Справа № 1-263/2011

В И Р О К  

іменем України

"14" липня 2011 р.  Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді Левко В.Б.,

при секретарі - Свириденко А.М.,          

з участю прокурорів – Довбищука А.І., Сокирко Я.М.

захисника –ОСОБА_1

потерпілої –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. АДРЕСА_1, громадянина Білорусії, з

                                               середньою-спеціальною світою, не одруженого,

                                               не працюючого, зареєстрованого та проживаючого

                                               за адресою: АДРЕСА_2

                                               судимого: 10.08.2009р. вироком Дніпровського

                                               районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК

                                               України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75

                                               КК України звільнений від відбування покарання з

                                               іспитовим строком 2 роки, 06.05.2010р. вироком

                                              Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст.185

                                               КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі

                                               ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання

                                                з іспитовим строком 1 рік,    

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України,

в с т а н о в и в :

          ОСОБА_3 будучи судимим 06 травня 2010 року за ч. 1 ст. 164 КК України, згідно виконавчого листа № 2-509 від 26.01.2000 року Харківського районного суду м. Києва, зобов’язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19.01.2000 року до її повноліття. Однак підсудний від сплати аліментів злісно ухиляється, про що свідчать факти постійного ухилення від матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 вихованням доньки не займається.

          На даний час ОСОБА_3 не працює, на обліку в Дніпровському районному центрі зайнятості не перебуває, в результаті чого у ОСОБА_3 утворилась заборгованість по аліментах, згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»станом на 28.10.2010р. травень 2010р. –812, 83 грн., червень 2010р. –812, 83грн., липень 2010р. –812, 83 грн., серпень 2010р. –897,81 грн., вересень 2010р. - 897,81 грн., жовтень 2010р. - 897,81 грн., а всього загальна заборгованість станом на 28.10.2010р. становить 5 131 грн. 92 коп.

          Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся і підтвердив вище викладені обставини вчинення злочину.

          Покази підсудного ОСОБА_3 в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Крім визнавальних показань підсудного, його вина у вчиненому злочині підтверджується: показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка, будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що з 1996 року проживала разом з підсудним, через деякий час у них народилась донька, і після народження доньки ОСОБА_3 став проживати з іншою жінкою. Вони почали жити окремо і тому вона звернулась за виплатою аліментів на дитину. Виконавча служба не могла знайти ОСОБА_3, він переховувався і уникав зустрічей, за всі роки ні разу не сплачував ніяких коштів і з дитиною не спілкується.

Також потерпілою заявлено цивільний позов на суму 55 680 грн. 28 коп. –сума невиплачених аліментів.   

Із оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_3. убачається, що у неї в провадженні знаходиться виконавчий лист №2-509 від 27.01.200 року, виданий Харківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3, 1962 р.н. на користь ОСОБА_2, 1966 р.н. аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 1998 р.н.

Під час виконання провадження на виклики до ВДВС ОСОБА_3 не з’являється. Від уплати аліментів злісно ухиляється, своє місце роботи не повідомляє.       

Крім показань потерпілої та свідків, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується даними: протоколу очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, під час кого ОСОБА_3 підтвердив факт невиплати аліментів протягом часу, з якого їх призначено (а.с. 36-38), довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за 2010 рік, копіює виконавчого листа від 26.01.2000 року (а.с. 53), копією постанови Харківського районного суду м. Києва про стягнення аліментів від 26.01.2000 року (а.с. 54), довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за 2008-2010р.р., копією свідоцтва по народження дитини ОСОБА_4 (а.с. 58).

          Дії ОСОБА_3 органами досудового слідства правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утриманні дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх дітей, що перебувають на їх утриманні, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.    

Призначаючи підсудному вид і міру покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, те, що він раніше судимий, злочин вчинив під час відбування іспитового строку за попереднім вироком, не зареєстрований, не працював, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, пом’якшуючі обставини –щире каяття та повне визнання вини.

Обтяжуючою покарання обставиною є рецидив злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідним призначити підсудному покарання у виді обмеження волі на певний строк.

          Суд залишає без розгляду цивільний позов потерпілої, оскільки у відділі ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві є виконавчий документ щодо стягнення з підсудного заборгованості по аліментах.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднати невідбуті частини покарання за попередніми вироками та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та 6 (шість) місяців.

Строк відбуття покарання відраховувати з 03 червня 2011 р.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ОСОБА_3 залишити без зміни у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

          Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду, оскільки у відділі ДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві є виконавчий документ щодо стягнення з підсудного заборгованості по аліментах.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб з дня, наступного після його проголошення, через районний суд.

Суддя: