Справа №  2-3604/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

31 травня 2011 року  Святошинський районний суд м.Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

             при секретарі   Родько Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання,

                                            в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 140158 грн., 5957 грн. за прострочення грошового зобов’язання, судових витрат по справі. При цьому, посилається на те, що він 2.10.2009 р. ОСОБА_2 позичив до 31.12.2010 р. 17500 доларів США, що еквівалентно 140158 грн., про що між ними була написана розписка. Згідно умов договору відповідач зобов’язаний був повернути борг в повному обсязі до 31.12.2010 р. Однак, гроші відповідач не повернув, ухиляється від виконання свого зобов’язання, незважаючи на його звернення до відповідача по справі, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду за захистом своїх майнових прав і просить стягнути борг з врахуванням 3 % річних від простроченої суми.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Відповідач позов визнав частково в розмірі 10000 доларів США, мотивуючи тим, що частково у цій частині борг виплатив, але в іншій частині не має можливості виплатити борг по договору позики в зв’язку з важким фінансовим станом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 по договору позики від 2.10.2009 р. 17500 доларів США з умовою повернення до 31.12.2010 р., про що відповідач по справі написав розписку. ОСОБА_2 обумовлені договором суми грошей не повернув ОСОБА_1 (а.с.3).

Оскільки судом встановлено, що між сторонами існували договірні зобов’язання, пов’язані з позикою грошей, то позивач правомірно просить стягнути з відповідача борг, що залишився неповернутим, бо в цьому є вина останнього відповідно до ст. 614 ЦК України.

Грошова сума, неповернута по договору позики, складає 17500 доларів США, що в еквіваленті дорівнює 140158 грн. по курсу НБУ станом на 2.10.2009 р., яка й підлягає стягненню в судовому порядку (а.с.5).

Частка боргу, що припадає на врахування три проценти від простроченої суми з 31 грудня 2010 р. по день звернення з позовом до суду складає 5957 грн.

В силу ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача необхідно стягнути 120 грн., сплачених ним при подачі позову до суду у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що підтверджується квитанцією від 31.03.2011 р. (а.с.4).

Не можуть бути задоволені вимоги в частині стягнення судових витрат в сумі 150 грн. за надання юридичних послуг адвоката, бо в квитанції №40 від 28.03.2011 р. про отримання адвокатом Київської обласної колегії адвокатів ОСОБА_3.. 150 грн. від ОСОБА_1 не зазначається, за які послуги отримані такі кошти та у зв’язку з чим (а.с.5).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 614, 617, 625, 1046-1051 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

                                        в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та сплату відсотків за прострочення грошового зобов’язання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, 11 лютого 1972 року народження, на користь ОСОБА_1 борг по договору позики від 2.10.2009 року в розмірі 140158 грн., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 5957 грн., судові витрати по справі в розмірі 120 грн., а всього 146235 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Суддя