Справа № 2-552/11 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М.

Провадження № 22-ц/0390/1253/11

Категорія:37 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 серпня 2011 року          місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого судді  - Антонюк К.І.

          суддів Мудренко Л.І., Матвійчук Л.В.

          при секретарі Семенюк О.А.

          з участю позивача –ОСОБА_1

          представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від обов’язкової частки у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від обов’язкової частки у спадщині, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

          Не погоджуючись з рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

          Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2001 року позивач ОСОБА_1, яка є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4, відмовилась від своєї обов’язкової частки у спадковому майні на користь свого сина –відповідача ОСОБА_3, який є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 Відмова позивача від своєї частки у спадковому майні підтверджується її власноручно підписаною і зареєстрованою в Першій Луцькій державній нотаріальній конторі письмовою заявою від 07.06.2001 року за № 559, справжність підпису ОСОБА_1 перевірена нотаріусом (а.с.33). Таку саму заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні на користь відповідача ОСОБА_3 написала ОСОБА_5 (а.с.33). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.11.2002 року відповідач ОСОБА_3 є одноосібним власником спадкового майна після смерті ОСОБА_4 –квартири АДРЕСА_1.

У зв’язку з тим, що позивач бажала, щоб її частка перейшла до відповідача, особисто підписала заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні на користь відповідача, суд з зазначених підстав відмовив у позові.

Висновки суду є правильними, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах та відповідають нормам матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 56 ЦК Української РСР від 1963 року (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК Української РСР від 1963 року (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

З показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 вбачається, що волевиявлення позивача ОСОБА_1 під час підписання та подання до нотаріальної контори заяви про відмову від своєї частки у спадковому майні було вільним, наявність будь-яких істотних обставин, які могли вплинути на волевиявлення позивача свідки не підтвердили.

Позивачем не заперечується той факт, що вона особисто підписала зазначену заяву, тобто своїм волевиявленням бажала щоб її частка спадщини перейшла до відповідача ОСОБА_3

І в суді апеляційної інстанції апелянт підтвердила що саме вона в присутності нотаріуса проявила ініціативу щодо оформлення її частини у спадщині на сина, незважаючи на те, що нотаріус переконувала не вчиняти таких дій. Однак вона не допускала, що через деякий час між нею та сином виникнуть конфлікти щодо користування будинком.

Отже, дослідженими та оціненими судом доказами відповідно до вимог ст. 212  ЦПК України встановлено, що заява про відмову від прийняття обов’язкової частки у спадщині була підписана позивачем без будь-якого примусу чи впливу і подана нею як дієздатною особою з дотриманням норм цивільного законодавства, які діяли на час виникнення спору.

Покликання апелянта в апеляції на те, що похилий вік, інвалідність та необізнаність з правовими термінами зумовили нерозуміння нею природи відмови від обов’язкової частки у спадщині не заслуговують на увагу.

Будь-яких об’єктивних даних про те, що ОСОБА_1 оформляючи заяву про відмову від належної їй частки у спадщині помилялася щодо природи цієї дії, прав і обов’язків сторін, або інших обставин, які мали істотне значення, у справі відсутні.

Рішення суду ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні доказів. Суд оцінив достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів відобразив у рішенні, навівши мотиви прийняття одних доказів та неприйняття інших, тобто оцінка доказів судом здійснена відповідно до вимог процесуального права.

Таким чином, відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин та норм матеріального права суд підставно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 29 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:    

Судді: