ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
| № |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційного подання | Першого заступника прокурора Житомирської області |
на рішення | від 01.11.2007 року |
у справі | № 16/2429 |
господарського суду | Житомирської області |
за позовом | Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави –Міністерства аграрної політики в особі Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” в особі Товариства з обмеженою відповідальністю “Хліб України –Полісся” |
до | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Зоря Полісся” |
про | стягнення 101,536 тон пшениці 3 класу |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Шепель Л.І. (довіреність №306д від 19.12.2007р.) |
від відповідача: від прокуратури: | не з’явились Попенко О.С. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Житомирської області (суддя Гансецький В.П.) від 01.11.2007 року по справі № 16/2429 в задоволенні позову відмовлено; визнано недійсним як такий, що суперечить законодавству договір № 24 від 13.11.1997 року про постачання сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію, укладений між Червоноармійським ВАТ “Вікторія”, КСП “Зоря Полісся” та Курненським хлібоприймальним підприємством.
В касаційному поданні перший заступник прокурора Житомирської області просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 20.11.2007 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.2 Закону України “Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків та зборів переробних підприємств агропромислового комплексу”, ст.ст.3, 4 Закону України “Про списання та реструктуризацію заборгованості сільськогосподарських товаровиробників і заготівельних підприємств за отриманими бюджетними позичками”.
У відзиві на касаційне подання відповідач повністю заперечує викладені в ньому доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури та позивача по справі, які підтримали викладені в ньому доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 977 від 03.09.1997 року “Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року” (а.с.8) наказом Міністерства агропромислового комплексу, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії “Хліб України” від 14.10.1997 року за №65/213/77 був затверджений “Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року” (а.с.9-12).
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 зазначеної Постанови умови виконання цієї постанови визначаються за тристоронніми угодами між постачальниками мінеральних добрив, об’єднанням “Украгрохім”, Державною акціонерною компанією “Хліб України”, а також за угодами із сільськогосподарськими товаровиробниками.
Згідно пункту 5 “Порядку забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року” взаємодія між постачальниками мінеральних добрив, ВАТ “Агрохімцентр” та Державною акціонерною компанією “Хліб України” (далі - ДАК “Хліб України”) визначається за тристоронніми договорами та цим порядком. Власником отриманих райагрохімами мінеральних добрив є ДАК “Хліб України”, який доручає ВАТ “Агрохімцентр” надавати погоджені розпорядження на відвантаження, зберігання і передачу сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив на підставі тристоронніх договорів між райагрохімом, сільгосптоваровиробником і заготівельним або переробним підприємством. Взаємодія між постачальниками мінеральних добрив та підприємствами визначається за двосторонніми договорами, де передбачається зобов’язання оптового постачальника по забезпеченню виробництва міндобрив енергоносіями і сировиною у межах витратних коефіцієнтів, умови оплати витрат за переробку, упакування, залізничного тарифу з урахуванням податків на додану вартість та інших обов’язкових платежів, передбачивши, при цьому, порядок нарахування та сплати зазначених платежів до бюджетів.
Відповідно до п.6 Порядку райагрохіми укладають з сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними та переробними підприємствами договори на оплату за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997-1998 років, які погоджуються з відділеннями Державного казначейства України.
Відповідно до вказаного Порядку був укладений тристоронній договір № 24 від 13.11.1997 року (а.с.17-18) між Червоноармійським ВАТ “Вікторія” (Райагрохім), Курненським хлібоприймальним підприємством (Заготівельник) та Одержувачем - КСП “Зоря Полісся” (правонаступником якого є СТОВ “Зоря Полісся”, що підтверджується листом Управління агропромислового розвитку Червоноармійської райдержадміністрації від 20.12.2006 року №5/622) (а.с.41).
Згідно п.2.1 зазначеного договору райагрохім зобов’язався поставити відповідачу мінеральні добрива в обмін на сільськогосподарську продукцію за затвердженими еквівалентами (згідно з додатком до договору). При цьому в договорі не було зазначено до якої конкретної дати та яку кількість мінеральних добрив райагрохім зобов’язався поставити (а.с.17).
У додатку, який позивач подав як додаток до договору №24 від 13.11.1997 року, вказані кількість мінеральних добрив у тоннах (всього 260 тон) та кількість пшениці в обмін (всього 252,2) (а.с.19).
Заготівельник зобов’язався прийняти від відповідача сільськогосподарську продукцію (зерно і соняшник), але не пізніше 01.12.1998 року в обсягах, еквівалентних визначеними актами приймання-передачі міндобрив (п.4.1 договору).
Згідно п.3.1 та п.3.2 договору №24 від 13.11.1997 року одержувач зобов’язався прийняти від райагрохіму на баланс засоби хімізації по акту передачі-приймання згідно з Порядком та поставити заготівельнику в обумовлені договором строки до 01.12.1998 року на адресу ДАК “Хліб України” за свій рахунок сільськогосподарську продукцію (зерно і соняшник) у кількості згідно з додатком.
Як вбачається з накладної №26 від 25.09.1998 року (а.с.21), довіреності серії ЕАП №819424 від 25.09.1998 року (а.с.20), реєстрів відвантаження мінеральних добрив (а.с.22,23) в сукупності Райагрохім на виконання умов договору №24 від 13.11.1997 року фактично передав відповідачу мінеральних добрив в кількості 172,04 тонн на загальну суму 41364,65 грн. Дана обставина підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 20.12.1999 року (а.с.24).
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов’язання за договором відповідач виконав неналежним чином, поставивши на хлібоприймальне підприємство у 2000 та 2001 роках, згідно даних позивача, 35,996 тон пшениці 3 класу (з врахуванням перерахунку).
Згідно розрахунку позивача, борг відповідача становить 101,536 тон на суму 88844,00 грн. (а.с.5-7).
Зазначену суму позивач визначив на підставі наказу Міністерства аграрної політики України від 30.05.2007р. № 371, згідно якого мінімальна закупівельна ціна (з урахуванням податку на додану вартість) пшениці 3 класу становить 875,00 грн. за одну тону (а.с.40).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2005 року №690 “Про утворення державного підприємства “Агентства з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (а.с.31) шляхом виділення зі складу Державної акціонерної компанії “Хліб України” було утворено Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств АПК”. Засновником останнього є держава в особі Кабінету Міністрів України, відповідно до постанови якого Агентство віднесено до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке є виконавчим органом влади. На виконання п.3 вказаної постанови, актом передачі-приймання від 31.07.2003 року (а.с.32) ДАК “Хліб України” передала Агентству непогашені за бюджетними позичками зобов’язання, що виникли у зв’язку з виконанням постанови КМУ від 03.09.1997 року №977.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі, в тому числі, Агентства, зазначаючи, що останньому було передано право вимоги до дебіторів ДП ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМ України від 03.09.1997 року №977 які надавалися сільськогосподарським товаровиробникам за бюджетними позичками.
Судом відмовлено у позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності; договір №24 від 13.11.1997 року визнано недійсним, як такий, що суперечить законодавству, яке діяло на момент його укладення, відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України (так, суд порахував договір №24 від 23.11.1997 року неукладеним).
Висновок Господарського суду Житомирської області зроблений без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.
Так, суд не взяв до уваги, що згідно з п.5.2 Договору №24 від 13.11.1997 року (а.с.17-18) між Червоноармійським ВАТ “Вікторія” (Райагрохім), Курненським хлібоприймальним підприємством (Заготівельник) та Одержувачем - КСП “Зоря Полісся” (правонаступником якого є СТОВ “Зоря Полісся”, що підтверджується листом Управління агропромислового розвитку Червоноармійської райдержадміністрації від 20.12.2006 року №5/622) (а.с.41), договір набирає чинності з моменту отримання засобів хімізації і діє до повного виконання всіма сторонами своїх зобов’язань.
Судом взагалі не встановлено обставин щодо строку дії договору. Так, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Вірним є те, що одержувач за договором №24 (правонаступником якого є відповідач по даній справі), не поставивши зерно в строк, передбачений договором, порушив право заготівельника (правонаступником якого є Агентство) на отримання сільськогосподарської продукції в строк, передбачений договором, тобто право отримати належне виконання. Однак, починаючи з 02.12.1998 року, враховуючи строк дії договору, одержувач припустився продовжуваного порушення прав заготівельника на отримання взагалі виконання за договором. Оскільки зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.216 ЦК УРСР, ст.599 ЦК України), то не виконане зобов’язання за договором, який діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, не припинялось. Відповідно помилковим є висновок про пропуск позивачем строку позовної давності.
Оскільки права і обов’язки за договором сторін не припинились станом на 01.01.2004 року, то на правовідносини щодо спонукання до виконання обов’язку в натурі розповсюджується дія ЦК України.
Крім того, визнаючи спірний договір недійсним як такий, що суперечить законодавству з тих підстав, що сторонами не досягнуто згоди по всіх його істотних умовах, місцевий господарський суд не зазначив, які саме норми законодавства було при цьому порушено, оскільки ст. 153 ЦК УРСР, на яку послався суд, не містить підстав визнання договорів недійсними.
За таких обставин ухвалене у справі рішення місцевого суду підлягає скасуванню як незаконне, а справа - передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об’єктивної оцінки наявних у ній доказів, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, п.2 ч.2 ст.11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання першого заступника прокурора Житомирської області від 22.11.2007 року №05-390вих на рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2007 року у справі № 16/2429 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2007 року у справі № 16/2429 –скасувати.
Справу № 16/2429 направити до Господарського суду Житомирської області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |