Справа № 2-223/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"22" червня 2011 р.                  Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючої судді                                             Шевченко Н.М.,

              при секретарях                                                  Кириловій (Фузік) Г.В., Гумен Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»звернулось до суду з позовом про розірвання кредитного договору № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_2; стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року в розмірі 145506,34 грн.; стягнення з відповідача сплаченого судового збіру в сумі 1455,06 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 145506,34 грн., звернути стягнення на майнові права, а саме на квартиру за Генеральним договором про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року, плановий термін введення якої а експлуатацію другий квартал 2006 року, та яка перейде у власність інвестора після вводу будинку до експлуатації за адреса забудови: АДРЕСА_1, квартира однокімнатна,  (13 поверх), загальна площа 64,05 кв.м.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що 01.07.2005р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2080/74/14716, відповідно до п. 1.1. якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 18 900,00 дол. США. строком на 180 місяців по 01.07.2020 року зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. Факт отримання коштів відповідачем в сумі 18 900,00 дол. США підтверджується заявою на видачу готівки від 01.07.2005р, тобто позивач повністю виконав свої зобов'язання перед позичальником. Однак, в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов п.5.1. кредитного договору, а саме здійснення безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора щомісячно до 28 числа кожного місяця починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткового погашення кредиту та сплати відсотків за фактичне використання кредитних коштів.  Відповідно до п. 9.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. пунктом 6.5. кредитного договору передбачено право кредитора достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитором та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору та/або договорів застави та інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Крім того, 01 липня 2005 року до кредитного договору був укладений договір іпотеки майнових прав між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_2, відповідно до п.1.3 якого, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майнові права на квартиру, які підтверджуються Генеральним договором про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року, плановий термін введення якої в експлуатацію другий квартал 2006 року, та яка перейде у власність інвестора після вводу будинку до експлуатації, а саме на 1-кімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 64,05 кв.м. На предмет іпотеки може бути звернене стягнення іпотекодержателя в разі несплати позичальником двох чергових платежів (суми кредиту та/або відсотків по ньому) згідно кредитного договору (графіку платежів), протягом одного календарного року, або в разі, якщо позичальник в момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором, забезпечених іпотекою, не виконає їх в повному обсязі (п.7.1. договору іпотеки).

Відповідач перестав виконувати належним чином зобов'язання за договором, перестав здійснювати щомісячне погашення кредиту та відсотки у розмірах та у строки, визначені договором, оскільки сума боргу є значною та щоденно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

30.08.2010 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якого позивач (по зустрічному позову) просив кредитний договір № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року, укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_2 визнати недійсним та звільнити ОСОБА_2 від обов’язку сплати на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суми кредиту в розмірі 18900,00 дол. США. (а.с. 34-37)

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.07.2008 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ним, було укладено кредитний договір № 014/2080/74/14716, за яким він отримав від банку кредит у розмірі 18900,00 дол. США. Метою отримання кредитних коштів призначалось для оплати 50 % вартості квартири згідно Генерального договору про пайову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14.06.2005 року, укладеного між позивачем та ТОВ «МАРС - 1». Однак, внаслідок шахрайських дій посадових осіб підприємств групи «Еліта - Центр»та посадових осіб ТОВ «Марс-1»позивача визнано потерпілим та цивільним позивачем у кримінальній справі № 07 –4690, що підтверджується довідкою № 13/6-4690 від 14.07.2006 року виданої МВС України. Під час  укладання Генерального  договору  представниками  ТОВ  «Марс -  1» було рекомендовано отримати кредит для оплати вартості квартири саме у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», представники якого знаходилися в офісі ТОВ «Марс - 1»для інформування потенційних позичальників про умови кредитування.          

Перед укладанням кредитного договору представниками відповідача було запевнено, що інвестиції передбачені генеральним договором є прозорими та надійними,  що проект будівництва є перевіреним та надійним, та що кредитування позивача саме у відповідача буде взаємовигідним для всіх сторін. Відповідач самостійно без відома позивача та без відповідної письмової заяви останнього, здійснив конвертацію валюти в гривню та перевів кошти на поточний рахунок ТОВ «Марс-1», з призначенням платежу для перерахування за квартиру згідно Генерального договору про пайову участь у будівництві.

Проте, у позивача є підстави вважати, що банк маючи можливість для визначення надійності своїх контрагентів та клієнтів навмисно приховав істотні факти, що свідчили про невідповідність дій ТОВ «Марс-1»вимогам чинного законодавства, що призвело до нанесенню негативних наслідків та збитків для позивача.

Позивач в зустрічному позові посилався на ст. 230 ЦК України, а також на ряд інших норм чинного законодавства де закріплено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визначається судом недійсним.

Уподальшому 23.09.2010 року позивачем (по зустрічному позові) подано додаткові пояснення, відповідно яких позивач повідомив, що 1-кімнатна квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 64,05 кв.м., для купівлі якої ОСОБА_2 отримував кредит, вже була продана ОСОБА_3 на момент укладання Генерального договору про пайову участь в будівництві  між ОСОБА_2 та ТОВ «Марс-1». Про такі обставини відповідач мав би знати та повідомити ОСОБА_2, у зв’язку з чим відмовитись від укладання кредитного договору № 014/2080/74/14716.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2010 року зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання кредитного договору недійсним об’єднано в одне провадження з позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року, укладеного між Акціонерно-поштовим банком «Аваль»та ОСОБА_2, та щодо звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості на майнові права, а саме за Генеральним договором про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року на 1-кімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 64,05 кв.м залишено без розгляду.  (а.с. 121)

Представник позивача Головатий С.М. в судовому засіданні просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року в розмірі 145506,34 грн. та вирішити питання щодо судових витрат з підстав, викладених у позовній заяві ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в задоволені зустрічного позову просив відмовити, пояснив, що  сторони, досягши згоди щодо умов кредитного договору, підписали його, після чого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»виконав повністю договірні зобов’язання зі своєї сторони, надавши ОСОБА_2 кошти зазначені в кредитному договорі, на ті цілі, з якими звернувся до них відповідач, а саме купівлі нерухомості, що мала стати власністю відповідача у майбутньому за Генеральним договором про участь у будівництві № ПЗ-15В-13-1-7, про що між сторонами для забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком 01.07.2005 року укладався договір іпотеки майнових прав до кредитного договору. Крім того,  відповідач погодився з умовами договорів, певний час сплачував тіло кредиту та відсотки за його користування, вважає, що банк діяв у відповідності з вимогами діючого законодавства, ніяких порушень при укладанні договорів не було здійснено, відповідач фактично виявив власне волевиявлення та вільну внутрішню волю на укладення даного договору, на момент співпраці банка з ТОВ «Марс-1»про їх шахрайські дії нічого відомо не було, крім того, ОСОБА_2 особисто укладений Генеральний договір про ділову участь в будівництві з ТОВ «Марс-1», з умовами якого він також погодився, при цьому позивачем здійснено лише кредитування відповідача на підставі письмової заяви про видачу готівки № 2 від 01 липня 2005 року, конвертацію валюти в гривню та переведення кредитної суми коштів на рахунок ТОВ «Марс-1», про що також погоджено з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»не визнали, підтримали зустрічні позовні вимоги з підстав, викладених у зустрічному позові, пояснили, що відповідачем дійсно 01 липня 2005 року укладений кредитний договір № 014/2080/74/14716 та договір іпотеки майнових прав до кредитного договору, з умовами кредитування, терміном погашення та сплатою відсотків ОСОБА_2 ознайомлювався та зобов’язався їх виконувати. Предметом іпотеки являлись майнові права на квартиру за Генеральним договором про пайову участь у будівництві укладеного між ТОВ «Марс-1»та ОСОБА_2 № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 липня 2005 року. Поряд з цим відповідач зазначив, що ТОВ «Марс-1»входило в групу «Будівельно-фінансової групи «Еліта Центр», яке припинило будівництво житлового будинку та не виконало взяті на себе зобов’язання по будівництву житлового будинку, у зв’язку з чим на даний час порушено кримінальну справу, по якій ОСОБА_2 визнаний потерпілим та цивільним позивачем на суму завданої матеріальної шкоди, яка складає 191045,14 гривень. Дані події, стали вагомою причиною порушень ним умов кредитного договору перед банком, при цьому відповідач заперечував, що він являється боржником перед банком, оскільки банк перед укладанням кредитного договору не перевірив всі істотні факти будівництва нерухомості ТОВ «Марс-1», з яким позивачем та групою інвестиційно-будівельною компанією «Еліта-Центр»ТОВ «Марс-1»створено програму кредитування будівництва житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та визначенні умови кредитування фізичних осіб за програмою «Житло в кредит на первинному ринку». Тим паче, квартира по АДРЕСА_1, загальною площею 64,05 кв.м, на яку ОСОБА_2 отримував кредит в банку у розмірі половини вартості квартири, в сумі 18900,00 доларів США вже була продана ОСОБА_3 Банком не тільки не перевірено всіх документацій та дозволів забудови ТОВ «Марс-1», а й здійснено конвертацію валюти в гривню та переведено кредитні кошти на поточний рахунок ТОВ «Марс-1»без відповідної заяви ОСОБА_2, а отже і його згоди. В зв’язку з чим, ОСОБА_2 та його представники просили визнати кредитний договір № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та ОСОБА_2 недійсним та звільнити останнього від обов’язку сплати кредитних коштів в розмірі 18900,00 дол. США.

Суд, вислухавши  пояснення представника позивача, відповідача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». (а.с. 21-25)

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

01 липня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2080/74/14716, відповідно до п.п. 1.1, 1.2,1.4. якого, відповідачу було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 18900,00 дол. США на 180 місяців з 01 липня 2005 року по 01 липня 2020 року та сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 13 % річних (а.с.17).

Відповідно до п.п. 3.1.,3.2. кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. Кредит надається на поточний рахунок позичальника з подальшою конвертацією іноземної валюти в гривню та безготівковим перерахуванням на рахунок продавця за письмовою заявою позичальника.

За умовами розділу шостого п. 6.5. кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, п. 9.1. кредитного договору передбачає сплату позичальником пеню в розмірі 0,1 від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

В статті 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.1. договір набув чинності з часу надання позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони  в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, 01 липня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(іпотекодержатель) та відповідачем ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки майнових прав до кредитного договору № 014/2080/74/14716 від 01 липня 2005 року.(а.с.18)

Відповідно до розділу першого договору іпотеки сторони, у відповідності до кредитного договору № 014/2080/74/14716 від 01 липня 2005 року, дійшли до згоди і вирішили забезпечити виконання зобов’язання позичальником за кредитним договором шляхом передачі іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю нерухомості, що стане власністю іпотекодавця у майбутньому за Генеральним договором про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року, що укладений іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марс-1».

За п. 1.3 предметом іпотеки є майнові права на квартиру за Генеральним договором про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року, плановий термін введення якої а експлуатацію другий квартал 2006 року, та яка перейде у власність інвестора після вводу будинку до експлуатації.

Вартість майнових прав, що передаються в іпотеку, за п. 1.4., відповідає вартості квартири, яка буде забудована за рахунок особистих та позичених коштів іпотекодавця.

Адресою забудови є - АДРЕСА_1, загальна площа 64,05 кв.м., кількість кімнат -1.

В пункті 4.1. договору іпотеки передбачено, що правом іпотекодержателя являється без будь-яких обмежень з боку іпотекодавця перевіряти документально та/або фактично наявність, розмір, стан і умови зберігання предмету іпотеки –майнових прав на квартиру, що буде забудована.

Крім того, за п. 4.2. якщо предмет іпотеки втрачено не з вини іпотекодержателя і іпотекодавець його не відновив або за згодою іпотекодержателя не замінив іншим майном такої ж вартості, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання.

Також ст. 33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В частині 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку»визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення  цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною третьою ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до заяви на видачу готівки № 2 від 01 липня 2005 року, ОСОБА_2 отримав від банка отримувача –АППБ «Аваль»на підставі заяви клієнта, загальну суму коштів в розмірі 18900,00 дол. США в еквіваленті у гривнях 95539,50 грн. (а.с.122)

За ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором  або законом чи іншим  нормативно-правовим актом.

Згідно квитанції № 121 про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу Київською регіональною дирекцією (філія) акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»здійснено валютно-обмінну операцію з 18900,00 дол. США (по курсу 595/100) на 95445,00 грн. (а.с.16)

Відповідно до меморуального ордеру № 542 від 01 липня 2005 року позивачем на рахунок акціонерного банку «Діамант»перераховано кошти в розмірі 95522,57 грн. призначенням платежу зазначається: за квартиру ОСОБА_2. (а.с. 13)

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором на відміну від відповідача, який перестав сплачувати позивачу основну суму кредиту, а також проценти за користування кредитом, чим порушив умови кредитного договору, а також ст.526, ч.1 ст.530, ст.629 Цивільного кодексу України.

Факт неналежного виконання умов кредитного договору не заперечується і самим відповідачем.

Порушення відповідачем умов договору є порушенням принципів безумовності та обов’язковості виконання договору, встановлених положеннями ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України під час підписання кредитного договору 01 липня 2005 року відповідач, фактично виявив власне волевиявлення та вільну внутрішню волю на укладення даного договору.

В зв’язку із порушенням умов кредитного договору, позивач 22.02.2010 року направив лист-попередження до відповідача за вих. № 90-01/711 про дострокове погашення грошових зобов’язань за кредитним договором, проте вимога позивача погасити заборгованість за кредитом залишилася без задоволення. (а.с.20)

Під час розгляду судової справи, сторона відповідача не заперечувала щодо розрахунків наданих позивачем на підтвердження предмету позовних вимог, які базувались на даних, виходячи з умов кредитного та іпотечного договорів, інших доказів, які мали спростувати наведені позивачем розрахунки сторона відповідача не надала, ці обставини відповідачем не оспорювались.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача та його представників, що позивач може нести відповідальність за шахрайські дії ТОВ «Марс-1», оскільки дії остатнього розглядаються в рамках кримінальної справи № 07-4690, в якій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано потерпілим та цивільним позивачем, на суму спричиненої матеріальної шкоди, а саме 191045,14 грн., що підтверджується довідкою МВС України від 14 серпня 2006 року № 13/6-4690. (а.с. 46)

Крім того, слід зазначити, що ознак протиправних та злочинних дій ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”  не визначено, доказів про їх наявність стороною відповідача суду не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що Генеральний договір про дольову участь в будівництві № ПЗ-15В-13-1-7 від 14 червня 2005 року за яким ОСОБА_2 передав грошові кошти з цілю участі в будівництві жилого торгівельно-офісного комплексу (п. 1.1. Генерального договору) укладений особисто ОСОБА_2 та ТОВ «Марс-1»(а.с. 43)

При цьому, слід зазначити, що п. 4.1. договору іпотеки передбачає право перевірки документальної та/або фактичної наявність, розміру, стану і умови зберігання предмету іпотеки, а саме 1-кімнатної квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 64,05 кв.м. саме відповідачем.

Тому, відповідно до цих вимог пред’явлення стороною відповідача претензій щодо неналежної перевірки позивачем об’єкта будівництва та предмету іпотеки є недоцільним.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Сума боргу за кредитним договором, згідно розрахунків позивача (а.с. 7-9), станом на 23.03.2010р. складає 18011,51 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ (станом на 22.03.2010р.) 143375,22 грн. та 2131,12 грн., з яких :

-  сума непогашеного кредиту –17963,43 дол. США, що еквівалентно (за курсом НБУ на 22.03.2010 р.) 142992,50 грн.;

-  заборгованість за відсотками –48,08 дол. США, що еквівалентно (за курсом НБУ на 23.03.2010р.) 382,73 грн.;

-  пеня за порушення строків погашення кредиту 2108,68 грн.;

-  пеня за порушення строків сплати відсотків -  22,44 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 1056 Цивільного кодексу України, відповідач мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів»у відповідача існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скористався, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, відповідач не відмовився від отримання кредитних коштів.  

Відповідачем також зазначалось, що він певний час добросовісно виконував свої зобов’язання по кредитному договору, що свідчить про часткове погашення кредитних коштів, ніяких заперечень та непорозумінь щодо умов кредитного договору у нього не виникало, тому суд не може погодитись із твердженням відповідача, що, укладаючи кредитний договір, банком було порушено норми чинного законодавства.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В судовому засіданні стороною відповідача не спростовано той факт, що спірний кредитний договір укладався без примусу, на умовах вільного волевиявлення, з додержанням вимог розумності і справедливості, що свідчить про погодження відповідача на умови договору.

Таким чином, зміст кредитних договорів в повному обсязі відповідає вимогам встановленим в законодавстві, при укладенні договору Банком дотримано всіх вимог додержання яких є необхідним для чинності правочину, а отже, належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Тому, відповідно до вимог ст.ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідач та представники відповідача  на підтвердження своїх вимог не надали суду належних та допустимих доказів, і обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Статтею  258 Цивільного кодексу України визначено вимоги до яких застосовується спеціальна позовна давність, серед іншого, позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

За загальним правилом (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, під час розгляду даної судової справи, представником позивача по первісному позову ставилось питання про застосування строків позовної давності по зустрічному позову про визнання кредитного договору недійним, у зв’язку з тим, що позивачем подано позов про його недійсність поза межами як загального трирічного строку позовної давності так і спеціального п’ятирічного строку, визначеної цивільним законодавством. Однак, суд не вбачає підстав для застосування до спірних відносин строку позовної давності, враховуючи, що вимоги позивача по зустрічному  позову ОСОБА_2 про недійсність  оспорюваного договору пред’явлено на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, який вчинений під впливом обману, визнається судом недійсним, а з урахування положень ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману позовна давність встановлюється  у п’ять років. Відповідач ОСОБА_2 в зустрічному позові зазначає, що йому стало відомо про шахрайські дії посадових осіб ТОВ «Марс-1»в  серпні 2006 року з порушенням кримінальної справи та визнання його потерпілим та цивільним позивачем, тому саме з цього часу у нього виникло право на пред’явлення зустрічного позову.

В свою чергу, представник відповідача ОСОБА_6 також просив застосувати строки позовної давності, посилався на те, що позивачем подано позов про стягнення боргу поза межами трирічного строку позовної давності, оскільки у Банку право вимоги на дострокове повернення кредитних коштів ОСОБА_2 виникло 01.03.2006 року, тобто з моменту виникнення прострочення за кредитом, тим паче, що 16.06.2006 року Банк направляв відповідачу претензію з вимогою сплати виниклої заборгованості.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як убачається з п. 1.2. спірного кредитного договору № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року, кредит надано на 180 місяців з 01 липня 2005 року по 01 липня 2020 року

Таким чином, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності по первісному позову про стягнення боргу.

Беручи до уваги зазначене вище, суд приходить до висновку, що заборгованість по кредитному договору перед Публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” існує, а тому,  оцінюючи  всі зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” про стягнення заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму боргу за кредитним договором в загальному розмірі 145 506,34  грн.,  і не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні,  на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1455,06 гривень та 120,00 гривень  витрат на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 218  Цивільного процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення в судовому засіданні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 533, 549, 554, 559, 610, 611, 617, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заборгованість за кредитним договором № 014/2080/74/14716 від 01.07.2005 року у розмірі 145 506,34 грн., судовий збір в сумі 1455,06 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120.00 грн., а всього загальною сумою 147 081 (сто сорок сім тисяч вісімдесят одна) грн. 40 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного   товариства   «Райффайзен Банк   Аваль»  про   визнання   кредитного  договору недійсним  - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: