Справа №  2-856/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31.03.2011  року.  Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

Головуючого судді – Андрієць Д.Д.

При секретарі – Вакуленко А.В.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 коштів за борговою розпискою. Свої вимоги обгрунтовує тим,  що 02.01.2008 року він із ОСОБА_2 уклав  договір позики, згідно якого передав останньому грошові кошти в сумі 170 000 грн. які відповідач в  свою чергу, зобов’язався повернути до 01.01.2009 року. У вказаний строк відповідач розрахувався з ним лише частково у сумі 145 000 грн. Решту боргу, а саме 25 000 грн. відповідач до цього часу не повернув.

Термін повернення боргу давно минув, відповідач  борг  не повертає не дивлячись на   його неодноразові нагадування.

В  зв’язку з цим, просив  суд стягнути з ОСОБА_2 на  його  користь борг за  договором  позики у розмірі 25 000 грн. та судові витрати сплачені ним при зверненні до суду з яких: державне мито – 250 грн.; витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 120 грн.

В  судовому засіданні позивач ОСОБА_1  свої позовні  вимоги підтримав,  просив  суд позов задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

            Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував. Факт написання ним боргової розписки за умовами якої він взяв у борг у позивача грошові кошти в сумі 170 000 грн. які в  свою чергу, зобов’язався повернути до 01.01.2009 року не заперечував. Однак вказував, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності. З його слів в 2008 році він працював продавцем у магазині ОСОБА_1 Під час його зміни була виявлена недостача товару на суму в 25 000 грн. Вищевказану боргову розписку він написав в результаті здійснення на нього психологічного тиску з боку ОСОБА_1, який погрожував йому неприємностями. Також зі слів відповідача борг в сумі 25 000 грн. він позивачу повернув, розрахувавшись з ним товаром на вказану суму.

             Той факт, що недостача була виявлена на суму в 25 000 грн., а боргова розписка була написана ним на суму в 170 000 грн. ОСОБА_2 пояснити не зміг. Доказів на підтвердження факту  повернення позивачу боргу та факту здійснення на нього психологічного тиску з боку ОСОБА_1 при написанні боргової розписки відповідач суду не надав. До органів міліції з даного приводу він не звертався.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають  задоволенню. До такого висновку суд приходить виходячи із наступного.  

          Відповідно до  ст. 1046 ЦК України  за договором  позики  одна  сторона  передає у  власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

           Тобто судом достовірно встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору позики.

             Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись нележним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

            Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідач не надав доказів повернення  боргу в сумі 25 000 грн. на чому він наголошував у судовому засіданні, тому позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 суми  боргу у розмірі 25 000 грн. підлягають задоволенню.

             Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені позивачем судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 250 грн. та витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, що були сплачені позивачем при зверненні до суду.

          Враховуючи все вищевикладене, керуючись  ст.ст. 10,15, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 1046, 1047, 1049  ЦК України,-

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

             Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 25 000 грн., державне мито у розмірі 250 грн., витрати на ІТЗ процесу у розмірі 120 грн.

 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука  суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.   

Суддя