ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 р. | № АС-04/425-05(03/396-04) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2006 |
у справі | господарського суду Харківської області |
за позовом | Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова |
до | 1.Харківського промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України, 2.Приватного підприємства "Мейкер" |
про | визнання недійсною угоди |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | не з'явилися |
від відповідачів: | не з'явилися |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2006 в позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсною угоду укладену між відповідачами - Харківським Промкомбінатом Центрального керування Військової торгівлі тилу Збройних Сил України та ПП "Мейкер", як таку, що суперечить інтересам держави і суспільства, відповідно податкової накладної № 114 від 30.08.2002 на суму 4231,92 грн. (ПДВ 705,32 грн.) та накладних № 45 від 08.02.2002 на суму 3399,60 грн. (ПДВ 566,60 грн.) та № 12 від 10.01.2002 на суму 832,32 грн. (ПДВ 138,32грн.).
Стягнено з ПП "Мейкер" на користь Харківського Промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України 8463,84 грн.
Стягнено з Харківського Промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України на користь держави все отримане за угодами, а саме, згідно податкової накладної №114 від 30.08.2002, накладної № 45 від 08.02.2002, накладної № 12 від 10.01.2002, тканину з клейовим покриттям 150 –370 м., тканину дублери 0,7 - 100 м., нитка лавсанова –90 бабин, тесьма еластична - 700 м., ґудзик брючний 14 –3000 шт.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2006 змінено.
В частині визнання недійсною угоди рішення залишено без змін.
В частині стягнення з ПП "Мейкер" на користь Харківського промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України суми 8463,84 грн. та в частині стягнення з Харківського Промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України на користь держави всього отриманого за угодою, а саме, згідно податкової накладної №114 від 30.08.2002, накладної № 45 від 08.02.2002, накладної № 12 від 10.01.2002, тканини з клейовим покриттям 150 –370 м., тканину дублери 0,7 - 100 м., нитка лавсанова –90 бабин, тасьма еластична - 700 м., ґудзик брючний 14 –3000 шт. рішення скасовано.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її змінити в частині не застосування наслідків, передбачених Цивільним кодексом УРСР, посилаючись на те, що судом порушенні норми матеріального, права, зокрема, ст. 67 Конституції України, ст. ст. 29, 49 Цивільного кодексу України
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скарги задовольнити частково.
Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.
Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
З 01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України. Отже, відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Позивачем у даній справі є орган Державної податкової служби.
Згідно пунктів 1,3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 1990 № 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Відповідно до пункту 6 цієї статті вказані податкові органи забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про визнання угоди укладеної між відповідачами, згідно якої виписані податкова накладна № 114 від 30.08.2002. на суму 4231,92 грн., (ПДВ 705,32 грн.), та накладні № 45 від 08.02.2002 на суму 3399,60 грн. (ПДВ 566,60 грн.) та № 12 від 10.01.2002 на суму 832,32 грн. (ПДВ 138,32 грн.), на підставі усного договору недійсною, як такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Суди попередніх інстанції проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, помилково, віднесли до юрисдикцій господарських судів спір за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова до Харківського промкомбінату Центрального управління військової торгівлі тилу Збройних Сил України та Приватного підприємства "Мейкер" про визнання угоди недійсною, оскільки, суб'єктний склад та характер правовідносин свідчить про те, що вони є публічно-правовими, тому дана справа є справою адміністративної юрисдикції і її розгляд повинен здійснюватись за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, даний спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам, вирішують у першій інстанції відповідні місцеві господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.
У відповідності частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини справи, що є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обгрунтованне рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.1115, 1117, ст. -ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 01.03.2006 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 25.01.2006 господарського суду Харківської області у справі " АС -04/425-05 скасувати.
Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф.Костенко
Г.П.Коробенко