18.08.2011

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-1139/11р.                                        Головуючий у першій

                                                            інстанції  Фисюк О.І.

                                                            Доповідач у апеляційній

                                                                    інстанції Лівінський С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста  Севастополя в складі:

          головуючого судді          - Лівінського С.В.,

              суддів                            - Єфімової В.О., Алєєвої Н.Г.,

при секретарі       - Блох Д.Д.

за участю           - позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2011 року за цивільною справою за позовом  ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства „Просто-страхування”(далі ПАТ „Просто-страхування”) про стягнення страхового відшкодування,  -  

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 в жовтні 2010 року звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 2025,15 грн.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 09.06.2010 року та 24.06.2010 року відбулися ДТП, в наслідок яких належний позивачу автомобіль зазнав пошкоджень. Цивільно-правова відповідальність осіб, винних в ДТП, застрахована ПАТ „Просто-страхування”, який виплатив позивачу страхове відшкодування не в повному обсязі (без врахування ПДВ) і заборгованість складає 2025,15 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 12.04.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та відшкодувати судові витрати.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не завдано збитків з урахуванням податку на додану варті                             сть, тому ці суми, хоча і вказані у висновках експертів, відшкодуванню не підлягають.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.06.2010 року та 24.06.2010 року відбулися ДТП, наслідком яких стало пошкодження автомобіля позивача „Mitsubishi Colt” держ.номер НОМЕР_1. Згідно висновку про оцінку матеріального збитку від 18.06.2010 року його розмір склав 6816,85 грн. в

тому числі ПДВ у розмірі 1136,14 грн., або 5680,71 грн. без урахування ПДВ (а.с. 9). Згідно висновку про оцінку матеріального збитку від 12.07.2010 року його розмір склав 5334,03 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 889 грн., або 4445,03 грн. без урахування ПДВ (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суду перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи сума, яку просить стягнути позивач 2025,15 грн., є визначений експертом податок на додану вартість, який не відшкодований страховиком (1136,14 грн. + 889 грн.).

Як це передбачено пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України “Про страхування”, до обов'язків страховика належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Статтею 9 Закону України “Про страхування” передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з надання послуг із страхування або перестрахування, передбачених Законом України “Про страхування”, не є об'єктом оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач обґрунтовано вирахував із суми, яка підлягала сплаті, суму, яка необхідна для сплати податку на додану вартість, оскільки при настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки.

Оскільки позивачем не доведено, що вона понесла витрати на сплату із суми страхового відшкодування податку на додану вартість, вимога апеляційної скарги ОСОБА_3 про стягнення з  ПП „Просто-страхування” суми, яка необхідна для сплати податку на додану вартість, не ґрунтується на вимогах закону.

З огляду на викладене порушень норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено, отже, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду – залишенню без змін.

Керуючись викладеним, ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, п.1 ст.308, ст.ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

    Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 12 квітня 2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                  С.В. Лівінський

Судді:                                                  Н.Г. Алєєва  

                                                  В.О. Єфімова