ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 306
РІШЕННЯ
Іменем України
14.02.2008 | Справа №2-14/10224.1-2007 |
За позовом Приватного підприємства «Ремсервіс», м. Глухів, вул. 40 років Перемоги,52
До відповідача Закритого акціонерного товариства «Крим-Лада», м. Сімферополь, пр-т Перемоги, 211-а
Про стягнення 26567,98 грн.
Суддя Курапова З.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – не з’явився
Від відповідача –Новикова І.М., копія дов. від 01.01.2008. у справі
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 26567,98 грн., у т.ч. 19950,84 грн. заборгованості, 3207,44 грн. пені та 3409,70 грн. інфляції.
Заявою від 06.06.2006. позивач уточнив позовні вимоги, просить стягнути 19950,84 грн. заборгованості, 3207,44 грн. пені, 3409,70 грн. інфляції, 1200 грн. за проведення експертизи.
Свої позовні вимоги позивач пояснює тим, що відповідно до договору № 18\11-03 від 20.11.2003. по накладної № 211 від 28.11.2003. поставив філії ЗАТ «Крим-Лада» запчастини на загальну суму 19950,84 грн., отриману продукцію відповідач не оплатив.
Відповідач позовні вимоги не визнав за мотивами, викладеними у відзивах, основними із яких є те, що договором не досягнути усі необхідні умови договору поставки, тому договір № 18\11-03 від 20.11.2003. є неукладеним, товар відповідач не одержував, накладна № 211 від 28.11.2003. і довіреність оформлені з порушенням вимог законодавства, встановлених для первинних документів, в накладної не зазначено про відпуск товару саме по договору № 18\11-03 від 20.11.2003., договір та накладна засвідчені підробленими печатками ЗАТ «Крим-Лада».
Рішенням Господарського суду АРК від 21.09.2006. у справі № 2-9\1412-2006 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006. рішення господарського суду АРК від 21.09.2006. у справі № 2-9\1412-2006 залишено без змін, а апеляційна скарга ПП «Ремсервіс» без задоволення.
Постановою Вищого Господарського суду України від 12.07.2007. касаційна скарга приватного підприємства «Ремсервіс» задоволено частково. Рішення ГС АРК від 21.09.2006. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.11.2006. у справі № 2-9\1412-2006 скасовані, а справа передана до ГС АРК на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвалою від 01.08.2007. справа прийнята до розгляду суддею Курапової З.І. з привласненням № 2-14/10224.1-2007.
У судовому засіданні оголошена перерва з 28 січня по 14 лютого 2008 р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, після перерви засідання продовжено у відсутності представника позивача Борзунова В.І. (копія дов. від 01.04.2007.), який брав участь у попередніх судових засіданнях. Про причини неявки представника у судове засідання позивач не повідомив. Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, заслухав доводи представників позивача та відповідача, який брав участь у попередніх судових засіданнях, суд -
Встановив :
20 листопада 2003 р. Приватне підприємство «Ремсервіс» (Продавець) і філія в м. Севастополь ЗАТ «Крим-Лада» (Покупець) уклали договір № 18\11093, відповідно до якого Продавець зобов’язався поставити, а Покупець прийняти й оплатити продукцію – запчастини в асортименті, що зазначено у п.1.1. договору.
Загальна сума договору становить 19950,84 грн. (п.1.2. договору).
Укладений між сторонами договір є договором поставки.
У доказ поставки продукції позивач надав накладну № 211 від 28.11.2003. (т.1 а. с. 14) на загальну суму 19950,84 грн. на відпуск товару в асортименті, кількості та цині, що відповідає п.1.1 договору.
В накладної № 211 від 28.11.2003. зазначено, що товар відпущений та одержаний через Палієнко О.І. на підставі довіреності серія ЯЖВ № 998082 від 26.11.2003.
У копії довіреності серії ЯЖВ № 998082 від 26.11.2003. (т.1 а. с. 16) зазначено, що право одержання продукції в асортименті, який відповідає зазначеному в договорі та накладної, надано представнику філії ЗАТ «Крим-Лада» Палієнко О.І.
Однак, Палієнко О.І. продукцію не одержував, у накладної № 211 від 28.11.2003. у графі «прийняв» міститься підпис іншої особи.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999. № 996-Х1У підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати в числі інших обов’язкові реквізити - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2 Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.07.96. № 293\1318 (далі Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Таким чином, позивач повинен був передати товарно-матеріальні цінності виключно особі, повноваження якої на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача посвідчені належним чином оформленої довіреністю.
Отже, позивач мав право відпустити товар по накладної № 211 від 28.11.2003. на підставі довіреності серії ЯЖВ № 998082 від 26.11.2003.тільки Палієнко О.І., а не будь-якої іншої особі.
Доводи позивача, що товар фактично одержаний директором філії ВАТ «Крим-Лада» Сивоконь О.Ф., який мав право на одержання товару на підставі довіреності № 016 від 03.02.2003., а також доводи позивача, що факт одержання відповідачем товару підтверджується печаткою ЗАТ «Крим-Лада» на накладної № 211 від 28.11.2003. і актом звірки взаємних розрахунків від 05.04.2004., підписаного директором філії ЗАТ «Крим-Лада» Сивоконь А.Ф. і засвідченим печаткою філії, не можуть бути прийняти до уваги за такими обставинами:
Довіреність № 016 від 03.02.2003. (т.1 а. с. 68) видана АТЗТ «Крим-Лада» на ім’я Сивоконь О.Ф. на право представляти інтереси філії в установах і організаціях по всім питанням, пов’язаним з отриманням документів, ведення справ в судах, нотаріальних і адміністративних установах, укладати правочини, договори та контракти.
Повноваження Сивоконь О.Ф. на право одержання товарно-матеріальних цінностей довіреність № 016 від 03.02.2003. не містить.
Згідно п.3 Інструкції бланки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей є документами суворої звітності та їх форма затверджена Наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типової форми первинного обліку М-2» № 192 від 21.06.1996., бланки довіреності виготовлюються відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку.
Згідно з п.6 Інструкції, при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа «Найменування цінностей у бланку довіреності), наводиться обов’язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей.
Згідно п.12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності , виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами, відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу.
Відповідно до п.15 Інструкції відповідальність за дотриманням постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Як зазначено вищі, Сивоконь О.Ф. не мав повноважень на одержання цінностей, його довіреність не відповідає вимогам Інструкції та формі бланків на видачу товарно-матеріальних цінностей, тому відповідальність за відпуск цінностей по неналежної довіреності не уповноваженої особі несе позивач.
Суд не може прийняти до уваги представлений позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог акт звірки взаєморозрахунків від 05.04.2004. (т.1 а. с. 15), тому що відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» єдиним документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи, які підтверджують наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін.
Акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами – договором, накладними, рахунками тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись, як письмова форма визнання боргу.
Цій же думки підтримується Вищий господарський суд України у Постанові від 22.07.2003. № 21\308.
Крім того, необхідно зазначити, що акт звірки підписаний з боку філії ЗАТ «Крим-Лада» директором філії Сивоконь О.В., однак в акті звірки, як у бухгалтерському документі, відсутній підпис бухгалтера відповідача, який веде облік господарських операцій та відповідає за їх наявність.
Згідно довідки відповідача № 122 від 31.05.2005. (т.1 а. с. 39) на балансі філії ЗАТ «Крим-Лада» в м. Севастополі не ображено надходження товарів по договору № 18\11-03 від 20.11.2003., приходні накладні на одержання товарів відсутні.
Представлені позивачем копії Акту прийому-передачі документації від філії ЗАТ «Крим-Лада» та витягу з книги придбання товарів по філії ЗАТ «Крим-Лада» (т.1 а. с. 72-82), не можуть бути прийняти як належний доказ поставки позивачем товару та його оприбуткування відповідачем, тому що зазначені акт та книга придбання товарів є внутрішніми документами відповідача, та не могли знаходитися у позивача.
Як додатковий доказ у справі, суд приймає до уваги Аудиторський звіт від 14.07.2004. про результати перевірки фінансово-господарської діяльності Філії ЗАТ «Крим-Лада» в м. Севастополь за період з 01.01.2001. по 01.05.2004., проведеної за звернення Державної служби з економічними злочинами Головного управління МВД України в АРК і ЗАТ «Крим-Лада»(т.1 а. с. 103 – 119), в якому зазначено, що на накладної № 211 від 28.11.2003., яка знаходиться у відповідача, відсутній підпис відповідача про одержання товару.
Відповідно до Наказу Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» накладна (форма М-11) виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою. Перший примірник передають складу як основу для відпуску матеріалів, другій – одержувачу матеріалів. Отже, два примирника накладних повинні мати однакові данні.
Однак, при огляді накладних, судом встановлено, що накладна № 211 від 28.11.2003., яка видана позивачем відповідачу (т.1. а. с. 105) і накладна № 211 від 28.11.2003., яка надана позивачем до позову (т.1 а. с. 14), оформлені на різних бланках і містять різні реквізити.
В накладної, наданої позивачем до позову, зазначено про відпуск товару через Палієнко О.І. на підставі довіреності серії ЯЖВ № 998082 від 26 листопада 2003 р.
У другому екземплярі накладної № 211 від 28.11.2003. (т.1 а. с. 105) є відбиток печатки ПП «Ремсервіс», підпис директора та головного бухгалтера, однак відсутня підпис особи, яка здала товар, та особи, яка одержала його, не зазначена особа, яка уповноважена на одержання товару, та вказана інша дата довіреності одержувача – 25 листопада 2003 р.
Накладна № 211 від 28.11.2003. не є первинним бухгалтерським документом установленого зразка, не містить обов’язкові для заповнення дані, встановлені наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.96.
Крім того, печатка, якою засвідчено підпис представника філії ЗАТ «Крим-Лада» у договорі № 18\11-03 від 20.11.2003. і в накладної № 211 від 28.11.2003., визиває сумнів в її дійсності. Так, печатка містить найменування «Закрите акціонерне товариство «Крим-Лада», м. Севастополь», тоді як ЗАТ «Крим-Лада» знаходиться у м. Сімферополь і вказана печатка не належить ЗАТ «Крим-Лада». У печатки зазначений код ЗКПО 05787980, який був кодом Філії ЗАТ «Крим-Лада». ЗАТ «Крим-Лада» має інший код ЗКПО 05745851.
На момент укладання договору і складання накладної № 211 від 28.11.2003. Філія ЗАТ «Крим – Лада» мала іншу печатку, одержану у встановленому порядку 20.10.2003. на підставі дозволу Дозвільної системи Київського РВ МВС України в Криму від 15.10.2003. після здавання старих печаток (т.3 а. с. 15 -18).
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи представника позивача, що перевіркою Глухівської МДПІ від 24.05.2005. № 39\23-30323567 (т.1 а. с. 28-34) і висновком судово-бухгалтерської експертизи № 5 від 22.05.2005(т.2 а. с. 10-20) встановлений факт реалізації товару по накладної № 211 від 28.11.2003. філії ЗАТ «Крим-Лада», не можуть бути прийняти до уваги, тому що доказів належної передачі товару одержувачу позивач не надав.
Відповідач затверджує, що ані позивач, ані Сивоконь О.Ф. товар по накладної № 211 від 28.11.2003. на склад філії не передавали та згідно звіту по складу матеріальних цінностей за листопад 2003 р. (т.1 а. с. 104) надходження матеріальних цінностей не значиться.
Доводи позивача, що доказом поставки товару є податкова накладна № 211 від 28.11.2003. (т.1 а. с. 17) не можуть бути прийняти до уваги, тому що податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом і відповідно до п.7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим і розрахунковим документом, який не фіксує факт господарської операції, а є документом, який підтверджує розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість. Податкова накладна не підписується покупцем товару, не засвідчується його печаткою, а надається покупцю за його вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
На виконання вказівок Вищого господарського суду АРК судом запрошена інформація в Державної податкової адміністрації у м. Севастополь, щодо реєстрації Філії ЗАТ «Крим-Лада» в якості платника ПДВ. Згідно довідки Державної податкової адміністрації у м. Севастополь № 3746\9\20-018 від 06.12.2007. Філія ЗАТ «Крим-Лада» перебуває на податковому обліку в органах ДПС м. Севастополя, інформація щодо сплати ПВД по накладній № 211 від 28.11.2003. належить самій філії, перевірити цю інформацію ДПА у м. Севастополі не має можливості.
ЗАТ «Крим – Лада» зареєстровано платником податку на додану вартість в ДПІ м. Сімферополь, свідоцтво № 00398923 (т.3 а. с. 3).
Позивачем пред’явлена суду книга продаж, в якої значиться відпуск товару по накладної № 211 від 28.11.2003. на суму 29950,84 грн. (т.2 а. с. 132 - 133). Однак, як зазначено вище доказів належної передачі товару відповідачу, позивач не надав.
Суд не має можливості дослідити книгу придбання товарів відповідача та дати їй належну правову оцінку, оскільки остання була знищена у зв’язку зі спливом строку зберігання документів, встановленого законодавством для документів податкового обліку, що підтверджується копією акта № 1 від 22.03.2007. (т. 3 а. с. 4 – 6).
За таких обставин, наявні в матеріалах справи документи, якими позивач обґрунтує свої позовні вимоги про стягнення з ЗАТ «Крим-Лада» заборгованості за поставлений товар в сумі 19950,84 грн., не є належними доказами в розумінні норм чинного законодавства та не підтверджують факт передачі товару відповідачу, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову Приватного підприємства «Ремсервіс», відповідно відсутні підстави для стягнення пені індексу інфляції та витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи.
Державне мито, витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу та проведення судово-бухгалтерської експертизи підлягають віднесенню на позивача.
У судовому засіданні, яке відбулося 14 лютого 2008 р., оголошені тільки вступна та резолютивна частині рішення.
Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено і підписано 15 лютого 2008 р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –
ВИРІШІВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Курапова З.І.