був повернутий акт про відпуск теплової енергії за жовтень 2006року з посиланням на виконання рішення виконавчого комітету Енергодарської міської ради від 19.10.2006 року за № 234, а також повідомлено позивача про те, що введення нових тарифів відповідач не приймає.
Отже, внаслідок неприйняття нових тарифів на теплопостачання, відповідач здійснював оплату отриманої пари за тарифом, встановленим раніше, у зв'язку і виникла заборгованість за січень-лютий 2007 року, що є предметом даного спору.
Умовами договору передбачено, що при зміні тарифу на теплову енергію урядовими та державними органами України, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів та доводиться до споживача (п. 6.1.).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень НКРЕ у сфері теплопостачання належить, зокрема, регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача після прийняття постанови НКРЕ про встановлення нового тарифу було надіслано повідомлення про зміну тарифу на теплопостачання, при цьому, надання будь-якої відповіді споживача щодо цього договором не передбачено, а тому слід вважати, що сторони укладаючи договір, передбачали зміну тарифу та встановили, що у разі настання такого випадку достатньо лише надсилання повідомлення енергопостачальником про це споживачеві.
Стосовно вищевикладеного, приймаючи рішення у справі, господарські суди правомірно зауважили, що договором чітко встановлено, що енергопостачальник повідомляє споживача саме про суму оплати, яка перераховується з моменту введення нових тарифів.
Умовами договору сторони погодили, що за відпущену теплову енергію у вигляді пари у межах договірної величини, зазначеної в додатку № 1 до договору, споживач сплачує енергопостачальнику діючий тариф, затверджений розпорядженням Запорізької облдержадміністрації у розмірі 54,60 грн. за 1 Гкал.
Додатком № 1 від 05.09.2005 року до договору № 27 від 04.02.2005 року встановлено, що орієнтовна вартість теплової енергії, яка постачається споживачу складає 56 487,57 грн., НДС –11 297,51 грн., всього 67 785,08 грн. відповідно до п. 2 додатку 1а.
За наведених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про те, що енергопостачальник та споживач, укладаючи договір, передбачали зміну тарифів, і споживач був повідомлений належним чином про підвищення тарифу на теплопостачання, а тому, умови договору щодо порядку погодження вартості спожитої енергії сторонами дотримано, і відповідно, вартість теплової енергії згідно з договором та постановою НКРЕ № 1304 від 05.10.2006 року встановлюється з врахуванням затвердженого НКРЕ тарифу у розмірі 105,47 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Виходячи з загальних умов виконання зобов'язань, передбачених чинним законодавством, а також, здійснення відповідачем оплати за раніше діючим тарифом за отриману у січні - лютому 2007року теплову енергію, сума основного боргу складає 16 191,90 грн., що підтверджується матеріалами справи, господарський суд касаційної інстанції погоджується з прийнятими у справі судовими рішеннями, які мотивовані невиконанням відповідачем належним чином зобов'язання за договором в частині оплати за отриману теплову енергію у вигляді пари.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.
За неналежне виконання договору встановлена відповідальність у вигляді відшкодування заподіяних збитків без врахування неустойки (розділ 7 договору). Згідно з п.п. 7.2.2. за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальникові пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, господарськими судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат, річних та пені, а апеляційним господарським судом правильно зменшено їх розмір у зв'язку з виявленими помилками при розрахунку позивачем цих сум.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження, та відхиляються з тих же підстав, що і господарським судом апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України залишає оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2007 року у справі № 11/420/07 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді : С. Владимиренко
І. Волік