ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 р. | № 4/152-06-3736 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М. |
за участю представників: |
позивача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
відповідача | не з’явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
на рішення | господарського суду Одеської області |
від | 16.06.2006 року (підписано 29.06.2006 року) |
у справі | № 4/152-06-3736 господарського суду Одеській області |
за позовом | Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” |
до | Спільного підприємства “Віва Інтернешнл” |
про | стягнення 2 050, 92 грн. |
ВСТАНОВИВ:
У зв’язку з виходом судді Полянського А.Г. та у зв’язку зі зміною складу судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових та інших відносин, пов’язаних з державним регулюванням діяльності господарюючих суб’єктів та відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 25.08.2005 року № 02-20/13 склад колегії суддів змінено та призначено колегію у складі суддів: головуючого –Муравйова О.В., Полянського А.Г., Фролової Г.М.
У квітні 2006 року Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Спільного підприємства “Віва Інтернешнл” про стягнення з відповідача на користь позивача 2 050, 92 грн. заборгованості по сплаті податку на додану вартість при оплаті льодового збору.
В порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з Спільного підприємства “Віва Інтернешнл” 4 114, 41 грн. заборгованості по сплаті податку на додану вартість при оплаті льодового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розрахунку податку на додану вартість при нарахуванні льодового збору позивач виходив з норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” та розрахував суму податку на додану вартість за ставкою 20%, а відповідач в порушення умов пункту 3 договору № 257 від 22.12.2005 року сплатив податок частково, відмовивши в оплаті 408,61 дол. США, посилаючись на неправомірне нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%.
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2006 року (суддя: Літвінов С.В.) по справі № 4/152-06-3736 господарського суду Одеської області, в позові відмовлено.
Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на пункт 5.15 статті 5, підпункт 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, статті 1, 5 Закону України “Про транзит вантажів” зазначає, що відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо сплати наданих послуг виконав, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті податку на додану вартість при оплаті льодового збору в сумі 4 114, 41 грн. слід відмовити.
Не погоджуючиcь з рішенням суду, Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2006 року по справі № 4/152-06-3736 господарського суду Одеської області, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України, статей 3, 5, 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Зокрема, заявник зазначає про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив виключно з позиції відповідача стосовно дотримання вимог статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, але при цьому суд не надав правової оцінки позиції позивача щодо наявності підстав для застосування пункту 6.1 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено місцевим господарським судом, 22.12.2005 року між Державним підприємством “Іллічівський морський торговельний порт” та Спільним підприємством “Віва Інтернешнл” укладено договір № 257 за умовами якого позивач здійснює вивантаження вантажу з ж/д вагонів, розформування, збереження, подача/прибирання вагонів, а також документальне оформлення вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв’язку з тим, що при розрахунку вартості наданих послуг позивачем нараховано податок на додану вартість за ставкою 20 % за: льодовий збір.
Зокрема, судом встановлено, що для сплати виконаних робіт та наданих послуг, позивачем був виставлений рахунок № Т2/518 Р від 14.03.2006 року на суму 39346,15 грн., у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20% в сумі 2050,92 грн.
Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення цим вимогам не відповідає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з преамбулою Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в установленому порядку зареєстрований як платник податку та має право на нарахування податку на додану вартість взагалі.
Крім того, допустимим доказом нарахування позивачем податку на додану вартість є відповідні податкові накладні, яких до матеріалів справи також надано не було.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов”язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а господарським судом порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія вважає рішення таким, що підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи і в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2006 року по справі № 4/152-06-3736 господарського суду Одеської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г. Фролова