П О С Т А Н О В А

Іменем України

          01.09.2011                                                                                                               м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

                                                         у складі : головуючого – судді Мацунича М.В.

                                                            суддів : Фазикош А.В., Собослоя Г.Г.

                                               при  секретарі : Добра М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгород адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про поновлення строку на звернення до суду та здійснення нарахування й виплати державної соціальної допомоги до пенсії,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1, задоволено частково.

УПФ України в Ужгородському районі Закарпатської області подано апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відхилення позовних вимог. Мотивує її тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням вимог норм процесуального та матеріального права.  

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком. Та у відповідності до ст. 1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” (далі - Закон про соціальний захист дітей війни) він набув статусу дитина війни. Частиною першою ст. 6 цього Закону про соціальний захист дітей війни, що набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Задоволення позовних вимог підлягає здійсненню в межах періоду з 09.07. по 31.12.2007 року.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.197 КАС України, колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ч.1 ст.11 КАС України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доводом апеляційної скарги є те, що ст. 7 Закону про соціальний захист дітей війни передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій передбачених, цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України, та не передбачено, яким саме органом і за рахунок яких коштів, а тому не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області. Крім цього, ч.2 ст.72 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) передбачено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України та у відповідності до вимог ч.2 ст.73 Закон про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Та ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” поширюється на осіб, які втратили працездатність визначену, цим Законом. Отже, норми цього Закону не поширюються на осіб, яким установлено статус “дитина війни”. Також, апелянт не погоджується з тим, що перерахунок пенсії повинен проводити за межами річного строку позовної давності, у супереч вимог ст. 99 КАС України.  

Дослідивши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що такі є підставними в межах вимог стосовно строку передбаченого на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів особи.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є особою похилого віку та про рішення Конституційного Суду України дізнався із засобів масової інформації. Дана обставина на думку суду являлась поважною для поновлення строку на звернення до суду.

Проте, управління Пенсійного фонду подало свої заперечення на позов та наполягало на відмові в задоволенні позову, зокрема, у зв’язку із пропуском позивачем строку на звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права /а.с. 12-14/.

За приписами статті 99 КАС України (чинної на момент пред’явлення позову) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється із дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 16 лютого 2009 року та як на підставність причини його пропущення у своєму клопотанні про поновлення строку на звернення до суду зазначив, що про факт порушення свого права йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у ЗМІ. Така причина не може бути визнана поважною, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду за період з 09.07. по 31.12.2007 року, яка не підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів у відповідності до вимог статей 159, 201 КАС України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково в частині відхилення вимог позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду за період з 09.07. по 31.12.2007 року, змінивши постанову суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 195, 197, 198, 201, 205, 207 і 254 КАС України, апеляційний суд :  

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, задовольнити частково.   

Постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня 2009 року в частині задоволених вимог про  поновлення строку на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни, щомісячної соціальної допомоги за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, скасувати та в задоволенні цих вимог, відмовити.

В іншій частині про відхилення адміністративного позову, постанову Ужгородського міськрайонного суду від 12 травня  2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена, протягом двадцяти днів із моменту набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.  

Головуючий : ______________________                       Судді : ______________________                                                                                                  

                                                                                                 ______________________