ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

10 жовтня 2006 р.

№ 8/54

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Cамусенко С.С.(головуючий),

Панченко Н.П., (доповідач),

Плюшка І.А.

розглянувши  касаційну скаргу і додані до неї матеріали

АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко”

на  постанову Одеського апеляційного

від 28.02.2006 року господарського суду

у справі господарського суду

№ 8/54 Миколавської  області

за позовом

АКБ СР “Укрсоцбанк” в особі Миколавської обласної філії

до про

АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко” зміну способу і порядку виконання рішення суду

В судовому засіданні взяли участь представники:

АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко”- Гордієнко С.М. (дов. № б/н від 10.08.2006 р.),

АКБ СР “Укрсоцбанк” – Гайченко А.В. (дов. № б/н від 20.12.2005 р.), Козир О.С. ( дов. № б/н від 04.01.2006 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 13.04.2001 р. у справі № 8/54 задоволено позов акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії про стягнення  з акціонерного товариства “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Ніко” коштів у сумі 286384 грн. за рахунок заставленого майна за договором застави від 08.01.97 р. № 04-1/1 та 162689,38 грн. за рахунок іншого майна, належного боржникові, а також - 1700 грн. держмита і 69 грн. арбітражних витрат.

13.04.2001р. на виконання рішення суду було видано два накази. Накази про стягнення з боржника коштів в сумі 286384 грн. за рахунок заставленого майна і 162689,38 грн. за рахунок іншого майна були пред’явлені до виконання у відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Миколаєва.

Постановою від 25.04.2001р. відділом ДВС Ленінського районного управління юстиції м. Миколаєва відкрито виконавче провадження по виконанню зазначених наказів арбітражного суду від 13.04.2001 р.

Листом від 11.07.2002 р. № В-4 відділ ДВС Ленінського РУЮ м. Миколаєва повідомив АТ “МВТВП “Ніко” про те, що заставлене майно не реалізується у зв’язку з його належністю до вузької спеціалізації та запропонував вирішити питання щодо реалізації заставленого майна у якості металобрухту.

11.07.2002 р. АКБ “Укрсоцбанк” листом за № 02-34/ю повідомив відділ ДВС, що не заперечує проти реалізації заставленого майна як металобрухту, при умові, що всі кошти, одержані від продажу будуть направлені на погашення боргу.

Станом на 21.01.2005 р. заставлене майно реалізовано в повному обсязі на загальну суму 11265,86 грн., за рахунок іншого майна погашено 102580 грн. Таким чином,  заборгованість АТ “МВТВП “Ніко” перед АКБ “Укрсоцбанк” становить 275118,14 грн. (за рахунок реалізації заставленого майна) та 60109,38 грн. (за рахунок реалізації іншого майна, належного боржникові). 15.02.2005 р. до господарського суду Миколаївської області звернувся АКБ “Укрсоцбанк”, в особі Миколаївської обласної філії, із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду на підставі статті 121 ГПК України в частині стягнення з боржника на користь стягувача 286384 грн. за рахунок заставленого за договором від 08.01.1997 р. № 04-1/1 майна шляхом звернення стягнення на інше майно боржника на суму 275118,14 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.02.2005 р.  АКБ „Укрсоцбанк” відмовлено в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 р. у справі № 8/54.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду  від 11.04.2005 р. вищевказана ухвала залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2005 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду  від 11.04.2005 р. та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.02.2005 р.  скасовано, справу № 8/54 передано до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 р. у справі № 8/54.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.12.2005 р. заяву АКБ “Укрсоцбанк” про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 13.04.2001 р. у справі № 8/54 задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 13.04.2001 р. у справі № 8/54 в частині стягнення з АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко” на користь АК СР “Укрсоцбанк” в особі Миколаївської обласної філії –286384 грн.  за рахунок заставленого за договором від 08.01.1997 р. № 04-1/1 майна, шляхом звернення стягнення на інше майно АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко” на суму 275118,14 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.12.2005 р. залишена без змін.

Не погодившись із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. акціонерне товариство “Миколаївське виробничо-торгівельне взуттєве підприємство “Ніко” звернулось із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 27.12.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року у  справі № 8/54.

Скаржник вважає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду  від 28.02.2006 р. та ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.12.2005 р. винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме, п. 3 ст. 13 ЦК України,  ст. ст. 43, 121 ГПК України, п. 2 роз’яснення президії ВАСУ “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.1996 р. № 02-5/333.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Одеським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 Цивільного кодексу України і ст. 24 Закону України “Про заставу” у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Згідно зі ст. 121 ГПК України господарському суду надано право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках, залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішення законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до п. 2 роз’яснення президії ВАСУ “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 р. № 02-5/333 підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що конкретними обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду, була неможливість реалізації заставленого майна Відділом ДВС Ленінського РУЮ м. Миколаєва на суму, передбачену рішенням суду, у зв’язку з відсутністю попиту на заставне майно та перебуванням майна у неробочому стані. Ці обставини і спонукали державну виконавчу службу реалізувати заставлене майно у якості металобрухту за значно нижчою ціною.

В решті вимоги скаржника зводяться до оцінки доказів та обставин справи. Зазначені вимоги не можуть бути предметом розгляду у суді касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій і вважає,  що  ухвала господарського суду Миколаївської області від 27.12.2005 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 року у справі № 8/54 були прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу АТ “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “Ніко” на постанову Одеського апеляційного  господарського суду  від 28.02.2006   р.  у справі №  8/54 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного  господарського суду  від 28.02.2006   р.  у справі №  8/54 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Самусенко С.С.

С у д д я                                                                                         Панченко Н.П.

С у д д я                                                                                                     Плюшко І.А.