ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 р. | № 30/106 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | І.П.Ходаківська |
судді | Г.В.Савенко |
А.Г. Полянський |
розглянувши |
касаційну скаргу | Державної акціонерної компанії (ДАК) “Хліб України” |
на | постанову від 31.05.2006р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | №30/106 господарського суду м. Києва |
за позовом | Фірми “Ф.Й. Ельснер енд К” |
До 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів за участю | Дніпропетровської обласної асоціації “Родючість” ДАК “Хліб України” Приватне підприємство “Орнамент” Дніпропетровська обласна державна адміністрація Відкрите акціонерне товариство “Просянський елеватор” Прокуратури м. Києва |
про | Стягнення 15756000 грн. |
З участю представників :
позивача –Проснюк О.В., за довіреністю
Калініченко С., за довіреністю
відповідача –Хижняк І.О., за довіреністю
третіх осіб – не з’явилися
від Генеральної прокуратури України –Савицька О.В., прокурор відділу
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р. у справі №30/106 позов Фірми “Ф.Й. Ельснер енд Ко” про стягнення заборгованості за поставлений гербіцид задоволено частково, стягнуто з ДАК „Хліб України” 15 756 000,00 грн. основного боргу, 25 500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р. у справі №30/106 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезгаданими судовими рішеннями, ДАК „Хліб України” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006р. у справі №30/106 скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог Фірми “Ф.Й. Ельснер енд Ко”, оскільки вважає, що дані судові рішення прийнятті при неповному з’ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судами порушено ст. 42 ГПК України щодо рівності учасників судового процесу, оскільки, на думку скаржника, суди керувались виключно доводами позивача, ігноруючи при цьому доводи відповідача. Також скаржник стверджує про те, що судами не було з’ясовано всіх фактичних обставин справи, посилаючись при цьому на не доведення факту постачання страхового гербіциду в Україну, а відповідно і заборгованості Відповідача 2. Крім того, скаржник вважає, що Київським апеляційним господарським судом при винесенні постанови від 31.05.2006 р. не було взято доводи ДАК „Хліб України” про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечує, посилаючись на відсутність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Розпорядженням від 05.10.2006р. заступника голови судової палати Вищого господарського суду України, у зв’язку із значною завантаженістю судді Першикова Є.В., для перегляду в касаційному порядку справ №32/52, №34/60 (41/136), №30/106, призначених до розгляду на 05.10.2006р. колегією суддів у складі: головуючого – Першикова Є.В., суддів - Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі : головуючий –Ходаківська І.П., судді - Савенко Г.В., Полянський А.Г.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а також заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами по справі № 30/106 було встановлено наступні обставини.
26.09.1997 р. рішенням колегії Управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської області № 27-р „Про міри по забезпеченню господарства області страховими гербіцидами під урожай 1998 року вирішено прохати дирекцію представництва ДАК „Хліб України” через фірму „Орнамент” закупити для господарств області страховий гербіцид Амінна сіль 2,4 у кількості 800 тонн.
На підставі вищезазначеного рішення 24.10.1997 року Головою Дніпропетровської державної адміністрації видано розпорядження № 396-р про заходи щодо забезпечення господарств області засобами захисту рослин під урожай 1998 р., яким зобов’язав представництво ДАК „Хліб України” у Дніпропетровській області виділити для обласної асоціації „Родючість” на договірних засадах з ресурсів області 24 тисячі тонн насіння соняшнику на закупівлю страхового гербіциду «Амінна сіль 2,4Д», а Управлінню сільського господарства і продовольства організувати укладання угод господарствами області з обласною асоціацією “Родючість” на поставку гербіциду і забезпечення повернення боргу з урожаю 1998 року.
До прийняття Закону України “Про місцеві державні адміністрації” діяльність обласних держаних адміністрацій регулювалася Положенням про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затверджене Указом Президента України від 21.08.95. № 760/95.
У відповідності до п. 24 цього Положення розпорядження голів державних адміністрацій, виданих в межах їх компетенції, є обов’язковими для виконання на відповідній території підприємствами, установами, організаціями і громадянами.
На виконання зазначених актів органів державної виконавчої влади між Приватним підприємством фірмою “Орнамент”, Обласною асоціацією “Родючість” і ДАК “Хліб “України” було укладено договір № 7 від 04.11.97 р. про організацію забезпечення сільгоспвиробників області гербіцидом під урожай 1998 року. Від імені ДАК “Хліб України” договір уклав голова Дніпропетровського представництва, структурного підрозділу юридичної особи ДАК “Хліб України”, відповідно до пункту 7 Положення про представництво і довіреності № 6-5/49 від 10.02.97.
Відповідно до цього договору ДАК “Хліб України” зобов’язалася відпустити асоціації “Родючість” 24 тис. тонн насіння соняшнику для закупівлі гербіциду або інше зерно у випадку його неможливості виділити у повному обсязі, ОА “Родючість” зобов’язувалася отримати дозволи на ввезення гербіциду, забезпечити його приймання й зберігання на спеціальних складах в с. Девладово та укласти договори із сільгоспвиробниками про постачання гербіциду й повернення за нього боргу, а ППФ “Орнамент” зобов’язалося укласти договори з іноземними партнерами, закупити за насіння соняшнику гербіцид в обсязі 800 тонн, провести його розмитнення на території України і доставити на спеціалізовану базу Державного підприємства Дніпроагрохіму у селі Девладово.
На виконання розпорядження № 396-р від 24.10.97. протягом березня-квітня 1998 року до України надійшов страховий гербіцид Амінна сіль 2,4Д в межах 799,5т., і був розподілений серед сільськогосподарських підприємств (КСП) Дніпропетровської області та інших областей України. До приймання і розподілу страхового гербіциду ДАК “Хліб України” залучила на підставі ст.164 Цивільного кодексу УРСР Просянський державний елеватор, нині ВАТ “Просянський елеватор”, що на той час перебував в організаційно-господарському підпорядкуванні. Доказів оплати поставленого гербіциду ДАК „Хліб України” до матеріали справи надано не було.
Як встановлено судами, факт постачання ПП «Орнамент»страхового гербіциду у власність ДАК “Хліб України” та відсутність розрахунків за поставлений гербіцид з боку ДАК “Хліб України” підтверджується трьохстороннім актом звірки розрахунків від 20.07.01. згідно якого ВАТ “Захист рослин” отримало від ППФ “Орнамент” на зберігання 798,896 тон гербіциду “Амінна сіль 2,4 Д”, який був переданий у власність ВАТ “Просянський елеватор” (підпорядкований ДАК Хліб України”) і останній розподілив гербіцид серед сільськогосподарських підприємств “Дніпропетровської області” та частину передано Полтавській асоціації “Родючість”. Вказані обставини підтверджується також інформацією Дніпровської регіональної митниці, викладеною в додатках до листа від 01.10.03. № 17-02/7256, а також листами ДАК “Хліб України” Міністерству агропромислової політики України від 15 червня 2000р. №04-02-04/76 та Дніпропетровській облдержадміністрації від 17.12.1999р. №15/2321 та іншими доказами.
Зазначені факти достовірно встановлені і господарським судом м. Києва при розгляді справи № 18/61-31/281 за участю фірми “Ф.Й. Ельснер енд К”, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровської обласної асоціації “Родючість”, ДАК “Хліб України”, Дніпропетровське представництво ДАК “Хліб України”, ВАТ “Просянський елеватор», ППФ “Орнамент”, що знайшло своє відображення у рішенні Господарського суду м.Києва від 01.11.2004 р., та підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2004.
При перегляді справи № 18/61-31/281 в касаційному порядку Вищий господарський суд України у постанові від 19.05.2005р. (абз.4 арк.4 ) констатував дослідження з достатньою повнотою матеріалів справи № 18/61-31/281 місцевим та апеляційним господарськими судами і не знайшов підстав для передачі справи на новий розгляд.
При цьому, зазначеною постановою в позові ПП “Орнамент” до ДАК “Хліб України” було відмовлено лише з тих підстав, що права ПП “Орнамент” за договором №7 від 04.11.1997р. були передані фірмі “Ф.Й. Ельснер енд К” згідно договору від 27.03.1998р. №27-03/98.
У зв’язку з викладеним остання і звернулася з позовом у даній справі.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарського суду про доведеність факту постачання страхового гербіциду Амінна сіль 2,4 Д в межах 799,5 т. в Україну ППФ ”Орнамент” на виконання розпорядження Дніпропетровської державної адміністрації № 396-р від 24.10.1997 р. та умов договору № 7 від 04.11.97., а тому твердження скаржника про не з’ясування судами фактичних обставин справи та порушення ст.ст. 32,33, 34, 35 та 36 ГПК України є необґрунтованими.
Оскільки 27 березня 1998 р. між ПП “Орнамент” та позивачем був укладений договір № 27-03/98, згідно якого ПП “Орнамент” відступила позивачеві право вимоги виконання боргових зобов’язань за договором № 7 від 04.11.97. у сумі вартості поставленого гербіциду 3 120 000,00 доларів США, а також відшкодування витрат, оплати комісійної винагороди, пені і пов’язаних з цим інших платежів, то із змісту ст. 197 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору (аналогічні положення містяться і в ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України), випливає, що у випадку уступки вимоги, до набувача переходять усі права кредитора за договором.
Договором № 7 від 04.11.97 р. строк виконання зобов’язання по оплаті страхового гербіциду не встановлено. 30.11.2001 р. позивач звернувся з претензією до відповідача з вимогою відшкодувати вартість поставленого гербіциду на суму 3 120 000 доларів США за договором № 7 від 04.11.97 р. Вимога позивача в строки, передбачені ст.165 ЦК УРСР, який діяв на момент пред’явлення вимоги, задоволена не була, а відтак зобов’язання по оплаті поставленого гербіциду не виконано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки зобов’язання відповідача 2 по оплаті страхового гербіциду не виконано, то відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до даних відносин застосовуються положення даного Кодексу.
Згідно ст. 691 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі, і не може бути встановлена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари на момент укладення договору.
Колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, що суди першої та апеляційної інстанції правомірно, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, зокрема довідку Державної інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків від 28.03.06 № 8/125 та довідку ПП „Агросинтез” від 03.06.2006 р., встановили звичайну ціну для поставленого гербіциду за співставних умов та визначили обсяг заборгованості ДАК „Хліб України” в розмірі 15 756 000,00 грн.
При цьому судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника щодо незастосування судами наслідків пропуску строків позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки матеріали справи свідчать про поважність причин пропуску строків позовної давності, що наведенні у клопотанні позивача від 13.04.2006р.(т.1 а.с.176-177), які обґрунтовано були прийняті судами до уваги.
Посилання скаржника на неналежне повідомлення сторін про час та місце слухання справи спростовується штампом канцелярії на звороті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2006р., що підтверджує направлення копій ухвали всім сторонам у справі та явкою представників позивача, відповідача –2 та прокуратури в судове засідання апеляційної інстанції.
Згідно статті 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції повно з’ясовано фактичні обставини у даній справі, судові рішення відповідають чинному законодавству України, а відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії „Хліб України” залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2006р. та рішення Господарського суду м. Києва від 17.04.2006 р. у справі №30/106 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Г. Савенко
А.Полянський