Справа №2-а-3061/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня 2011 року                                                                                                   м. Київ

Суддя Солом’янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача та просила визнати діяння (бездіяльність та відмову) управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва щодо нарахування і виплати їй несплаченої державної соціальної допомоги, як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по теперішній час протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва протягом п’яти календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати і виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну 30% надбавку, що передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2010 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, у повному розмірі і в подальшому з урахуванням раніше виплачених сум, також просила стягнути судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме: право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає дії відповідача щодо невиплати щомісячного підвищення до пенсії неправомірними, такими що суперечать чинному законодавству та порушують її право на отримання соціальної допомоги як особи, що має статус дитини війни.

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 30.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 25.11.2010 року.  

14.06.2011 року представник управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва отримав копію ухвали про відкриття скороченого провадження у справі від 02.06.2011 року, що підтверджується розпискою, однак у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк заперечень до канцелярії суду не подав.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження протягом таких строків: не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого ч. 3 цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прихожу до наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

У пунктах 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визначено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України –він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Після прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення знову почали діяти положення статті 6 України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенси, чим порушив таке право позивача. Саме тому його бездіяльність щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 09 липня по 31 грудня 2007 року є протиправною.

Аналогічні положення містяться у рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Так, у п. 5.4 цього рішення зазначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Частинами 2, 3 ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 дано офіційне тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина».

Визнання Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.

У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної надбавки.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вважаю за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 30.05.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині вимог за період з 01.01.2006 року по 25.11.2010 року.  

З огляду на наведене, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державна соціальна надбавка підлягає перерахуванню та виплаті у період з 26 листопада 2010 року, за виключенням виплат здійснених управлінням Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва у 2010-2011 роках.

З метою усунення порушень законних прав та інтересів позивача в майбутньому, вважаю за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва здійснювати нарахування та виплату вказаної державної соціальної надбавки ОСОБА_1 і в подальшому.

З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 03 гривні 40 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суддя, –

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі міста Києва про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 26 листопада 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»з 26 листопада 2010 року та здійснювати її нарахування та виплату і в подальшому, за виключенням виплат здійснених управлінням Пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва у 2010 та 2011 роках.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом’янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя