Справа № 2-а-8765/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 25 липня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Камені-Каширському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

                                       в с т а н о в и в :

25 червня 2011 року позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області (далі – Управління) в якому зазначає, що вона проживає в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області в зоні гарантованого добровільного відселення та є непрацюючим пенсіонером.

У зв’язку з цим, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону), відповідачем їй повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Управлінням їй на порушення вимог зазначеної статті Закону згадане підвищення виплачується в значно меншому розмірі.

Просить суд зобов'язати відповідача здійснити нарахуванні та виплату їй підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до вимог ст.39 Закону за період в межах строку позовної давності до зміни законодавства, яке передбачає такі виплати.

Відповідач, отримавши 11 липня 2011 року копію ухвали про відкриття провадження у справі та позовну заяву з доданими матеріалами, у встановлений ч. 3 ст.183-2 КАС України строк заперечення проти позову чи заяви про його визнання не подав.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживає в с. Нові Червища Камінь-Каширського району Волинської області, є непрацюючим пенсіонером.

Дані обставини стверджено паспортом, пенсійним посвідченням, листом відповідача.

Вказаний населений пункт, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення підвищуються у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Вказаний розмір підвищення до пенсії зазнав змін, що відбулись відповідно до п.п.9, п.п.13 п.28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності 01 січня 2008 року.

Згадані положення бюджетного Закону рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення, а тому дана стаття Закону залишилась чинною в первинній редакції.

Відповідач згідно його довідки та листа виплачував позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що є значно меншим.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні позивачу розміру підвищення до пенсії застосуванню підлягає ст. 39 Закону, а не згадана постанова, оскільки остання істотно звужує обсяг раніше встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 згаданого Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Беручи до уваги Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» № 3491-VI від 14 червня 2011 року, що набув чинності 19 червня цього року, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.39 Закону застосовується у порядку та розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, а також норми Постанови КМ України №745 від 6 липня 2011 року, якою визначений розмір виплати вказаної статті Закону, яка набрала чинності 23 липня 2011 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення по 22 липня 2011 року включно.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону в розмірі двох мінімальних заробітних плат із врахуванням ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, а саме за період з 25 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з врахуванням виплачених їй сум.

Дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії в такому розмірі є неправомірними.

Оскільки відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30 квітня 2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) саме на управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах покладено обов’язок призначення і виплати пенсії, допомоги на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства, тому суд вважає за необхідне зобов’язати провести      перерахунок та виплату пенсії позивачу саме УПФУ в Камінь-Каширському районі Волинської області.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 21, 105, 158, 160, 162, 183-2 КАС України, ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, суд,

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, непрацюючому пенсіонеру, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно ст. 39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 25 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, непрацюючому пенсіонеру, підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 25 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року включно з врахуванням ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік»і виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

        Головуючий :                                                                  Б.  С.  Гамула