ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

12 жовтня 2006 р.

№ 10/32

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Остапенка М.І.

суддів :

Борденюк Є.М. Харченка В.М.

розглянувши касаційну   скаргу

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

на  рішення

Господарського суду Полтавської області від 11.05.2006 року

у справі за позовом до

ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” ВАТ “Полтавська пересувна механізована колона №39”

про	стягнення коштів

      В С Т А Н О В И В:

у лютому 2006 року ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Полтавської області  з позовом про стягнення з ВАТ “Полтавська пересувна механізована колона №39” 2 975,35 грн. заборгованості за природний газ, поставлений ним на умовах договору №06/03-734-ТЕ-24 від 24.01.2003 року, 861,74 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 239,37 грн. річних та 550,15 грн. пені і 208,28 грн. штрафу, а всього 4 834,89 грн.

Заявою від 03.04.2006 року, позивач уточнив розмір заборгованості відповідача і на його погашення просив стягнути 1 975,35 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.05.2006 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача 524,29 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 179,37 грн. відсотків.

У частині стягнення заборгованості провадження у справі припинено, а у решті позову відмовлено.

Постановлене у справі судове рішення оскаржено у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2006 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на помилковість висновків суду щодо відсутності у відповідача заборгованості у сумі 989,58 грн., неправильне застосування норм матеріального права і просить рішення господарського суду у частині відмови у стягненні боргу скасувати та постановити нове рішення про стягнення цієї суми на його користь.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 24.01.2003 року сторони уклали договір№06/03-734-ТЕ-24, на виконання якого позивач поставив 26, 091 тис.м.куб. природного газу на загальну суму 4 109,35 грн.

06.11.2002 року відповідач перерахував позивачу 3 855,60 грн. як попередню оплату за природний газ, який постачатиметься у грудні 2002 року-лютому 2003 року, частину з яких позивач зарахував у погашення боргу за минулі роки і за актом звіряння розрахунків, з урахуванням сплати відповідачем 21.07.2003 року 1 134 грн., залишок заборгованості на час звернення до суду складав 1 985,35 грн.

Під час розгляду справи, відповідач погасив цю заборгованість, перерахувавши платіжним дорученням №12 від 09.02.2006 року 1000 грн., а платіжним дорученням №41 від 04.04.2006 року –985,77 грн., а тому, за таких обставин, господарський суд прийшов до правильного висновку щодо відсутності заборгованості по спірному договору та надуманості доводів позивача про погашення суми попередньої оплати за сплином трирічного строку, обгрунтовано постановив про задоволення позову у частині стягнення суми від знецінення коштів за час затримки розрахунків та відсотків і підстав для скасування судового рішення, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись ст. ст. 1119 11111 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 11.05.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                                  М.І. Остапенко

Судді                                                                                             Є.М.Борденюк                                                                                                           

                                                                                                      В.М. Харченко