ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

11 жовтня 2006 р.

№ 2/393-05

 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 

головуючого

Кравчука Г.А.,

 

суддів:

Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р.

 

у справі

№ 2/393-05

 

господарського суду

Херсонської області

 

за позовом

Закритого акціонерного товариства Акумуляторний завод “САДА”

 

до	суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

 

про	стягнення 14 160,20 грн.

 

в судовому засіданні взяли участь  представники :

позивача:

Даниленко А.Г., дов. № б/н від 09.10.2006 р.;

 

відповідача:

- не з'явились;

 

В С Т А Н О В И В:

 

У листопаді 2005 р. Закрите акціонерне товариство Акумуляторний завод “САДА” (далі - Товариство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Підприємець) майнову шкоду у розмірі 14 160,20 грн.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась між автомобілем ВАЗ-2106, який є його власністю, та автомобілем Мерседес-410Д, який перебував в оренді у Підприємця та яким керував найманий працівник ОСОБА_2, пошкоджено автомобіль ВАЗ-2106: матеріального збитку нанесено на суму 10 976,70 грн., втрата товарної вартості становить 1 299,50 грн. Крім того, Товариство зазначало, що автомобіль ВАЗ-2106 використовувався ним для перевезення працівників з підприємства до дому, і у зв'язку з пошкодженням вказаного автомобілю воно несе додаткові витрати через залучення перевізника для працівників, якому за надання послуг з перевезення перераховано 1 884,00 грн. Виходячи зі ст. ст. 1187 та 1188 ЦК України, вказані суми підлягають відшкодуванню Підприємцем.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.12.2005 р. (суддя Скобєлкін С.В.) позовні вимоги Товариства задоволено. Рішення мотивовано тим, що винуватим у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась між автомобілями ВАЗ-2106 та Мерседес-410Д, був визнаний власник останнього, тобто Підприємець, який згідно зі ст. ст. 1187, 1188 та 1192 ЦК України, має відшкодувати Товариству завдану шкоду (збитки).

Крім того, вказаним рішенням Підприємцю заборонено вчиняти дії з відчуження належного йому на праві власності майна на користь третіх осіб до остаточного погашення боргу Товариству.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. (колегія суддів: Радченко О.П, Кричмаржевський В.А., Юхименко О.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2005 р. змінено, його резолютивну частину викладено у наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон, на користь Закритого акціонерного товариства Акумуляторний завод “САДА”, м. Херсон, 10 967,70 грн. майнової шкоди, 1 884,00 грн. додаткових витрат, 128,52 грн. державного мита, 107,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити”.

Постанова мотивована тим, що Товариство має право на відшкодування завданої шкоди (збитків) на підставі ст. ст. 1187, 1188 та 1192 ЦК України, однак вжиття у судовому рішенні заходів з забезпечення позову не відповідає законодавству України.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2005 р., в якій просить зазначені судові акти скасувати та залишити позовну заяву Товариства без розгляду. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Підприємець обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111² ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу не надіслало, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Товариства матеріали справи та доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення ьа постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У частині другій п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6 зазначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з частиною першою ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У частині третій п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6 зазначено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З викладеного випливає, що за загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, має відшкодовуватись фізичною або юридичною особою, яка здійснювала експлуатацію джерела підвищеної небезпеки у момент завдання такої шкоди. Однак шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо вона була завдана працівником юридичної або фізичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, має відшкодовувати відповідна юридична  або фізична особа.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась між автомобілем ВАЗ-2106 та автомобілем Мерседес-410Д (який орендований Підприємцем), останнім керував громадянин ОСОБА_2.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що автомобіль Мерседес-410Д на підставі договору від 01.02.2005 р. (т. 1, а. с. 134) з моменту його підписання надавався Підприємцем Відкритому акціонерному товариству “Ремпобуттехніка” для використання у здійсненні пасажироперевезення по автобусних маршрутах загального користування.

Проте, в порушення ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, місцевий та апеляційний господарські суди не встановили того, на якій правовій підставі громадянин ОСОБА_2 володів  автомобілем “Мерседес-410Д” на момент дорожньо-транспортної пригоди, чи перебував громадянин ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з Підприємцем або Відкритим акціонерним товариством “Ремпобуттехніка”, і чи виконував громадянин ОСОБА_2 у цей момент свої трудові (службові) обов'язки, і, відповідно, не встановили, хто саме має відшкодовувати шкоду, завдану цією дорожньо-транспортною пригодою: громадянин ОСОБА_2, Підприємець чи Відкрите акціонерне товариство “Ремпобуттехніка”.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.

Відповідно до частини першої ст. 111¹⁰ ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 111⁷ ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та господарського суду Херсонської області від 01.12.2005 р. підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням ст. 43 ГПК України, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи, що рішення по даній справі може стосуватись прав і обов'язків Відкритого акціонерного товариства “Ремпобуттехніка”, вказує, що при новому розгляді господарському суду першої інстанції необхідно вирішити питання щодо залучення вказаного товариства до участі у справі.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰ та 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі № 2/393-05 господарського суду Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.12.2005 р. у справі № 2/393-05 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

 

 

 

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

 

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

 

           Суддя                                                                          В.І. Шаргало