Справа №  2-534/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18.05.2011  року.  Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:   

головуючого  судді – Обревко Л.О.     

           при секретарі   -  Мясоутової Д.М.        

          представника позивача – ОСОБА_1

          представника відповідача – Жукової В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Кременчуцької філії Приватбанку про визнання кредитного договору № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року та договору застави рухомого майна № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року недійсним,   

В С Т А Н О В И В:   

В серпні 2010 року до суду  звернувся позивач ОСОБА_3 з  вказаним позовом, в якому зазначав, що 28 вересня 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № RLRHAR20110127.

Згідно п.7.1. Кредитного договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові"' кредитні кошти на строк з 28.09.2007р. по 27.09.2012 р. включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі - «Кредит») у розмірі 20 141,04 доларів США на наступні цілі: 13 523,82 долари США на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 6,79 доларів США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № RLRHAK20110127 від 28.09.2007 року, договором особистого страхування № LRHAK20110127 від 28.09.2007 року на строк до 27.09.2008 у сумі 1 035,82 доларів США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 405, 78 доларів США, та у розмірі 5 168,82 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,93%- на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Періодом сплати вважати період з "24" по "28" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

Щомісяця починаючи через місяць в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 348,85доларів США (триста сорок вісім доларів США 85 центів) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Згідно п. 7.2 Кредитного договору при кредитуванні нових та б/в автомобілів, Позичальник доручає, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти: В сумі 67 900,00 грн. (шістьдесят сім тисяч дев'ятсот гривень 00 коп.) на поточний рахунок автосалону: ВАТ «ЛуАЗ», код 05808592, рахунок №260093019581 в ГОУ "Промінвестбанку", м.Луцьк, МФО 300012, комісію Банку в сумі 405,78 доларів США. (чотириста п'ять доларів США 78 центів) на рахунок №61111909903229 в ПриватБанку, МФО 305299,ОКПО 14360570, 5 189,50 грн. (п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 50 коп.) на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страховая компания «Ингосстрах», МФО 305299, а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі, вказаному в п.7.1 даного Договору на рахунок ДП „Інформаційний центр" МЮУ № 26002301813 в ГОУ ВАТ „Ощадбанк", МФО 300465 з призначенням платежу: „ДН005098/11 ДФДП „Інформаційний центр МЮУ „За реєстрацію обтяжень рухомого майна".

В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року я згідно Договору застави рухомого майна RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року надав в заставу придбаний автомобіль КІА Сегаіо, 2007 року випуску, легковий седан, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

На час укладання кредитного Договору мною Банку була достовірно надана інформація про мій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів мною були надані документи про отримання сукупного доходу у національній валюті України.

Зазначений кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми кредитного договору, запропонованої банком.

Враховуючи практику укладення договорів споживчого кредитування - розроблення банками власних типових форм договору, умови якого однакові для будь-якого пересічного клієнта, і не змінюються банком на вимогу клієнта, вважаю, що даний Кредитний договір відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін, а саме Банком, у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. А тому я, як споживач, бажаючи укласти договір, не мав можливості впливати на його умови і як друга сторона договору, не міг запропонувати свої умови договору.

Крім того, на день укладання Кредитного договору № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року іноземний курс валюти по курсу НБУ становив 1 ШО = 5,05 грн., та на сьогоднішній день становить 1 USD = 7,8903 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за Кредитним Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума платежів, в гривневому еквіваленті, яку мені необхідно сплачувати значно зросла, в зв'язку із чим значно погіршився мій фінансовий стан та змінився дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника.

Отже, подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно - правових відносин, які закріплені у статті З Цивільного кодексу України - принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду Позичальника, споживача кредитних послуг.

Несправедливими є зокрема, умови Кредитного Договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону Банк покладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на Позичальника за кредитним Договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний Договір пункту, що значно погіршує становища Позичальника, як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій, що дає право для Позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним.

В зв'язку істотною зміною обставин, а саме через фінансову кризу в країні, що підтверджено Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (№ 639-VI від 31.10.08 р.), значною девальвацією національної валюти та через нестабільність валютного курсу долара США у мене виникли форс-мажорні обставини, які під час укладення кредитного договору не були передбачені. Дана фінансова нестабільність поставила мене в скрутне матеріальне становище.

З моменту отримання коштів і до березня 2010 року зобов'язання перед банком мною виконувалися практично відповідно до графіка повернення кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року). Зазначений факт підтверджується випискою з банку. Згідно цих довідок, я в період з 26.10.2007 року по 29.03.2010 року сплатив відповідачу 12 194,21 доларів США тіла кредиту, процентів та винагороди за користування кредитом. Але починаючи з жовтня 2008 року для виконання зобов'язань перед банком мені довелося нести витрати на 50-70% більше, ніж передбачалося при укладанні кредитного договору. Якщо і далі погашати заборгованість перед банком у доларах США навіть при збереженні нинішнього середнього курсу конвертації у розмірі близько 7,95 грн. за 1 долар США то мої витрати за весь період користування кредитом зростуть більш ніж на 58 %. При цьому при зростанні витрат позивача банк отримує додатковий дохід, чим порушується принцип рівності сторін Договору.

          Вважає, що пропонуючи йому укласти Договір про надання споживчого кредиту в іноземній валюті, відповідач розраховував на те, що суттєва зміна обставин не наступить, не буде порушено співвідношення майнових інтересів сторін і співвідношення долару до курсу Національного банку України не зміниться,  але фактично істотні умови настали. В Україні, при всій турботливості та обачності сторін, настала криза, яку офіційно визнали Національний банк України та інші гілки влади, що фактично є істотними обставинами для розірвання договору.

          Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражене в національній валюті України.   

Ст. 192 ЦК України визначає, що законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця - гривня України.   

Відповідно до ч. І ст. 3 Закону України « Про національний Банк» України гривня (банкноти і монети), як національна валюта єдиним законним платіжним способом на території України, який приймається усіма фізичними І юридичними особами без будь-яких і на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки вклади, акредитиви та для переказів.   

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.   

Надання відповідачем йому грошових коштів /кредиту/ в іноземній валюті та проведення ним дій відносно виконання своїх обов’язків за кредитним договором в іноземній валюті /оплата процентів за користуванням кредитом, комісій тощо/ за своєю правовою природою є валютною операцією.   

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю»» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк видає генеральні та індивідуальні ліцензії.   

Згідно підпункту 6.5 Постанови НБУ про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного Банку України від 30.05. 2007 року №200 фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території Україні готівкову іноземну валюту, як засіб платежу, в разі оплати дипломатичними представництвами, консульськими установам іноземних держав дозволів на в’їзд до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.   

           Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотримання імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії на підставі Постанови Правління національного Банку України.   

          Посилаючись на вище викладені обставинами позивач просив визнати недійсним  Кредитний договір № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3, як такий, що суперечить  Конституції України та Цивільному кодексу України, визнати недійсним договір застави рухомого майна № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_3; зобов»язати відповідача прийняти у позивача залишок коштів між початковою сумою наданих коштів з розрахунку іноземного курсу валюти по курсу НБУ 1 USD = 5,05грн, а саме 101712грн 25 коп та коштами, які були сплачені позивачем за весь період дії кредитного договору № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року з розстрочкою платежів на весь період  дії Кредитного договору, розрахований, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1695,20грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00грн; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючи на обставини викладені в позовній заяві.

          Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

          Представник відповідача Жукова В.П. в судовому засіданні з позовом не погодилась, надала до суду письмові заперечення, в яких просила позивачу в позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача вивчивши матеріали справи, встановив наступне.   

28 вересня 2007 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту за № RLRHAR20110127. Це сторонами визнається та не оспорюється.   

Згідно п.7.1. Кредитного договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові"' кредитні кошти на строк з 28.09.2007р. по 27.09.2012 р. включно, у вигляді непоновлюваної лінії (далі - «Кредит») у розмірі 20 141,04 доларів США на наступні цілі: 13 523,82 долари США на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 6,79 доларів США для сплати за реєстрацію Предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ № RLRHAK20110127 від 28.09.2007 року, договором особистого страхування № LRHAK20110127 від 28.09.2007 року на строк до 27.09.2008 у сумі 1 035,82 доларів США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 405, 78 доларів США, та у розмірі 5 168,82 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 0,93%- на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.10. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Періодом сплати вважати період з "24" по "28" число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:

Щомісяця починаючи через місяць в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 348,85доларів США (триста сорок вісім доларів США 85 центів) для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

В забезпечення виконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року я згідно Договору застави рухомого майна RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року надав в заставу придбаний автомобіль КІА Сегаіо, 2007 року випуску, легковий седан, кузов НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1.

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.   

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.   

Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.   

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.   

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет).   

Одночасно зазначаємо, що нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.   

При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 "Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.   

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.   

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо.   

Законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.   

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.   

                Такої ж позиції притримується  НБУ в своєму листі від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612 «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті».   

                Згідно з рішенням Верховного Суду України по справі № 6-3821 св10 від 26.05.2010 року, виходячи зі змісту ст.1046,1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить сааме на позичальнику.

          Виходячи з того, що основне зобов»язання – кредитни договір № RLRHAR20110127 від 28 вересня 2007 року дійсний, приписи ч.2 ст 548 ЦК України, не підлягають застосуванню до договору застави рухомого майна від 28 вересня 2007 року, що забезпечує зобов»язання.

          П.5 ч.1 ст 54 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією(роботою чи послугою, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб). Доказів щодо заподіяння вказаної шкоди позивачем суду не надано.

Таким чином в задоволенні позову в про визнання недійсним кредитного договору, договору застави та стягнення моральної шкоди, слід відмовити.   

                Керуючись, ст.ст. 6, 12, 13, 16, 526, 546, 1054  ЦК України, ст.ст. 11,19,21,22  Закону України „Про захист прав споживачів”, Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 14, 57 – 59, 208, 209, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд,   

В И Р І Ш И В:

                  В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Кременчуцької філії Приватбанку про визнання кредитного договору № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року та договору застави рухомого майна № RLRHAK20110127 від 28 вересня 2007 року недійсним – відмовити повністю.   

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду  протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було  постановлено без участі особи, яка його оскаржує апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.   

Рішення суду  набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

Суддя :