Справа №  2-508/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          03.03.2011  року.  Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого  судді – Обревко Л.О.      

при секретарі   -  Щербакової К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про розірвання Кредитного договору з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі Банк, Позивач) звернулось до Автозаводського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Позичальник, Відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитним договором з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року (далі Кредитний договір).

В позовній заяві Позивач відзначав, що 16 серпня 2007 року між Банком та Позичальником був укладений Кредитний договір за яким Банк зобов’язався надати Позичальнику у кредит грошові кошти в сумі 65 000 дол.. США 00 центів із строком користування грошовими коштами до 15 серпня 2017 року, із сплатою 12, 5% річних.

Банк виконав свої зобов’язання за Кредитним договором належним чином -  надав Позичальнику у кредит грошові кошти на умовах визначених Кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 974 від 16.08.2007 року.

Відповідно до чинного законодавства України для Позичальника встановлений обов’язок в порядку та на умовах визначених Кредитним договором повернути позику та сплачувати відсотки за користування грошовими коштами.

Кредитним договором для Відповідача встановлений обов’язок щомісячно до 15 числа кожного місяця повертати кредит частинами та сплачувати відсотки за користування кредитом. Проте, Відповідач тривалий час, систематично порушує виконання зобов’язання за Кредитним договором шляхом порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами визначених Кредитним договором.

Пунктом 6.5 Кредитного договору встановлено, що Позивач має право вимагати від Відповідача дострокового погашення заборгованості за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадку порушення Відповідачем строків проведення чергового платежу у відповідності з пунктом 5.2 Кредитного договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника, включаючи забезпечення Кредитним договором, за умови попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги Позичальнику рекомендованим листом.

Банком 14.08.2009 р. була вручена особисто Позичальнику  повідомлення-вимога про порушення основного зобов’язання і/або іпотечного договору за вих. № 24.3.0.414 з вимогами про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором. Проте, Позичальник не виконав вимоги Банку.

Банком повторно 11.05.2010 р. за вих. № 24.3.0.224 була направлена Позичальнику  повідомлення-вимога про порушення основного зобов’язання і/або іпотечного договору. Згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа Позичальник отримав вище зазначений лист 13.05.2010 року. Проте, Позичальник вимоги Банку не виконав.

Тому, у зв’язку з невиконанням Позичальником зобов’язань за Кредитним договором утворилась заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором, яка станом на 01.11.2010 року складала 77 287 дол.. США 75 центів, що за офіційним курсом гривні до долару США встановленим Національним банком України станом на 01.11.2010 року 1 дол. США. = 7, 9110 грн., еквівалентно 611 423 грн.. 39 коп., з яких:

-          заборгованість за кредитом – 57 416,61 доларів США.

-          заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом – 12 017,37 доларів США   

-          пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту – 4 030,93 доларів США.

-          пеня, нарахована за порушення строків сплати відсотків – 3 822,84 доларів США.

В судовому засіданні представник Позивача позов підртимав в повному обсязі – наполягав на задоволенні.

Відповідач позовні вимоги Банку визнав частково,  вказував, що ним за Кредитним договором була отримана сума в іноземній валюті, тому Банком правомірно заявлені вимоги про стягнення з нього заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом в іноземній валюті.

З вимогами Позивача про стягнення з Відповідача пені в іноземній валюті за невиконання зобов’язань по Кредитнмому договору Відповідач не погоджувався. Вказував, що у відповідності до ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума і в цьому випадку її розмір встановлюється догвоором або законом. У відповідності до ч.1 ст. 524, ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці Украни – гривні, та грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Оскільки умовами Кредитного договору обчислення пені в доларах США не виначено, тому заявлена Позивачем пеня до стягнення за порушення строків повернення кредиту в іноземній валюті нарахована безпідставно та в супереч чинному законодавству.

Тому, Відповідач просив у позовних вимогах Банку про стягнення пені за невиконання зобов’язання за Кредитним договором – відмовити.

Представник відповідача просив у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

В жовтні 2010 року Позичальник звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Банку про розірвання Кредитного договору.

В зустрічній позовній заяві Позичальник вказував, що оскільки Банком пред’явлено позов про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором з Позичальника у зв’язку з невиконанням останнім умов Кредитного договору – це є односторонньою відмовою Банку від зобов’язання.

Позичальник в зустрічній позолвній заяві відзначав, що відповідно до частини 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Виходячи з вище викладеного та змісту ч.3 ст. 615 Цивільного кодексу України Відповдіач в зустрічній позовній заяві стверджував, що внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання Банком зобов’язання за Кредитним договором є припиненим.

В судовому засіданні Позичальник свої вимоги за зустрічною позовною заявою підтримав в повному робсязі – наполягав на задоволенні.

Представник Банку зустрічний позов Позичальника не визнав просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

Зокрема, вказував на таке, у відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України: «Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів».

Підставою позову Банку до Позичальника стало невиконання Позичальником зобов’язань за Кредитним договором, тобто порушення прав Банку, як кредитора за Кредитним договором. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України: «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів судового захисту цивільних прав та інтересів є: примусове виконання обов'язку в натурі».

Представник Банку стверджував, що звернення Банку до суду з позовною заявою про дострокове стягнення з Позичальника заборгованості за Кредитним договором в примусовому порядку є способом захисту порушеного цивільного права та інтересу Банку, а не односторонньою відмовою Банку від зобов’язання за Кредитним договором.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічної позовної заяви Позичальника слід вімовити повністю виходячи з наступного.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України говорить, що: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».

Обставини справи, які за законом мають підтверджуватися певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 4  Глави 3 Розділу 3 Інструкції «Про касові операції в банках» затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 зазначено, що: «Видача готівки іноземної валюти здійснюється за заявою на видачу готівки - юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних рахунків на цілі, передбачені нормативно-правовими актами;   фізичним особам з їх поточних, вкладних (депозитних) рахунків та переказу без відкриття рахунку, а також за операціями з відшкодування банкнот іноземної валюти, прийнятих на інкасо».

Позивачем для підтвердження виконання зобов’язань за Кредитним договором надано заяву на видачу готівки № 974 від 16.08.2007 року згідно якої вбачається, що 16.08.2007 року Позичальник отримав від Банку готівкові кошти в сумі 65 000 дол. США 00 центів. Тобто, Банком виконано зобов’язання за Кредитним договором належним чином та в повному обсязі.

У зв’язку з отриманням грошових коштів для Позичальника настав обов’язок повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов’язаний повернути позику у строк та в порядку визначеному Кредитним договором.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України говорить, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Із змісту п. 5.2 Кредитного договору вбачається, що Позичальник зобов’язаний  щомісячно до 15ого числа кожного місяця проводити повернення кредиту частинами (з розстроченням) та сплату відсотків за користування кредитом на рахунки визначені в Кредитному договорі.

Стаття 530 Цивільного кодексу України говорить: «Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)».

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Належними є докази, які містять інформацію про предмет доказування.

З фактичного платіжного календаря, виписки за кредитом станом на 18.11.2010 року, розрахунків заборгованості за Кредитним договором станом на 12.08.2010 року та на 01.11.2010 року вбачається, що Позичальник тривалий час, систематично прострочує виконання зобов’язання за Кредитним договором шляхом порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами визначених Кредитним договором. Зазначеного Відповідачем спростовано не було.

Стаття 610 Цивільного кодексу України говорить, що: «Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання». Тобто, Позичальником допущено порушення зобов’язання за Кредитним договором.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у різі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.  

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України говорить, що: «Якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства».

Пунктом 9.1 Кредитного договору передбачено, що: «За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення».

Платежами в розумінні Кредитного договору є щомісячна сплата Відповідачем відсотків за користування кредитом та повернення кредиту в іноземній валюті - доларах США.

Отже, умовами Кредитного договору передбачено, що нарахування пені за прострочення внесення (сплати) Відповідачем чергового платежу по Кредитному договору здійснюється саме в валюті простроченого платежу – доларах США. Договір є обов’язковим для виконання сторонами. Тобто, за умовами Кредитного договору за порушення виконання зобов’язання за Кредитним договором Позичальник зобов’язаний сплачувати пеню в іноземній валюті.   

Отже, позовні вимоги Банку про стягнення з Позичальника пені в іноземній валюті за порушення зобов’язання за Кредитним договором пред’явлені та розраховані правомірно виходячи з умов Кредитного договору та чинного законодавства України.    

У відповідності до частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Зміст договору становлять пункти визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.5 Кредитного договору встановлено, що Позивач має право вимагати від Відповідача дострокового погашення заборгованості за кредитом або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом, комісії та штрафні санкції у випадку порушення Відповідачем строків проведення чергового платежу у відповідності з пунктом 5.2 Кредитного договору. Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав Позичальника, включаючи забезпечення Кредитним договором, за умови попередньої (за 30 днів) надіслання відповідної вимоги Позичальнику рекомендованим листом.

Банком 14.08.2009 р. була вручена особисто Позичальнику  повідомлення-вимога про порушення основного зобов’язання і/або іпотечного договору за вих. № 24.3.0.414 з вимогами про дострокове виконання зобов’язань за Кредитним договором. Проте, Позичальник не виконав вимоги Банку.

Банком повторно 11.05.2010 р. за вих. № 24.3.0.224 була направлена Позичальнику  повідомлення-вимога про порушення основного зобов’язання і/або іпотечного договору. Згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа Позичальник отримав вище зазначений лист 13.05.2010 року. Проте, Позичальник вимоги Банку не виконав.

Частиною 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі» визначено, що: «Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК (435-15), частина третя статті 533 ЦК (435-15); Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 (15-93) “Про систему валютного регулювання і валютного контролю")».

Доказами наявними в матеріалах справи підтверджено, що Банком були надані Позичальнику у кредит грошові кошти в в іноземній валюті. Відносини кредитування в іноземній валюті визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 (15-93) “Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Верховний суд України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 – 2010 рр.) визначив, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним догвоором в іноземінй валюті, якщо саме вона надавалась за догвоором і позивач просить стягнути суму заборгованості у валюті. Проте слід переонатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійнення валютних операцій, отримані у встановленому порядку.

Банком надана банківська ліцензія № 224 та письмовий  Дозвіл № 224-1 видані Національним банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком.

П.1 Дозволу № 224-1 визначено право Позивача залучати іноземну валюту на валютному ринку України.

Статті 47 та 49 Закону України № 2121-III  від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, як кредитнеі операції, незалежно від валюти яка використовується.

Відповдіно до ст. 2 ЗУ Про банки і банківську діяльність кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Отже, чинним законодавством передбачено право Позивача розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, шляхом надання у кредит грошових коштів в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу виданого Національним банком України.

У відповідності до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором

Тому, позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором у зв’язку з порушенням Позичальником зобов’язань по Кредитному договору.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України говорить, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Право на захист особа здійснює на власний розсуд.

Ст. 16 Цивільного кодексу України говорить, що: «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

Одним із способів судового захисту цивільних прав та інтересів є: примусове виконання обов'язку в натурі.

Верховний суд України в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 – 2010 рр.) визначив, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення всіх сум за кредитним догвоором у зв’язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України не  означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невикоання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Це спосіб цивільно – правової відповідальності боржника.

Тобто, звернення Банку до суду є способом захисту порушеного права Банку, як кредитора за Кредитним договором, а не односторонньою відмовою від зобов’язання.

Ст. 599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

Дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).    

Тому, суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічної позовної заяви Позичальника відмовити в повному обсязі.

Оскільки, позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі, то з урахуванням вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» підлягають стягненню понесені Позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. 00 коп., та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст. 14, 15, 16, 525, 526, 530, 533, 549, 551, 610, 611, 612, 624, 627, 628, 629, 638,  1047,1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України; 2, 47, 49 Закону України № 2121-III від 07.12.2000 року «Про Банки і банківську діяльність»; Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 (15-93) “Про систему валютного регулювання і валютного контролю". п. 4  Глави 3 Розділу 3 Інструкції «Про касові операції в банках» затвердженої Постановою правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337; 11, 38, 40, 42, 44, 57, 58, 59, 60, 88, 123, 157, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 222, 223 Цивільного процесуального кодексу України; ч. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року; Узагальненням Верховного суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 – 2010 рр.) від 07 жовтня 2010 року,  суд –    

В И Р І Ш И В:    

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року – задовольнити в повному обсязі.

Достроково стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бровари Гадяцького району Полтавської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05 січня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість за Кредитним договором з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року станом на 01.11.2010 року в розмірі 77 287 (сімдесят сім тисяч двісті вісімдесят сім ) дол.. США 75 центів, що за офіційним курсом гривні до долару США встановленим Національним банком України станом на 01.11.2010 року 1 дол. США. = 7, 9110 грн., еквівалентно 611 423 грн.. 39 коп., з яких:

§          заборгованість за кредитом – 57 416,61 доларів США;

§          заборгованість по сплаті відсотків за фактичне користування кредитом – 12 017,37 доларів США;

§          пеня, нарахована за порушення строків повернення кредиту – 4 030,93 доларів США;

§          пеня, нарахована за порушення строків сплати відсотків – 3 822,84 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бровари Гадяцького району Полтавської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 05 січня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» судові витрати в розмірі 1 820 грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про розірвання Кредитного договору з фізичною особою № 014/0457/44/04027 від 16 серпня 2007 року – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду  протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було  постановлено без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду  набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя: