Справа №  2а-4961/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2011 року.   Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Гафяк В.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії з врахуванням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та провести відповідні виплати.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука,  посилаючись на те, що вона є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон) має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач протягом 2006-2007 року не  здійснював виплату вказаної допомоги, а в 2008-2010 р.р. здійснював у значно меншому розмірі. Просить визнати дії відповідача щодо не нарахування та невиплати  їй щомісячної державної допомоги до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону, із розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з  01.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.05.2008 року по 31.01.2011 року включно, та починаючи з 01.02.2011 року здійснювати виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно довічно чи до зміни розміру вказаної державної соціальної підтримки дітей війни у встановленому законодавством порядку.

Ухвалою Автозаводського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2011 року позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 01 липня 2007 року по 16 вересня 2010 року були залишені без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ст. 183-2 КАСУ справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука  заперечення проти позову у встановлений строк не надав.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, приходжу до висновку , що позовні вимоги позивача  підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

 Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.   

 Судом встановлено, що позивач народився в 1945 році, має статус «дитини війни», перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука, отримує пенсію за віком.     

 Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції.: «Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».   

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.   

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.   

 Отже з  22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не передбачено звуження прав громадян порівняно з 2008 роком.

Згідно зі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної зарплати, в той же час, Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розміри пенсії за віком, із розміру якої вираховується 30 % підвищення до пенсії дітям війни.   

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні  даного спору, підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при нарахуванні пенсії також не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржуються бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідним визнати дії Управління ПФУ в Автозаводському районі м. Кременчука по не нарахуванню та  невиплаті щомісячної соціальної доплати до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, за період з  17 вересня 2010 р. по день розгляду справи в суді, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними та зобов’язати Управління ПФ України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок та виплату   на користь ОСОБА_2  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної  пенсії за   віком як дитині війни за період  з  17 вересня 2010 р. по день розгляду справи в суді, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни.

 Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.

   На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  ст.ст. 6-14, 18, 19, 21, 71, 86, 94, 99,100, 159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука по не нарахуванню та  невиплаті щомісячної соціальної доплати до пенсії ОСОБА_2, як дитині війни, за період з  17 вересня 2010 р. по день розгляду справи в суді, тобто по 22 квітня  2011 р., виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної  пенсії за   віком як дитині війни за період  з  17 вересня 2010 р. по день розгляду справи в суді, тобто по 22 квітня 2011  р., виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни.

Присудити  з  Державного  бюджету України  на  користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 грн. 70  коп.( одна грн. 70 коп.).

В решті позовних вимог  відмовити.

Постанова в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.     

          СУДДЯ: