ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 200/10-05/12 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. (головуючий), |
Панченко Н.П., (доповідач), |
Плюшка І.А. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” |
на постанову Київського міжобласного | від 29.05.2006 року апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 200/10-05/12 Київської області |
за позовом | Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” |
до про | Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” стягнення 6833525,32 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники сторін:
Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” –Дзюбенко С.М. (дов. № б/н від 07.08.2006 р.),
Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” –Яковенко О.О. (дов. № 35-2006 від 13.04.2006 р.), Гончаров Е.В. (дов. № 6-2006 від 04.01.2006 р.), Бондарь А.В. (дов. № 2005-86/12/29)
ВСТАНОВИВ:
Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” у березні 2006 р. звернувся до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” про стягнення 6833525,32 грн.
Позивачем подавались заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, отже позивач просить стягнути з відповідача 15081011,07 грн. основного боргу за послуги з аеропортового обслуговання, 1677366,03 грн. пені, 270524,72 грн. –три проценти річних та 868928,72 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” обґрунтовував тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору здійснював часткову оплату отриманих рахунків за послуги з аеропортового обслуговування. На думку позивача, такий стан розрахунків обумовлений тим, що відповідач застосовує Наказ Державіаслужби від 13.09.2004р. № 47 (далі - Наказ, Наказ № 47), яким передбачено порядок надання знижок зі зборів за аеропортове обслуговування. Позивач вважає цей Наказ нечинним з огляду на відсутність його погодження в Міністерстві економіки України та державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. На підставі Наказу № 47 мали б видаватися щомісячні Накази Державіаслужби, якими б встановлювалися конкретні розміри знижок конкретним авіакомпаніям. Водночас такий Наказ був виданий лише в квітні 2005 року, яким встановлювалася знижка відповідачу до зборів за аеропортове обслуговування в розмірі 30 відсотків. Позивач вважає, що місячний Наказ також є нечинним, оскільки виданий на підставі нечинного Наказу № 47.
Рішенням господарського суду Київської області від 20.04.2006 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ДМА “Бориспіль” до ЗАТ “Авікомпанія “Аеросвіт” про стягнення заборгованості за надані послуги з аеропортового обслуговування протягом березня –грудня 2005 р. в розмірі 15081011,07 грн. суми основного боргу, 1677366,03 грн. пені , 270524,72 грн. - три проценти річних та 868928,72 грн. інфляційних нарахувань за договором про надання аеропортом послуг авіакомпанії з наземного обслуговування у формі додатку В1.4/02-23.9.3 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування від 10.03.2005 р.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. рішення господарського суду Київської області від 20.04.2006 р. у справі № 200/10-05/12 залишено без змін.
У своїй касаційній скарзі Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. та рішення господарського суду Київської області від 20.04.2006 року у справі № 200/10-05/12, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” та стягнути з закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” 15081011,07 грн. основного боргу, 1677366,03 грн. пені, 868928,72 грн. інфляційних нарахувань, 270524,72 грн. -три проценти річних. Скаржник вважає, що постанова від 26.09.2006 р. прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст.6, 19, 116 Конституції України, ст. ст. 4, 43 ГПК України, ст. 1 Закону України “Про судоустрій України”,
На думку скаржника, накази Мінтрансу від 06.06.2002 р. № 369, від 13.03.2003 р. № 192 та Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47, якими встановлювалися знижки до зборів за аеропортове обслуговування, не набули чинності з огляду на те, що вони підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки відповідно до Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.12.1992 р. № 493/92 (із наступними змінами) нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Заявник вважає, що вказані накази стосувались невизначеного кола осіб (а саме аеропортів та будь-яких авіакомпаній, що виконували певну кількість внутрішніх регулярних польотів) і були розраховані на неодноразове застосування; містили норми права (розмір знижок до аеронавігаційних зборів та аеропортових зборів; умови надання цих знижок; порядок надання інформації щодо фактичної кількості виконаних рейсів тощо); мали міжвідомчий характер, оскільки передбачали необхідні умови надання знижок з аеропортових зборів для авіакомпаній України (виконання авіакомпаніями певної кількості внутрішніх регулярних польотів). Тобто, для отримання знижок з аеропортових зборів авіакомпанії України мали б виконати вимоги наказу уповноваженого державного органу, а отже, норми цих наказів є обов'язковими для авіакомпаній.
Крім того, скаржник вважає, що накази Мінтрансу від 06.06.2002 р. № 369, від 13.03.2003 р. № 192 та Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47 підлягали погодженню з Міністерством економіки України. Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” від 25.12.1996 р. № 1548 (в редакції, що діяла на момент укладення Договору), до повноважень Міністерства транспорту України належало встановлення за погодженням з Міністерством економіки України аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Указом Президента України “Про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації” від 15.07.2004 року № 803/2004 утворено Державіаслужбу, до компетенції якої перейшли повноваження щодо встановлення, зокрема, аеропортових зборів.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” від 25.12.2004 р. № 1758 були внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 щодо повноважень Державіаслужби встановлювати за погодженням з Міністерством економіки України аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України.
Наказом Мінтрансу України “Про внесення змін до наказів Міністерства транспорту України щодо затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у аеропортах України” від 20.06.2002 р. №415 внесено зміни до низки наказів Мінтрансу, що встановлювали аеропортові збори за обслуговування повітряних суден в ряді аеропортів України. Внесеними змінами передбачалося право аеропортів встановлювати знижки до аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден.
В касаційній скарзі також зазначено, що накази Мінтрансу від 06.06.2002 р. № 369, від 13.03.2003 р. № І92 та Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47 не відповідають ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, оскільки відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору, тому як чинним міжнародним договором, який відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, заборонено встановлювати будь-які преференції (пільги, знижки тощо) для будь-яких авіакомпаній зі сплати аеропортових зборів при здійсненні міжнародних рейсів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.03.2005 р. між Державним міжнародним аеропортом “Бориспіль” та закритим акціонерним товариством “Авіакомпанія “Аеросвіт” було укладено договір про надання аеропортом послуг авіакомпанії з наземного обслуговування у формі додатку В1.4/02-23.9.3 до стандартної угоди ІАТА про наземне обслуговування (далі - договір).
За умовами договору від 10.03.2005 р. позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з наземного обслуговування, зазначені в п. 1.1. параграфу 1 договору, а відповідач зобов'язався оплатити послуги, у тому числі аеропортові збори.
Відповідно до п. 5.1. параграфу 5 договору відповідач зобов'язаний самостійно отримувати в бухгалтерії позивача рахунок за наземне обслуговування, аеропортові збори, додаткові послуги, метрологічне забезпечення зльоту та посадки без консультації по маршруту польоту та оформлення документації, надання місць для базування повітряних суден, технічне обслуговування повітряних суден, виконання додаткових обслуговувань та усунення дефектів за місяць двома частинами. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які передаються Обслуговуючою компанією відповідачу. Датою отримання рахунків є фактична дата їх отримання, засвідчена підписом представника перевізника.
Відповідно до п.5.2 договору оплата за надані позивачем послуги здійснюється наступним чином. 70% суми рахунку сплачується протягом 7 робочих днів з дати отримання рахунку, а 30% суми рахунку сплачується протягом 17 робочих днів з дати його отримання. Оплата здійснюється на рахунок Обслуговуючої компанії, який вказаний в договорі.
Згідно із п. 5.3 параграфу 5 договору рахунки виставляються на основі складених на кожний рейс “Карт обслуговування авіарейсів в аеропорту “Бориспіль”, “Довідок про виконані роботи по технічному обслуговуванню повітряних суден до “Карт нарядів на технічне обслуговування” та “Карток обліку послуг з наземного обслуговування ПС”, підписаних уповноваженими представниками позивача та відповідача. Рахунки за роботи з технічного обслуговування виставляються окремо від рахунків за надані послуги з калькуляцією, в якій має бути зазначено дату, номер рейсу, вид робіт. У випадку розходження в облікових даних сторін договору оплата мала проводитись без порушення встановлених строків, а необхідні уточнення мали проводитись при виставленні рахунків на наступний місяць.
Судами встановлено, що позивачем за надані у березні 2005р. послуги були виставлені відповідачеві рахунки-фактури: №71/88 від 17.03.2005р. на суму 607993,73грн.; №71/98 від 05.04.2005р. на суму 676361,71 грн.; № 71/121 від 31.03.2005р. на суму 27533,73 грн. (з урахуванням рахунку-фактури №71/120 на суму 137668,64грн.); №71/138 від 19.04.2005р. на суму 3 114 987,46 грн., № 71/150 від 06.05.2005р. на суму 3 506 269,70 грн. За надані послуги у квітні 2005р. виставлені рахунки-фактури: №71/138 від 19.04.2005р. на суму 1078533,52грн., №71/150 від 06.05.2005р. на суму 1203865,45грн. Позивачем за надані у травні 2005р. послуги були виставлені відповідачеві рахунки-фактури: № 71/189 від 18.05.2005р. на суму З 316 349,22 грн., № 71/215 від 03.06.2005р. на суму 330 007,33 грн., № 71/216 від 03.06.2005р. на суму 3 844 937,95 грн. Позивачем також були виставлені наступні рахунки-фактури: за надані послуги в червні 2005р. №71/245 від 22.06.2005р. на суму 3373989,43грн., та №71/247 від 05.07.2005р. на суму 3784021,92грн; за надані послуги в липні 2005р. №71/296 від 20.07.2005р. на суму 3878733,75грн. та №71/315 від 05.08.2005р. на суму 4394301,52грн. Зазначені рахунки-фактури відповідачем оплачені частково, що підтверджено випискою з поточного рахунку позивача. Також останньому виставлялись рахунок-фактура №71/349 від 19.08.2005р. на суму 4150681,85грн. та рахунок-фактура №71/359 від 06.09.2005р. на суму 4434729,54грн. Відповідач частково оплатив зазначені рахунки-фактури, що підтверджено випискою з поточного рахунку.
За період надання послуг з вересня по листопад 2005р. позивачем були виставлені рахунки: №71383 від 19.09.2005р на суму 3826289,24грн., №71/397 від 03.10.2005р на суму 3556991,21грн., №71/417 від 17.10.2005р на суму 4048083,20грн., №71/430 від 01.11.2005р. на суму 3498341,91грн., №71/463 від 17.11.2005р. на суму3048652,46грн., №71/468 від 02.12.2005р. на суму 3063588,81грн. Виставлені рахунки також були частково оплачені відповідачем.
За період надання послуг за грудень 2005р. позивачем були виставлені рахунки №71/517 від 16.12.2005р. на суму 3009331,80грн. та №71/536 від 30.12.2005р. на суму 3509292,36грн. Виставлені рахунки були оплачені відповідачем також частково.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом було встановлено порядок надання авіаційним перевізникам знижок до аеропортових зборів при виконанні міжнародних повітряних перевезень в аеропортах України, у тому числі у Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” в розмірі від 10 до 30 відсотків від встановленого тарифу в залежності від кількості пасажирів, перевезених такими перевізниками за внутрішніми українськими повітряними рейсами (п. 1 Положення, затвердженого наказом Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47).
Судами попередніми інстанціями встановлено, що відповідачем протягом періоду з березня по грудень місяці 2005р. було виконано наступну кількість рейсів по перевезенню пасажирів: у березні здійснено 197 рейсів і перевезено 13356 пасажирів; у квітні здійснено 227 рейсів і перевезено 16387 пасажирів; у травні здійснено 235 рейсів і перевезено 18692 пасажири; у червні здійснено 266 рейсів і перевезено 23872 пасажири; у липні здійснено 299 рейсів і перевезено 33082 пасажири; у серпні здійснено 307 рейсів і перевезено 34763 пасажири; у вересні здійснено 278 рейсів і перевезено 27447 пасажирів; у жовтні здійснено 247 рейсів і перевезено 14594 пасажири; у листопаді здійснено 225 рейсів і перевезено 12468 пасажирів; у грудні здійснено 215 рейсів і перевезено 14271 пасажир; всього здійснено 2496 рейсів і перевезено 211932 пасажири.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач правомірно протягом дії договору від 10.03.2005 р. недоплачував до 30 відсотків сум рахунків за аеропортові збори при виконанні міжнародних повітряних рейсів, що відповідало Наказу № 47 та щомісячним наказам Державіаслужби: № 124 від 16.02.2005р. - за січень 2005р., № 203 від 21.03.2005р. - за лютий 2005р. та № 262 від 18.04.2005р. - за березень 2005р.
Київським міжобласним апеляційним судом встановлено, що 22.02.2006р. у Міністерстві юстиції України за №162/12036 зареєстрований наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 30.01.2006р. №62 “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль”, відповідно до п. 2 якого визначено Державному міжнародному аеропорту “Бориспіль” здійснити до 15.03.2006р. взаєморозрахунки між аеропортом та авіаперевізниками за 2005р. згідно з умовами, діючими у 2004-2005р.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність необхідності державної реєстрації в Міністерстві юстиції України Наказу № 47 . Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється у порядку та за умов, встановлених Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992р. №731 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами КМУ №420 від 15.06.94 №1640 від 16.10.98 №629 від 16.05.2002р.).
Відповідно до п. З цього Положення на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами “Для службового користування”, “Не для друку”, “Таємно” та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Разом з тим, Наказ № 47 не містить правові норми (правила поведінки), які мають імперативний характер, що розраховані на невизначене коло осіб. Зазначений наказ є обов'язковими лише для Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” та ДП ОПР “Украерорух”, які входили до сфери управління Мінтрансу, а на час розгляду справи - до сфери управління Державіаслужби.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, вказаним Наказом не було змінено тарифи за аеропортові обслуговування (аеропортові збори) з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).
Згідно з п. 2 постанови КМУ № 1548 від 25.12.1996 р. “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (далі - постанова КМУ) до повноважень Мінтрансу України (Державіаслужби) належить встановлення, за погодженням з Міністерством економіки України, аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у аеропортах України (посадка-зліт повітряного судна, обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Наказом Міністерства транспорту України “Про затвердження аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у Міжнародному аеропорту “Бориспіль” №459 від 29.12.1997р., що зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998р. за №127/2567, були встановлені аеропортові збори за аеропортове обслуговування повітряних суден, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах, наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної безпеки пасажирських рейсів.
Отже, відповідно до діючих норм чинного законодавства наказами Державіаслужби встановлені порядок та умови надання авіаперевізникам знижок до діючих тарифів при здійсненні міжнародних перевезень, за умови виконання останніми повітряних перевезень певної кількості пасажирів на місяць на внутрішніх рейсах (п. 1 Положення, затвердженого наказом Державіаслужби від 13.09.2004 р. № 47). Зазначені накази не містять зобов'язання для авіаперевізників виконувати внутрішні рейси, а тому право на застосування знижок мають лише ті авіаперевізники, які виконують внутрішні пасажирські перевезення.
На час видання Наказу № 47 від 13.09.2004р. Державіаслужба діяла на підставі Положення про Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, затвердженого Указом Президента України від 16.08. 2004р. № 912/2004.
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. До її повноважень, зокрема, належить встановлення аеропортових, аеронавігаційних та інших зборів. А отже, остання дійсно має право самостійно встановлювати знижки до аеропортових зборів, не змінюючи, при цьому, самі тарифи за аеропортові обслуговування.
Зазначаючи про необхідність погодження з Міністерством економіки України Наказу № 47, позивач виходив з того, що зазначеними наказами змінено розміри аеропортових зборів. Однак це твердження позивача не відповідає обставинам справи, оскільки розміри ставок зборів за аеропортове обслуговування при виконанні міжнародних перевезень не змінювались. Державіаслужба, діючи в межах своїх повноважень, зазначеними наказами встановила знижки до аеропортових зборів з метою розвитку ринку внутрішніх повітряних перевезень, а тому погодження з Міністерством економіки України Наказу № 47 не передбачено законодавством.
Крім того, за своїм змістом Наказ № 47 не встановлює пільгу з оплати аеропортового збору, а визначає компенсацією втрат авіаперевізників, які виконують внутрішні пасажирські перевезення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ЗАТ “Авіакомпанія “Аеросвіт” проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності за 2004р. За результатами проведеної перевірки встановлено, що знижки на аеропортові збори за обслуговування повітряних суден та пасажирів надавалися відповідно до чинного законодавства, що підтверджується витягом з висновку Головного контрольно-ревізійного управління України від 23.08.2005р. №06-12/720 “Про результати перевірок закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Аеросвіт” (т.5 а. с. 95).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію від 07.12.1944р., яка набула чинності для України з 09.09.1992р., будь-які збори, що можуть стягуватись або дозволені для стягування Договірною державою (Україною) за користування аеропортами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної держави, не перевищують, щодо повітряних суден, зайнятих у регулярних міжнародних повітряних сполученнях, зборів, які стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено належним чином наявність заборгованості відповідача по Додатку В 1.4/02-23.0-9 від 10.03.2005р., відповідач не може вважатись боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду справи Київським міжобласним апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. у справі № 200/10-05/12 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. у справі № 200/10-05/12 залишити без змін.
Головуючий Самусенко С.С.
С у д д я Панченко Н.П.
С у д д я Плюшко І.А.