Справа № 2-3959/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"12" липня 2011 р.                        Дніпровський районний суд м. Києва

у складі:   головуючої судді                                  Шевченко Н.М.,

                 при секретарі                                         Кириловій Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась з позовом до суду про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняття останньої з реєстрації місця проживання, мотивуючи свої вимоги тим, що її чоловіку –ОСОБА_3 на праві приватної власності належала дана квартира відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 22 квітня 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер, після чого власником особистого рахунку квартири АДРЕСА_1 стала позивачка. Відповідачка ОСОБА_2, яка являється її донькою, була прописана в зазначеній квартирі з моменту її купівлі, однак в 2007 році вийшла заміж та через декілька місяців переїхала разом зі своїм чоловіком до його батьків. Позивачка являється похилого віку людиною, пенсіонеркою за віком, якій доводиться сплачувати всі нарахування за комунальні послуги за всіх зареєстрованих осіб, не може отримати субсидію та має скрутне матеріальне становище. Як зазначає позивачка, відповідачка в утриманні житла участі не приймає, комунальні послуги не сплачує, вселитись до квартири наміру не має, вважає, що відповідачка добровільно залишила квартиру, і не користується житловим приміщенням, у зв’язку з чим втратила право користуванням цим приміщенням.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак, надала до суду заяву, де позов підтримала в повному обсязі та просить суд винести рішення в заочному провадженні у її відсутність за наявними у справі доказами та матеріалами.(а.с. 19)

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою вказаною у позовній заяві, про причини неявки суд не повідомила.(а.с. 12,18)

Представник відповідача - Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшло письмове повідомлення про розгляд справи у відсутності їх уповноваженого представника. (а.с. 15)

На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи думку позивачки, яка просила розглядати справи в заочному провадженні, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.     

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 22 квітня 2002 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.7)

ОСОБА_3, являється чоловіком ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 15 вересня 1976 року. (а.с. 8)

Відповідно до свідоцтва про смерть від 19.03.2011 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис № 5046 (а.с.9)

За нормою ч.1 ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник  володіє,  користується,  розпоряджається   своїм  майном на власний розсуд.  Власник  має  право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,  які не суперечать закону.

Згідно з довідкою № 1766 Житлової ремонтно-експлуатаційної організації № 420 від 19.05.2011 року (форма №3) в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, власник особистого рахунку), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, донька). (а.с. 5)

Як убачається з пояснень позивачки викладених у позовній заяві, відповідачка ОСОБА_2 не проживає в квартирі з 2007 року, особисті речі відповідачки у квартирі відсутні, наміру проживати в спірній квартирі відповідачка не має, за комунальні послуги не сплачує, в утриманні житла участі не приймає, наміру вселитись до квартири не має.

В підтвердження позовних вимог позивачкою надано докази на підтвердження факту непроживання відповідачки ОСОБА_2 за адресою спірної квартири, а саме акт від 18.05.2011 року про відсутність відповідачки ОСОБА_2 з 2007 року за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1, який засвідчено сусідами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та майстром ЖРЕО № 420 ОСОБА_8 (а.с. 6).

А тому, як з’ясовано судом, ОСОБА_2 будучи зареєстрованою в спірній квартирі за наведеною вище адресою, в ній не проживає.

За ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивачка правомірно вимагає усунення будь-яких порушень їх прав, в даному випадку, у порядку встановленому цивільним законодавством, шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняти її з реєстрації місця проживання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, відповідачку ОСОБА_2 є підстави визнати такою, що втратила право користування житловою площею, а саме квартирою АДРЕСА_1 та зняти її з реєстрації місця проживання.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 16, 316, 319, 328, 383, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 232-233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,  -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Зобов’язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

            СУДДЯ