Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 4479 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н. С.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
22 серпня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Стрелець Л.Г.,
При секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Запоріжжяобленерго»про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ВАТ «Запоріжжяобленерго»про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Зазначав, що до 26 січня 2010 року працював у відповідача начальником служби автоматизованих систем обліку енергоспоживання.
Наказом № 231 від 26.01.2010р. його звільнено з роботи у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, скороченням штату працівників на підставі п. п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
В день звільнення йому видали трудову книжку та виплатили належні безспірні суми заробітку.
Проте, на розгляді в суді знаходився спір з приводу незаконного застосування до нього дисциплінарних стягнень, внаслідок яких у 2009 році він був двічі позбавлений премії.
Рішенням апеляційного суду від 5 травня 2010 року накази про оголошення йому доган були визнані незаконними, у зв’язку з чим 25 травня 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату належних йому за 2009 рік заохочувальних виплат.
Вказані виплати у сумі 4 699 грн. 66 коп. були нараховані і виплачені йому тільки 10 січня 2011 року.
Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго» середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 26.01.2010 року(день звільнення) по 10.01.2011року (день остаточного розрахунку) в розмірі 37 475 грн. 08 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справ.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в день звільнення працівника йому були виплачені всі належні суми. Нарахування і виплата після розірвання трудового договору спірних сум не являються затримкою розрахунку і не можуть бути підставою для застосування ст.117 КЗпП України.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Стаття 2 Закону України "Про оплату праці" визначає структуру заробітної плати. Зокрема, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплати, які входять до структури заробітної плати, належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що з до 26 січня 2010 року позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах (а.с.8).
Наказами по підприємству №19 від 30.06.2009 року та № 34 від 02.12.2009 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і позбавлено премії. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 5 травня 2010 року вказані накази визнані незаконними (а.с.5-6).
25 травня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до підприємства із заявою про нарахування і виплату премій за червень і грудень 2009 року, яких він був позбавлений через дисциплінарні стягнення (а.с.51).
Належні працівникові до виплати суми премій, які входять до структури заробітної плати, були нараховані і фактично виплачені йому майже через 8 місяців - 10 січня 2011 року (а.с.31).
Встановивши, що позивача незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а отже, з вини відповідача не була нарахована і виплачена в день звільнення премія за 2009 рік у сумі 4 699 грн.66 коп., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених ст.117 КЗпП України.
В роз’ясненнях, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи.
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи –по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе в цьому відсутності своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. заборгованості по заробітній платі.
Відповідно до абз. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року (далі –Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов’язана відповідна виплата.
Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).
З матеріалів справи вбачається, що розмір невиплаченої позивачу заборгованості по заробітній платі становив 4 699 гривні 66 копійки, що безспірно встановлено судом першої інстанції (а.с. 31).
Із довідки №379 від 03.03.2010 року про середню заробітну плату (дохід), яка видавалася підприємством для розрахунку виплат на випадок безробіття, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці, що передували звільненню, складала 145, 70 грн., середньомісячна –3 394,34 грн. (а.с.10, 32).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2010 року по 10 січня 2011 року склала 239 робочих днів.
Таким чином, на підставі ст.117 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 145, 7 грн. х 239 = 34 822, 3 грн.
При визначенні розміру середнього заробітку спірні суми премій, на думку колегії, не підлягають врахуванню, оскільки в період роботи працівника ці суми йому не нараховувались і не виплачувались. Ця обставина призвела до відповідальності підприємства у вигляді виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, яка в повній мірі компенсує всі втрати працівника.
Враховуючи фактичні обставини справи, розмір суми що не була своєчасно виплачена працівникові, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, колегія суддів на підставі ст.117 КЗпП України вважає за можливе стягнути вказану суму з відповідача в судовому порядку.
Розмір відшкодування визначений без відрахування обов’язкових податків і платежів.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового –про часткове задоволення позову.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судовий збір у розмірі 348, 22 грн., а також 120 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 468 грн. 22 коп.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2011 року в цій справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго»на користь ОСОБА_3 34 822, 3 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять дві гривні 30 копійок) середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Розмір стягнення визначений без відрахування обов’язкових податків і платежів.
Стягнути з ВАТ «Запоріжжяобленерго»на користь держави судовий збір у сумі 348 грн. 22 коп., 120 гривень витрат на ІТЗ.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: