Справа № 2-а-4705/2011
П О С Т А Н О В А
іменем України
"11" липня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Шевченко Н.М.,
при секретарі Кириловій Г.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
в с т а н о в и в :
Позивач –ОСОБА_1 08.06.2011 року звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними діяння Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (Відповідач-1) щодо нарахування та виплати йому додаткової пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС протиправною, зобов’язати відповідача –УПФУ у Дніпровському районі м. Києва з 21.02.2007 року здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка має становити 30% від мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначивши у такому розмірі довічно. Також позивач просить визнати неправомірними діяння Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (Відповідач-2) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (Відповідач-3) щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.11.1992 року та здійснювати такі виплати уподальшому.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він являється ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до ІІ категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Він перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує додаткову пенсію відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте у розмірі, значно нижчому, ніж гарантовано Конституцією України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому вважає, що відмова в здійсненні йому перерахунку пенсії із застосуванням мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є протиправною, грубо порушує його права та законні інтереси і просить зобов’язати Відповідача - УПФУ у Дніпровському районі м. Києва перерахувати та виплатити йому додаткову пенсію з 21.02.2007 року з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює мінімальному прожитковому мінімуму відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначити дану додаткову пенсію в зазначених розмірах довічно.
В обґрунтування позовних вимог про перерахунок суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивач зазначив, що, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення з 01.11.1992 р. здійснювалася відповідачами відповідно до постанов КМУ в розмірі, значно меншому, ніж це встановлено базовим Законом. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законами України «Про Державних бюджет»на відповідні роки і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати допомоги. Оскільки відповідачі Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат так і не здійснили перерахунок та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі, передбаченому Законом України, позивач просить суд захистити його порушене право, а саме –зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату сум допомоги, починаючи з 01.11.1992 року, та призначити довічно щорічну допомогу в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив суду письмові заперечення проти позовних вимог, вважає, що виплата пенсії здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, просить розглянути справу у їхню відсутність.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд повідомлено не було.
З письмових заперечень представників відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вбачається, що проти задоволення позову заперечують, мотивуючи тим, що призначення позивачу щорічної допомоги на оздоровлення проводиться на підставі положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просять розглянути справу у їхню відсутність.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2011 року вирішено питання про розгляд справи в письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи в частині вимог за період з 21.02.2007 року по 07.12.2010 року про перерахунок та виплату додаткової пенсії та з 01.11.1992 року по 07.12.2010 року про виплату щорічної допомоги на оздоровлення залишено без розгляду.
Суд, вивчивши позовну заяву, письмові заперечення відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії, видане 01.11.1992 року.
Згідно заперечень УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання додаткової пенсії згідно зі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка виплачується йому в розмірі, передбаченому постановою КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Проте, суд вважає заперечення відповідача –УПФУ у Дніпровському районі м. Києва необґрунтованими з наступних обставин.
Положеннями ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , яка діяла в редакції до 01.01.2008 року , особам, віднесений до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно підпункту 12 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік т про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач має право, як особа, віднесена до категорії 2, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.
За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.
Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, з моменту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва з заявою про здійснення перерахунку та виплати йому додаткової пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, Відповідач –УПФУ у Дніпровському районі м. Києва мав здійснити такий перерахунок та виплату додаткової пенсії, враховуючи суми, вже виплачені позивачеві за цей період.
Суд не приймає доводи Відповідача –Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про відмову позивачу у здійсненні перерахунку позивачеві додаткової пенсії, які ґрунтуються виключно на тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»заборонено застосовувати для визначення будь-яких інших надбавок, підвищень, додаткових пенсій, встановлених іншими нормативно-правовими актами, крім цього Закону, як доказ правомірності діянь Відповідача, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, будь-які правовідносини регулюються виключно Законами України і мають бути застосовані відповідно до вимог Конституції України та не порушувати права та свободи громадян.
Також, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача в тій частині, що останній при нарахуванні додаткової пенсії керувався вимогами постанов КМУ, оскільки КМУ має встановлювати механізм нарахування та виплат, не порушуючи при цьому законів України та не звужуючи зміст конституційних прав громадян.
Відповідно до ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень і зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Згідно зі ст.71 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій УПФУ у Дніпровському районі м. Києва при призначенні йому додаткової пенсії в розмірі, значно меншому, ніж передбачений чинним законодавством України, є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Також, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити йому перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2010 року.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 01.11.1992 року, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується копією посвідчення, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, що набрав чинності 01.01.2008 року, текст абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 р.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІ категорії.
Згідно Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою КМУ від 30.10.2007 року №790, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації є структурним підрозділом Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, основним завданням якого є забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, згідно з п. 4.1. Положення про центр здійснює виплату соціальної допомоги, інших грошових виплат за розпорядженнями та списками, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, також, жодним нормативно-правовим актом Центру не надано повноважень встановлювати розміри щорічної допомоги на оздоровлення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є належними відповідачами в даній справі.
Позивач 18.04.2011 року звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення
Як убачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації направленого позивачу, розпорядженням від 18.04.2011 року відповідач призначив ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у 2011 році у розмірі 100,00 грн.
Дане розпорядження про призначення щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році позивач не оскаржив.
Необхідно зазначити, що правові наслідки для позивача створює розпорядження, та рішення а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений предмет спору. Розпорядження та рішення у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.
Враховуючи, що ухвалою суду позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи в частині вимог за період з 01.11.1992 року по 07.12.2010 року про виплату щорічної допомоги на оздоровлення залишено без розгляду, а розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 18.04.2011 року позивач не оскаржив, тому підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення відсутні.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідачів в майбутньому (довічно) нараховувати та виплачувати додаткову пенсію та щорічну грошову допомогу на оздоровлення, а також зобов’язати відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.
Як зазначається у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом’якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізацію особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства.
До спірних правовідносин застосовується закон, що діє на момент виникнення у особи відповідного права.
Цілком обґрунтована позиція законодавця свідчить про те, що в майбутньому можуть бути підвищені соціальні гарантії громадян, тому вирішення спорів на майбутнє чинним КАС України не передбачено.
Таким чином, вимоги позивача про здійснення в майбутньому задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, то в задоволенні таких повинно бути відмовлено з огляду на наступне.
Згідно із ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата допомоги адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та юридичною особою (адвокатським об’єднанням) чи безпосередньо адвокатом. Суд може, враховуючи обсяг допомоги адвоката й витрачений ним час, зменшити розмір відшкодування цих витрат.
Оскільки Закону, про який йдеться у ст. 90 КАС України, на даний час немає, розмір компенсації з урахуванням обставин конкретної справи, визначає суд відповідно до вимог постанови КМУ від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справи і порядок їх компенсації за рахунок держави». Вказаною постановою КМУ передбачений граничний розмір компенсації на правову допомогу - 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину його роботи.
Оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження кількості витраченого часу фахівцями в галузі права на надання правової допомоги в даній справі, суд вважає необхідним відмовити в цій частині вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України судові витрати суд відносить на рахунок держави, т.я. згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 19, 46, 55, 92 Конституції України, ст.ст. 48, 51, 71 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 99, 100, 158 -163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи –задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про відмову у здійсненні перерахунку та виплати додаткової пенсії ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату з 08 грудня 2010 року ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених позивачеві виплат.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
С у д д я :