Комінтернівський районний суд Одеської області

Справа №  2-а-834/11

П О С Т А Н О В А

07.07.2011смт. Комінтернівське

        Суддя Комінтернівського районного суду  Одеської області Барвенко В.К., розглянувши у порядку скороченого провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання відмови та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, та виплачувати її в подальшому,-

                                                                 ВСТАНОВИВ:

     Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить суд поновити строк звернення до суду з 01.01.2009 року, визнати відмову та бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправними з 01.01.2009 року по теперішній час, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 року по теперішній час та виплачувати її в подальшому. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

     Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.06.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області в частині поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання відмови та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за період з 01.01.2009 року по 07.12.2010 року, - залишено без розгляду.

     При цьому решта позовних вимог щодо захисту порушених прав ОСОБА_1 в межах встановленого ст. 100 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду підлягає розгляду за правилами КАС України.

     Відповідач подав свої письмові заперечення, у яких заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.

     Розглянувши доводи та пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо,  а також достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суддя приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову виходячи з наступного:

      Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-ІV дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945 року) другої світової війни було менше вісімнадцяти років.

      Суддею встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до категорії осіб, статус яких визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та є дитиною війни, про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 30.10.1995 року Комінтернівським РВ УМВС України в Одеській області, копія пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.11.2001 року з відміткою «дитина війни».

      Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»  дітям війни (крім  тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується з підвищенням у розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком.

       Відповідно до  ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

       Згідно з положеннями п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України  здійснюються дотації Пенсійному фонду України  на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

       Зазначеними нормами законодавцем по – іншому врегульоване питання щодо фінансування забезпечення такої соціальної гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Виходячи з принципу дій норм права у часі, суддя вважає,  що оскільки  зазначені норми матеріального права прийняті законодавцем пізніше, то вони мають пріоритет над нормою, закладеною законодавцем у  ст. 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

        У зв’язку із цим, суддя вважає необгрунтованими посилання відповідача на норми Бюджетного кодексу України, як  на підставу неможливості  проведення  відповідних підвищень до пенсій, оскільки бюджетне призначення платежів здійснюються  законодавцем щорічно саме через норми законів України  про Державний бюджет  на  відповідний рік,  і законодавчо  закріплено щорічне фінансування з Державного бюджету  відповідних виплат  пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій).

        Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (в новій редакції затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 2008/14899 «Про внесення змін до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній  Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах,  управління Пенсійного фонду України  в районах, містах, районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям  у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються  за рахунок коштів Фонду  та інших джерел.

        Таким чином, суддя приходить до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на Управління Пенсійного фонду України у Комінтернівському районі Одеської області.

        Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  мінімальна  пенсія за віком  дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

        Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення  розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

        Виходячи з наведених норм діючого законодавства на теперішній час відсутній механізм вирахування  мінімальної  пенсії за віком, на 30 % якої мають підвищуватись  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

        Свою позицію з цього приводу  висловив Конституційний Суд України  у справі № 27-у/2009 від 19.05.2009, зазначивши на наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і заповнення цієї прогалини  має бути здійснено законодавцем.

         Виходячи із принципу аналогії закону,  у зв’язку із відсутність закону, який регулює виниклі між сторонами правовідносини,  відповідно до  ч. 7 ст. 9 КАС України для врегулювання виниклих правовідносин суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини,  а саме  ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», тому що положення цієї норми не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

        Тому, суддя вважає необгрунтованою позицію відповідача щодо неможливості застосування положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до виниклих правовідносин.

        Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22 Основного Закону).

     Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону).

     Органи державної влади  та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України (стаття 19 Основного Закону).

      Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі  Конституції  України  гарантується.

     Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з яким дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

     З ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.     

     Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09 липня 2007 р., у 2008 році – з 22 травня 2008 р., отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни: за 2007 рік – з 09 липня 2007 р. до 31  грудня 2007 р., за 2008 рік –з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р., а з 01.01.2009 по  18.06.2011 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.              

      Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України від 19 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

      Суддя враховує, що ухвалою суду від 14.06.2011 року залишено адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду в частині поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання відмови та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними з 01.01.2009 року по 07.12.2010 року, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2009 року по 07.12.2010 року – тобто до дати звернення позивача до суду з адміністративним позовом за межами шестимісячного строку.

      Також суддя враховує, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14.06.2011 року, який опублікований 18.06.2011 року в Голосі України № 110, та набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування,  Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

      Таким чином, суддя дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені за період з 08.12.2010 року по 18.06.2011 року включно, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період з урахуванням вже проведених виплат.

      Вирішуючи питання позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області  щодо відмови  у виплаті  позивачу підвищення  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  як дитині війни, суддя виходить з того, що позивач мав право на здійснення відповідачем перерахунку підвищення до належної йому до виплати пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 08.12.2010 року по 18.06.2011 року включно, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року законодавцем не змінювались та не зупинялись, отже підлягали безумовному виконанню.

       Виходячи із того, що відповідачем за період з 08.12.2010 року по 18.06.2011 року включно не  виконано положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року, то така бездіяльність відповідача є протиправною.

      Одночасно суддя враховує, що 06.07.2011 року Постановою Кабінету Міністрів України № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI «Про внесення змін до  Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінет Міністрів України постановив «Установити, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 гривні.

      Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання відмови та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними з 18.06.2011 року по 07.07.2011 року, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягають задоволенню, оскільки до них застосовуються норми щодо виплати підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

      Оскільки відповідно до ст. 6 КАС України право на звернення до адміністративного суду за захистом має  кожна особа,  в порядку передбаченому цим Кодексом, якщо вважає що рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені його права, свободи чи інтереси,  суддя приходить до обгрунтованого висновку про те, що захисту підлягають вже порушені  права особи, а спори на майбутнє  суд не вправі вирішувати.

      Таким чином,  суддя вважає необгрунтованою вимогу позивача щодо зобов’язання  відповідача здійснювати  певні дії  на користь позивача у майбутньому.

       Вирішуючи питання  позовних вимог щодо розподілу  судових витрат суддя виходить з того, що  у відповідності до  п. 1. ст. 94 КАС України  в  тому разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально  підтверджені  судові витрати з Державного бюджету України. Разом із тим, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому у відповідності  задоволеним вимогам.

       Оскільки позивач не заявляв вимог про стягнення судових витрат з Державного бюджету України, а просив стягнути витрати з відповідача,  не уточнював заявлених позовних вимог, суддя, з урахуванням  положення ст. 94 КАС України, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення  вимог позивача в цій частині.   

        Керуючись  ст. ст. 19, 22, 55, 64  Конституції України,  Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007,  Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008,   ст. ст. 6, 7, 8, 9, ч. 2. ст. 11, 12, 17, 18, 21, 94, 99, 100,  105, 162, 167, 183-2, 185, 186  КАС України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», ч.  1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», п. 10. ст. 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», п. 8 ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14.06.2011 року,   Постанови Кабінету Міністрів України № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», - суддя,   -

ПОСТАНОВИВ:

     Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області задовольнити частково.

     Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області по невиконанню приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо ненарахування ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 08.12.2010 року по 18.06.2011 року включно.

     Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни,  щомісячну  державну соціальну допомогу згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 08.12.2010 року по 18.06.2011 року включно з урахуванням проведених виплат.

      В решті позовних вимог відмовити.

      Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

      У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної  сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або  набрання  законної  сили  рішенням за наслідками апеляційного провадження.

      Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з часу отримання копії постанови через Комінтернівський районний суд Одеської області.

      Постанова прийнята, в порядку скороченого провадження, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя   В. К. Барвенко