Справа № 2-2262/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"13" липня 2011 р.               Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді                                            Шевченко Н.М.,

             при секретарі                                         Кириловій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, додаткових витрат на її оздоровлення та стягнення аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на її користь для утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно, з моменту подання позову і до її повноліття у розмірі 4000,00 грн., зобов’язати відповідача брати участь у додаткових витратах на оздоровлення дитини, шляхом стягнення раз на рік на користь позивачки 2000,00 грн. і до досягнення нею семирічного віку, крім того, просить стягувати щомісячно з відповідача аліменти на її утримання, з моменту подання позовної заяви до виходу з відпустки по догляду за дитиною на постійне місце роботи в розмірі 1500,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що з 15 червня 2006 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач з лютого 2011 року разом з сім’єю не проживає, не бере участі в утриманні дитини, не надає матеріальної допомоги, їх спільна донька часто хворіє та потребує постійного догляду, а коштів на її лікування не достатньо, оскільки позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має постійного доходу. Позивачці матеріально допомагає її мати, проте коштів на утримання доньки не вистачає, відповідач, який являється батьком дитини, матеріальної допомоги не надає, не працює, хоча має відповідний прибуток, позивачка вважає, що батьки зобов’язані утримувати своїх дітей, а тому вимушена звернутись з даним позовом в судовому порядку.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити, додатково пояснили, що відповідач з лютого 2011 року з позивачкою та їх спільною донькою не проживає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у вихованні доньки не приймає,  офіційно не працевлаштований, однак має відповідний матеріальний дохід. Через хворобливий стан здоров’я донька потребує щорічного оздоровлення. На даний час, позивачці матеріально допомагає її мати, яка переїхала до неї, проте позивачка розуміє, що допомога матері носить тимчасовий характер. Позивачка зазначила, що з квітня 2011 року вийшла з декретної відпустки та отримує заробітну плату в ПП «Іменс», де працює касиром, проте достатніх коштів для лікування та належного життя з донькою не вистачає.

Вподальшому позивачка зазначила, що в частині позовних вимог про стягнення коштів на своє утримання в твердій грошові сумі в розмірі 1500,00 грн. відмовляється, оскільки має надію хоча б на певну частину допомоги з боку відповідача, яку потребує їх донька.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали частково, з підстав, викладених у запереченнях, долучених до матеріалів справи, просили суд відмовити в частині позову щодо розміру стягнення аліментів на утримання доньки в сумі 4000,00 грн., а саме відповідач погодився сплачувати аліменти на утримання доньки в твердій грошові сумі в розмірі 300,00 грн. щомісячно і до досягнення донькою повноліття, разом з тим, просили відмовити в частині стягнення аліментів на утримання позивачки в розмірі 1500,00 грн. до виходу її на роботу з декретної відпустки та стягнення аліментів на оздоровлення дитини в розмірі 2000,00 грн. до досягнення дитиною семирічного віку. Пояснили, що відповідач на даний час не працює, хоча і має дві вищі освіти, шукає роботу, перебував на обліку в Центрі зайнятості населення, з листопада 2010 року по березень 2011 року працював на фірмі по направленню саме з Центру, на сьогоднішній день має мінливий дохід, однак відповідач хоче утримувати доньку, допомагати їй та приймати участь у її вихованні, підтвердив, що донька постійно хворіє, проте суму коштів на стягнення аліментів, яку просить позивачка не в змозі надавати, оскільки вказана сума є завищеною. Відповідач зазначив, що позивачці допомагає її мати, крім того, позивачка працює та має додатковий дохід. Як стверджує відповідач, сторони почали окремо проживати саме з ініціативи позивачки, яка постійно створювала сварки, а з часом попросила його піти з дому, а в подальшому почала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, вважає, що обставини, викладені в позовній заяві є перебільшенням, позивачка упереджено ставиться до відповідача, про що свідчить її звернення з даним позовом до суду.

Відповідач додатково пояснив, що при можливості направляв, починаючи з лютого 2011 року, позивачці кошти на утримання дитини декілька разів на місяць від 110,00 грн. до 150,00 грн., купляв продукти харчування та ліки, про що свідчать квитанції надані суду, крім того домовився з лікарем-логопедом, що працює в поліклініці по вул. Миропільській, 8 у м. Києві, яка чотири рази на тиждень буде займатися з донькою, вартість одного такого відвідування коштує 70,00 грн. Зазначив, що жодним чином не відмовляється від дитини, звернувся до органу опіки та піклування з проханням визначити години зустрічі з нею, при можливості буде забезпечувати свою доньку всім необхідним.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її  до самостійного життя.

Судом встановлено, що Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 15 червня 2006 року, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 942. (а.с.4)

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 14 листопада 2007 року (а.с. 5).

Позивачка ОСОБА_1 є власником житла, проживає і постійно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ТОВ Фірми «Компас»№ 249 від 24.05.2011 року. (а.с.50)

На даний час неповнолітня  ОСОБА_3 ніде не зареєстрована, однак проживає разом зі своєю матір’ю ОСОБА_1 окремо від відповідача ОСОБА_2

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє  від обов’язків щодо дитини.

Як зазначено позивачкою та не заперечується відповідачем під час судового розгляду справи, їх спільна донька ОСОБА_3 постійно хворіє, про що свідчить лист № 43 з дитячої поліклініки № 3 Дарницького району м. Києва від 07.07.2011 року, про те, що дитина перебуває на «Д»обліку у гастроентеролога з діагнозом «Диспанкреатизм. Дизбіоз кишківника ІІ ст.; ДЖВШ»; у дерматолога з діагнозом «Атонічний дерматит», крім того, спостерігається в групі частохворіючих, ослаблених дітей, тому не може відвідувати дитячий дошкільний заклад і підлягає індивідуальному домашньому догляду, а також потребує щорічного санаторно-курортного лікування.

Крім того, про хворобливий стан здоров’я ОСОБА_3 свідчать копії медичного висновку ЛКК № 2192/2010р. від 26.10.2010 р., довідка клініки «Витацелл»від 06.04.2010 року, довідка дитячої поліклініки № 3 Дарницького району м. Києва від 21.03.2011 року, висновок ЛКК № 127/2011 від 13.05.2011 року, виписка логопеда дитячої поліклініки № 3 Дарницького району м. Києва. (а.с.7-12 та 14-38,13,40,57)

Відповідно до довідки № 168 від 17.03.2011 року ПП «Іменс»повідомлено, що ОСОБА_1 працює в їхній організації на посаді касира магазину, по теперішній час, у період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року (наказ № К10-21 від 01.11.2010 року) знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати до догляду за дитиною, до досягнення нею віку 6-ти років.(а.с. 6, 41, 55)

Відповідно до довідки про заробітну плату № 350 від 21 червня 2011 року, ОСОБА_1 рахується касиром на ПП «Іменс», якій за період квітень-травень 2011 року нарахована заробітна плата в розмірі 2064,89 грн.(а.с. 94)

Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно із ст. 184 Сімейного кодексу України розмір аліментів може бути визначений у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Як випливає зі змісту даної норми, нерегулярним доходом вважається дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами. Дохід може бути нерегулярним, у випадку, якщо оплата праці відбувається по завершенні її виконання в частин або повністю. А також якщо виплата заробітної плати провадиться із затримкою на порушення умов трудового законодавства.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має  виходити з фактичних обставин справи та мети зобов’язання щодо утримання.

Судом встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований, тобто на даний час його заробіток є нерегулярним, а тому аліменти мають бути стягнуті в твердій грошовій сумі, з урахуванням положення статті 184 Сімейного кодексу України.

Право позивачки на отримання аліментів на їх спільну з відповідачем дитину не оспорюється, однак відповідач заперечує проти сплати аліментів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, обґрунтовуючи свої заперечення наявністю нерегулярного матеріального доходу, що позбавляє його можливості матеріального утримання дитини у розмірі, визначеному відповідно до позовних вимог. Разом з тим, будь-які зобов’язання по стягненню коштів на інших утриманців (зокрема, за рішенням суду) у відповідача відсутні.

Позивач та відповідач є працездатними особами, тому мають рівні можливості щодо належного матеріального забезпечення спільної дитини.

При ухваленні рішення суд враховує стан здоров’я та вік дитини, матеріальне  становище позивачки та відповідача, те, що законом на сторін покладено рівні обов’язки піклування про здоров’я дитини, її фізичний розвиток.

При визначені розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача, суд також враховує ту обставину, що майнові витрати на утримання дитини повинні нести обоє батьків, незалежно від того працюють вони чи ні.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000,00 гривень щомісячно, починаючи з 04.04.2011 року до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів (1000,00 гривень) на утримання дитини протягом місяця є обґрунтованим та доцільним.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хвороба, каліцтво, тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»п. 18 роз’яснено, що до участі у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно  визначити у твердій сумі.

Наполягаючи на стягненні додаткових витрат позивачка пояснила, що в додаткові витрати вона вкладає кошти на лікування та оздоровлення дитини.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивачкою надані лише медичні довідки про те, що дитина хворіє, але суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що нею щороку сплачувались кошти на оздоровлення, що тягне за собою додаткові витрати.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 2000,00 гривень на оздоровлення доньки до досягнення нею семирічного віку –задоволенню не підлягають, оскільки позивачка не довела, у цій частині своїх вимог, обставин на які посилалась як на обґрунтування своїх вимог.  

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік  повинні  матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з положенням частини другої статті 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка –батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Аналізуючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачки утримання в розмірі 1500,00 гривень є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою, досягла трирічного віку, позивачка є працездатною, офіційно працевлаштованою, отримує регулярний матеріальний дохід, що підтверджується довідкою з місця роботи, долученою до матеріалів справи. Крім того, суд враховує, що під час судового розгляду справи позивачка фактично відмовилась від позовних вимог в даній частині позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України  суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 51 гривні та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 75, 77, 79, 80, 84, 141, 150, 180-185, 191 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягненн аліментів»від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 10, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, додаткових витрат на її оздоровлення та стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2,  на користь  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на утримання доньки  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною повноліття, аліменти в розмірі 1000 гривень щомісяця, починаючи з 04 квітня 2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення аліментів –у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього загальною сумою 171,00 гривню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня  його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :