ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2006 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” (далі -Товариство) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просило зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу ОСОБА_1 (далі -Підприємець) звільнити магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1, (далі -Магазин) та не чинити перешкод у користуванні вказаним магазином.

Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Підприємець користується Магазином без встановлених законодавством підстав, оскільки договір оренди нерухомого майна НОМЕР_1 (далі -Договір НОМЕР_1), укладений між ними, об'єктом якого є Магазин, укладено строком на 3 роки, однак, в порушення ст. 793 ЦК України, вказаний договір нотаріально не посвідчений, а тому, виходячи зі ст. 220 ЦК України, є нікчемним.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006 р. (суддя Колубаєва В.О.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. (колегія суддів: Новосад Д.Ф., Михалюк О.В., Мельник Г.І.) рішення господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що Договір НОМЕР_1 є договором найму будівлі, однак його не посвідчено нотаріально, доказів звернення сторін договору з проханням про його нотаріальне посвідчення не надано, а тому, виходячи з норм ЦК України, зазначений договір є нікчемним. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій також прийшли до висновку, що Договір НОМЕР_1, в порушення норм ЦК України, укладений без істотних для нього умов.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2006 р., в якій просить зазначені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Вимоги, які містяться у касаційній скарзі, Підприємець обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи,  дійшли до висновків, які не відповідають обставинам справи та не застосували частину другу ст. 220 ЦК України.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111² ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємця не надіслало, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.10.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, з яким погодився господарський суд другої інстанції, об'єктом Договору НОМЕР_1 є будівля, тобто вказаний договір є договором найму будівлі, який укладений на строк більше одного року.

Відповідно до частини другої ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справі підтверджується, що Договір НОМЕР_1 нотаріально не посвідчений.

Згідно з частиною першою ст. 220 ЦК України  у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Однак, частина друга ст. 220 ЦК України встановлює, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З наведених норм вбачається, що позовні вимоги Товариства є безпідставними за умови, якщо між ним та Підприємцем досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов Договору НОМЕР_1 і відбулось повне або часткове його виконання, але при цьому Товариство або Підприємець ухилились від нотаріального посвідчення цього договору.

Між тим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у Договорі НОМЕР_1 відсутні передбачені нормами ЦК України умови, істотні для даного виду договору, а саме -індивідуально не визначено об'єкт оренди (ст. 760 ЦК України), не конкретизована оренда плата (ст. ст. 762 та 797 ЦК України). Крім того, відсутній документ (акт), підписаний Товариством та Підприємством, який би свідчив про передання першим другому об'єкту оренди, як того вимагає ст. 795 ЦК України.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у даному випадку не може бути застосована частина друга ст. 220 ЦК України, оскільки Товариство та Підприємець не домовились щодо усіх істотних умов Договору НОМЕР_1 та відсутній документ (акт), наявність якого передбачена ст. 795 ЦК України, який би вказував про передання Товариством об'єкту оренди за вказаним договором Підприємцю. Тобто Договір НОМЕР_1 є нікчемним у відповідності до частини першої ст. 220 ЦК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ та 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 р. у справі № 2/34-392 господарського суду Тернопільської області залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

           Суддя                                                                          В.І. Шаргало