ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
11 жовтня 2006 р. |
№ 2-26/2866-2006 (2-26/11384-2005) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Поляков Б.М. |
|
суддів: |
Катеринчук Л.Й. (доповідач у справі) Разводової С.С. |
|
розглянувши касаційні скарги |
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМир-9» та Міжнародного комерційного банку в особі Кримської регіональної дирекції |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.06 |
|
у справі господарського суду |
№ 2-26/11384-2005(2-26/2866-2006) АР Крим |
|
за заявою |
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Завєтноє» |
|
до |
Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМир-9» |
|
про |
визнання банкрутом |
|
ліквідатор |
арбітражна керуюча ОСОБА_1 |
в судовому засіданні взяли участь представники :
|
від ініціюючого кредитора |
не з'явився |
|
від боржника |
не з'явився |
|
від «МКБ» |
Огороднічук В.А. (дов. №466/06-ІІІ від 01.06.2006) |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.05 (суддя Проніна О.Л.) було порушено провадження у справі № 2-26/11384-2005 про банкрутство СТОВ “АгроМир-9”(далі: “Боржник”) за заявою СТОВ “Завєтноє”.
Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.09.05 (суддя Проніна О.Л.) (т.1 а.с.37-39) визнано грошову вимогу кредитора - СТОВ “Завєтноє” на суму 1 663 148,55 грн., зобов'язано його в 10-денний строк з дати отримання ухвали дати оголошення в офіційних друкованих органах про порушення справи про банкрутство Боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражну керуючу ОСОБА_1 (ліцензія НОМЕР_1).
Оголошення про порушення справи про банкрутство було опубліковано в газеті “Голос України” № 175 (3675) від 17.09.05.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.05 (суддя Проніна О.Л.) (т.3 а.с.147-151) визнані грошові вимоги кредиторів: Джанкойської ОДПІ 206 236,41 грн. у третю чергу та 303,90 грн. у шосту чергу, УПФУ в Джанкойському районі 16 851,90 грн. у третю чергу та 1 559,13 грн. у шосту чергу, Джанкойського міського центру зайнятості 20 699,65 грн. у третю чергу, ВАТ “Укртелеком” в особі центру електрозв'язку № 2 Кримської філії “Укртелеком” 906,00 грн. у четверту чергу та 57,23 грн. пені до шостої черги, 125 грн. до першої черги, СТОВ “Завєтноє” 1 663 148,55 грн. у четверту чергу та 28,30 грн. до першої черги, ВАТ “МКБ” а особі філії ВАТ “МКБ” “КРД” у розмірі 3636 грн. до шостої черги. Визнано заборгованість щодо виплати заробітної плати на 3 місяця, що передують порушенню справи про банкрутство на суму 27 946,03 грн. до першої черги, заборгованість щодо соціальних виплат у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок підприємства, право на які виникло протягом 3-ох місяців до порушення справи про банкрутство у розмірі 180,94 грн. до першої черги, заборгованість щодо вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин у розмірі 12 150,65 грн. до першої черги, заборгованість щодо аліментів у розмірі 6 972,79 грн. до другої черги, заборгованість з заробітної плати у розмірі 264 480,94 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ВАТ “Міжнародний комерційний банк” в особі Кримської регіональної дирекції (далі: “Банк”) звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі № 01-06/68 від 12.01.06 Банк просив змінити частково ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.05 , визнати його грошові вимоги в розмірі 610 325,02 грн., як вимоги першої черги; а також Банк просив виключити із визнаних ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.05 грошових вимог та з реєстру кредиторів грошові вимоги ініціюючого кредитора СТОВ “Завєтноє” на суму 1 663 148,55 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.06 (головуючий Латинін О.А.. судді Антонова І.В., Видашенко Т.С.) (т.4 а.с. 159-167) апеляційні скарги Банку задоволено частково, ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.05 змінено.
Підпункт 1 пункту “А” ухвали господарського суду 20.12.2005 в даній справі викладено в наступній редакції: “Відкрите акціонерне товариство “Міжнародний комерційний банк” в особі філії-Кримської регіональної дирекції (вул. Севастопольська,4, м. Сімферополь, 95011) 489409,66 грн. забезпечені заставою у першу чергу”.
Підпункт 7 пункту “А” резолютивної частини ухвали господарського суду 20.12.2005 в даній справі викладено в наступній редакції:
“Відкрите акціонерне товариство “Міжнародний комерційний банк” в особі філії-Кримської регіональної дирекції (вул. Севастопольська,4, м. Сімферополь, 95011) 99 227 грн. у шосту чергу”. Та змінено нумерацію наступних підпунктів ухвали суду 20.12.2005 відповідно до вищезазначених змін. В решті ухвалу 20.12.2005 залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Боржник та Банк звернулись до Вищого господарського суду з касаційними скаргами.
Боржник просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.06 частково, а зокрема, в частині визнання грошових вимог ВАТ “МКБ” “КРД” у розмірі 489 409,66 грн. як забезпечених заставою у першу чергу та 99 227,00 грн. у шосту чергу, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.05 залишити без змін, мотивуючи це порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, ст.ст. 1, 12, 31 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 22, 534 ЦК України, ст.ст. 19, 20, 28 ЗУ “Про заставу”, п. 5 ч. 1 ст. 21 ЗУ “Про виконавче провадження”, ст.ст. 2, 13, 19, 24 ЗУ “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ст.ст. 33, 44, 48 ГПК України.
Банк просив скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.06 частково і прийняти нове рішення про визнання його вимог в сумі 588636,66 грн. такими, що забезпечені заставою у першу чергу, аргументуючи порушенням норм матеріального та права, а зокрема, ч.2 ст.589 Цивільного кодексу України, ст.19 Закону України «Про заставу».
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників учасників провадження у справі , обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги слід задоволити частково, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
За приписами частини 6 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі: “Закону”) розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності ,- згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави.
Відповідно до пункту «а»частини 1 статті 31 Закону у першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою.
Отже, чинним законодавством про банкрутство передбачено обов'язок суду на стадії попереднього судового засідання встановити фактичну наявність забезпеченого заставою майна боржника для задоволення вимог кредиторів в першу чергу як таких, що забезпечені заставою. За відсутності заставного майна, вимоги кредиторів задовольняються в четверту чергу, що підтверджує системний аналіз приписів частини 9 статті 11 Закону та параграфа 4 частини 1 статті 31 Закону.
Відповідно до статті 16 Закону України “Про заставу” право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.
Згідно з статтею 19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до статті 28 зазначеного закону застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.
Отже, чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язань, що виплавають з угод про заставу внаслідок прийняття судового рішення про звернення стягнення на заставне майно, а тільки після здійснення примусового продажу заставного майна. Разом з тим, доказування наявності існування забезпечених заставою зобов'язань вимагає перевірки судами фактів існування заставного майна боржника.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, заборгованість боржника перед кредитором виникла внаслідок невиконання боржником кредитного договору №52 від 06.12.2002 (т.1 а.с.83-86).
На забезпечення виконання договірних зобов'язань по кредитному договору між Банком та Боржником було укладено два договори застави: від 24.10.2003 №52/4 та від 19.11.2003 (т.1 а.с.87-95).
У зв'язку з невиконанням боржником договірних зобов'язань, кредитор звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення боргу у примусовому порядку.
15.06.2004 господарський суд АР Крим розглянувши позов кредитора до боржника про стягнення боргу в сумі 648153,15 грн. за рахунок заставленого майна по договору застави від 24.10.2003 №52/4, позов задовольнив у повному обсязі (справа №2-8/8214-2004).
29.11.2004 господарський суд АР Крим розглянувши позов кредитора до боржника про стягнення боргу в сумі 419442,52 грн. за рахунок заставленого майна за договором застави від 24.10.2003 №52/4, позовні вимоги задовольнив повністю (справа №2-8/11885-2004).
Зазначені рішення господарського суду АР Крим про стягнення заборгованості на загальну суму 1067595,74 грн. були виконані частково. Залишок непогашеної суми боргу по кредиту склав 404593,75 грн.
Попередніми судовими інстанціями не перевірялась наявність заставного майна на забезпечення зазначених вимог Банку, що має значення для встановлення черговості їх задоволення у процедурі банкрутства.
Апеляційною інстанцією не проаналізовано Договори застави від 24.10.2003 №52/4 та від 19.11.2003 на предмет того чи охоплюється заставним забезпеченням відшкодування збитків за кредитною угодою та не досліджено наявності причинного зв'язку між понесеними заставодержателем збитками ( понесенням витрат за надання послуг по зберіганню зерна, послуг юридичної допомоги) та невиконанням боржником своїх зобов'язань. Встановлення зазначених обставин має значення для визначення правової природи понесених Банком витрат, як таких, що охоплюються або не охоплюються заставним забезпеченням відповідно до статті 19 Закону України “Про заставу”.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд грошових вимог Міжнародного комерційного банку в особі Кримської регіональної дирекції до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення (ухвала суду за результатом розгляду грошових вимог) є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АгроМир-9» задовольнити частково.
2. Касаційну скаргу Міжнародного комерційного банку в особі Кримської регіональної дирекції задовольнити частково.
3. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.06 скасувати, справу № 2-26/11384-2005(2-26/2866-2006) направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Севастополя для розгляду грошових вимог кредитора Міжнародного комерційного банку в особі Кримської регіональної дирекції.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
С. Разводова