ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У квітні 2006 року  Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” пред’явила в господарському суді позов до Комунального теплопостачального підприємства “КОМУНЕНЕРГІЯ” про стягнення 5401852,40 грн. боргу за поставлений природний газ по договору №06/04-2087 ТЕ-28 з наступними додатковими угодами до нього, 514339,38 грн. пені, 582527,13 грн. інфляційних та 176545,93 грн. 3% річних.

Рішенням господарського  суду Рівненської області від 24.05.2006р. (суддя Петухов М.Г.) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 5401852,40 грн. основного боргу, 581527,13 грн. інфляційних та 176545,93 грн. 3% річних. В задоволенні решти позову було відмовлено. Відстрочено виконання рішення на шість місяців до 06.12.2006р.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2006р. в частині відмови у стягненні пені та наданні відстрочки на шість місяців, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, за договором №06/04-2087 ТЕ-28 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 30.12.2004р. (з доповненнями до нього), укладених між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, та КТП “Комуненергія”(далі –Договір), відповідачу було поставлено за період січень-березень 2005р. природний газ в обсязі 55650,977 тис. куб. м. на загальну суму 13439710,96 грн.

Відповідач за цей газ розрахувався частково на суму 8037858,56 грн.

Заборгованість останнього перед позивачем складала 5401852,40 грн.

Зазначене підтверджується матеріалами справи та не заперечувалось відповідачем.

Отже суд мав підстави для стягнення вказаної заборгованості з КТП “Комуненергія”, як і сум річних та інфляційних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов’язання.

В межах наданих п. 6 ст. 83 ГПК України повноважень і оцінки представлених відповідачем доказів щодо скрутного фінансового положення, мав підстави суд прийти до висновку і про відстрочку виконання рішення суду.

Заперечення позивача в касаційній скарзі щодо відстрочки виконання рішення суду зведено до переоцінки доказів, що за приписом ст. 1117 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.

Проте не можна погодитись з вирішенням спору щодо заявленої до стягнення пені.

Суд при цьому виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, але не з’ясував до кінця питання перебігу строку позовної давності з огляду змісту п. 4.2 Договору, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки зазначені у договорі, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, це з одного боку.

З іншого (в разі доведеності пропуску строку позовної давності), не звернув увагу і на припис п. 5 ст. 267 ЦК України відповідно до якого якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином  рішення суду в частині спору про стягнення пені, а звідси і щодо розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з направленням справи в цій  частині на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи в обумовленій частині суду слід з’ясувати належним чином дійсні обставини справи і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2006р. в частині стягнення пені та розподілу судових витрат скасувати і справу направити на новий розгляд до цього ж суду, в іншому складі суду.

В решті рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2006р. залишити без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                               І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук