Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4288/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк»про зміну кредитного договору,
В С Т А Н О В И Л А :
ПАТ «ПриватБанк»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 30592,44 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 квітня 2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»і відповідач 10 квітня 2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль Мегсеdes Веnz, модель: 312D, 2000 року випуску, тип ТЗ автобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1 державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3
В порушення вимог кредитного договору та норм закону ОСОБА_3 не виконував належним чином зобов'язання за договором, внаслідок чого, станом на 13 серпня 2010 року має заборгованість 23052,92 доларів США (еквівалент 181887,54 грн.).
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 23052,92 доларів США (181887,54 грн.) звернути стягнення на вказаний предмет застави, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.
Не погодившись з позовом ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ПАТ КБ «ПриватБанк»про зміну кредитного договору, в якому просив змінити умови кредитного договору від 10 квітня 2007 року укладеного між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк», шляхом внесення до п.2.2.2 доповнення: «Позичальник звільняється від обов'язку сплачувати відсотки за користування Кредитом за час неправомірного вилучення «Банком»заставного майна, визначеного договором застави рухомого майна від 10 квітня 2007 року.»; звільнити його від обов'язку сплачувати відсотки за користування кредитними коштами за час неправомірного вилучення ним заставного майна, визначеного договором застави рухомого майна; зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором з відрахуванням відсотків за користування кредитними коштами за час неправомірного вилучення ним заставного майна, визначеного договором застави рухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що пунктом 7 вказаного договору застави встановлено, що на строк дії цього договору Предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця, тобто у ОСОБА_3 Пунктом 17.10 договору застави встановлено, що відповідач, як заставодержатель набуває право на вилучення предмету застави лише за спливом 7 днів після пред'явлення письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої настав (у т.ч. по кредиту, відсоткам, ін. Платежам) а також неустойки.
Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 02 вересня 2010
року ухваленого між ти ми ж сторонами, яке набрало законної сили, встановлено, що 04 лютого 2010 року Банк порушивши умови пункту 7 та пункту 17.10 договору застави, без попереднього пред'явлення письмової вимоги, вилучив самовільно предмет застави - автомобіль Мегсеdes Веnz. Вказаним заочним рішенням судом зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк»повернути ОСОБА_3 вилучений автомобіль. Однак, до теперішнього часу відповідач рішення суду не виконав, автомобіль не повернув, у зв'язку з чим ОСОБА_3 змушений звернутися до суду із зустрічним позовом.
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року позов задоволено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «ПриватБанк»про зміну кредитного договору - відмовлено.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором-від 10 квітня 2007 року в сумі 23052,92 доларів США (181887,54 грн.) звернуто стягнення не предмет застави: автомобіль Мегсеdes Веnz, модель: 312D, рік випуску: 2000, тип ТЗ автобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1 державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк»з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»понесені судові витрати у сумі 1820,00 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати, і ухвалити нове яким позов апелянта задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції установлено, що 10 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит в розмірі 30592,44 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 квітня 2012 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк»і відповідач 10 квітня 2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль Мегсеdes Веnz, модель: 312D, 2000 року випуску, тип ТЗ автобус пасажирський, № кузова/шасі: НОМЕР_1 державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3
В порушення вимог кредитного договору та норм закону ОСОБА_3 не виконував належним чином зобов'язання за договором, внаслідок чого, станом на 13 серпня 2010 року має заборгованість 23052,92 доларів США (еквівалент 181887,54 грн.).
У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом перевіряється рішення тільки в межах доводів апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги полягають у висловленні загальної незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та особисте тлумачення ним умов договору та законодавства. Фактично є тими ж доводами, що і викладені у зустрічній позовній заяві, і полягають в незгоді позивача з зверненням стягнення на автомобіль оскільки той неправомірно вже був банком у нього вилучений.
Виходячи з цих доводів судова колегія, діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не вбачає наявності обставин, якими б підтверджувалися вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету застави шляхом проведення публічних торгів або із застосовуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає в тому числі і продаж обтяжувачем предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.
Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 2.3.7 кредитного договору від 10 квітня 2007 року банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1 цього договору, також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3 договору (порушення будь-якого із зобов’язань за договором).
Умови кредитного договору стосовно оплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитом відповідачем не виконуються, тому заставлене майно передається для його безпосереднього продажу покупцю.
Згідно з п. 15.7.1 договору застави від 10 квітня 2007 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань передбачених кредитним договором вони не будуть виконані.
Згідно з п. 15.7.2 договору застави у разі порушення заставодавцем зобов’язань за цим договором заставодержавець має право вимагати дострокового виконання зобов’язань зі сплати кредиту, відсотків, винагороди, а в разі невиконання – звернути стягнення на предмет застави.
З огляду на зазначене суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про звернення стягнення на предмет застави. Та обрав спосіб продажу предмету застави виходячи з позовних вимог, умов договору та законодавства.
Такий спосіб реалізації заставного майна передбачений п. 24 Договору застави рухомого майна та не суперечить вимогам ст.ст.24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Виходячи з вказаних обставин та безпідставності зустрічних позовних вимог суд правомірно відмовив і в задоволенні зустрічного позову.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вилучення автомобіля позивачем не перешкоджає його праву на звернення з даним позовом до суду, та задоволенню позовних вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 09 червня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: